ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
01.10.2015Справа №910/22134/15
Господарський суд міста Києва в складі:
головуючого судді Привалова А.І.
при секретарі Островській Г.С.
розглянувши справу № 910/22134/15
за позовом публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна
компанія «Нафтогаз України»;
до публічного акціонерного товариства «Київгаз»;
про стягнення 4761,77 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Остапенко В.М., довіреність № 14-109 від 18.04.2014р.;
від відповідача: не з'явився.
обставини справи:
До Господарського суду міста Києва звернулось публічне акціонерне товариство ««Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (надалі - позивач) з позовом до публічного акціонерного товариства «Київгаз» (надалі - відповідач) про стягнення 4761,77 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору № 14/2054/12-РО від 30.03.2012р. допустив прострочення розрахунків за отриманий природний газ, внаслідок чого за прострочення оплати природного газу позивачем нараховані пеня в сумі 3968,14 грн. та 3% річних - 793,63 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2015 р. порушено провадження у справі № 910/22134/15 та призначено її до розгляду на 01.10.2015р.
25.09.2015р. через відділ діловодства суду від відповідача отримано пояснення, в яких відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, наведених у поясненні.
30.09.2015р. через відділ діловодства суду від відповідача отримано клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з зайнятістю представника відповідача в іншому судовому засіданні.
Присутнім у судовому засіданні 01.10.2014р. представником позивача підтримано заявлені позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився.
Судом відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, з підстав його необґрунтованості, оскільки відповідач не обмежений колом осіб для захисту своїх прав та інтересів у судовому процесі.
Крім того, представник позивача також заперечив щодо відкладення розгляду справи.
Суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та відповідачем, у нарадчій кімнаті.
Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши письмові пояснення відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
30.03.2012р. між позивачем (за договором - продавець) та відповідачем (за договором - покупець) було укладено договір № 14/2054/12-РО на купівлю-продаж природного газу, відповідно до п.1.1 якого позивач зобов'язується передати у власність відповідача у 2012 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.
Відповідно до п. 3.6 договору, приймання-передача газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Як встановлено судом, на виконання умов договору позивачем за актами приймання-передачі газу за період з березня по грудень 2012 року включно, копії яких залучені до матеріалів справи, а оригінали було оглянуто в судовому засіданні, передав у власність відповідачу, який згідно з п.1.2 договору, використовується відповідачем виключно для подальшої реалізації релігійними організаціями (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності) на загальну суму 1 482 664,82 грн.
Пунктом 6.1. договору сторони погодили, що оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати планових обсягів місяця поставки з урахуванням положень п.6.2 договору.
Згідно з п. 6.2. договору, оплата за газ здійснюється з поточного рахунку покупця на поточний рахунок продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з алгоритмом розподілу коштів, установленим відповідною постановою НКРЕ, та зараховується як оплата за газ, поставлений продавцем покупцю в тому ж місяці, у якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10-го числа наступного за місяцем поставки газу.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач грошове зобов'язання по договору за отриманий з березня по грудень 2012 року природний газ виконав неналежним чином, з порушенням встановленого договором строку його виконання, тобто після 10 числа місяця наступного за звітним по кожному періоду.
При цьому, як зазначає позивач та не заперечує відповідач, на момент звернення з позовом до суду заборгованість відповідача за основним зобов'язанням по договору була відсутня.
У відповідності до п. 7.2. договору за несвоєчасну оплату газу у строки, зазначені в п.п. 6.1, 6.2 договору, відповідач сплачує на користь позивача, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.
Так, у зв'язку з невчасним проведенням сплати вартості поставленого позивачем природного газу, позивач звернувся до суду позовом про стягнення з відповідача 3968,14 грн. - пені та 793,63 грн. - 3% річних.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
У відповідності до п. 7.2. договору за несвоєчасну оплату газу у строки, зазначені в п.п. 6.1, 6.2 договору, відповідач сплачує на користь позивача, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.
Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.
Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з п.1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.
Якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено "по 1 серпня 2014 року" або "включно до 1 серпня 2014 року", то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.
Наведене частково спростовую доводи відповідача, викладені в письмових поясненнях, щодо невірного визначення позивачем початку періоду прострочення оплати відповідачем за газ.
Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування пені, визнає таку вимогу обґрунтованою, яка згідно з уточненим розрахунком суду підлягає задоволенню в сумі 3330,46 грн., враховуючи позицію, викладену в п.1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р., що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.
Крім того, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.
Таким чином, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних ґрунтується на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних, підлягають задоволенню згідно уточненого розрахунку суду в сумі 666,09 грн.
Встановлені вище обставини спростовують доводи відповідача, викладені в письмових поясненнях.
Заперечення відповідача судом відхиляються, оскільки під час укладення спірного договору сторони на свій розсуд відповідно до вимог ст.ст. 627, 628 ЦК України та приписів статті 42 ГК України були вільними в укладенні договору, визначення його умов, а саме існувала свобода договору під час виникнення вказаних правовідносин. Таким чином сторонами було вільно визначені суттєві умови договору, в тому числі зобов'язання відповідача оплачувати пеню та штраф за невиконання умов пунктів 6.1., 6.2. спірного договору.
Також, представник позивача заперечив щодо зменшення розміру пені, посилаючись на свій тяжкий фінансовий стан.
З огляду на рівність всіх учасників судового процесу та не значний розмір пені, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Київгаз» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 4-б; код ЄДРПОУ 03346331) на користь публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; код ЄДРПОУ 20077720) пеню в сумі 3330 грн. 46 коп., 3% річних - 666 грн. 09 коп. та 1533 грн. 40 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 06.10.2015р.
Суддя А.І. Привалов