ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
29.09.2015Справа №910/16224/15
За позовом Приватного підприємства «Сервіс-Прінт»
до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»
про розірвання договору та стягнення 19210,56 грн.
Суддя Маринченко Я.В.
Представники сторін:
від позивача: Коваленко О.С. - представник за довіреністю;
від відповідача: не з'явився;
У червні 2015 року ПП «Сервіс-Прінт» звернулося до Господарського суду м. Києва з указаним позовом.
Позивач зазначив, що всупереч умовам укладеного між ним і відповідачем договору на розрахунково-касове обслуговування № 8/47815-08 від 16.07.2008, відповідач не виконав надані позивачем платіжні доручення, внаслідок чого позивач просить розірвати договір, укладений між сторонами, та стягнути з відповідача залишок грошових коштів, наявних на рахунку позивача, з урахуванням інфляційних втрат, в сумі 18156,96 грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 938,80 грн. процентів за користування грошовими коштами та 114,80 грн. трьох відсотків річних.
У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги та заявив усне клопотання про відмову від позовних вимог в частині розірвання договору на розрахунково-касове обслуговування.
Згідно з положеннями п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.
З урахуванням викладеного, суд вважає за належне прийняти відмову позивача від частини позовних вимог та припинити провадження у справі в частині вимог щодо розірвання договору на розрахунково-касове обслуговування.
Відповідач відзив на позовну заяву не подав, уповноваженого представника у судове засідання не направив, хоча про час і місце його проведення повідомлений у встановленому законом порядку.
Суд вважає можливим розглянути справу відповідно до вимог ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 16.07.2008 між позивачем (Клієнт) та відповідачем (Банк) в особі філії № 8 «Придніпровське РУ» ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», укладено договір на розрахунково-касове обслуговування № 8/47815-08 (далі - договір), згідно з умовами якого Банк відкрив Клієнту поточний рахунок у гривні № 26005147815980 для зберігання коштів та здійснення його розрахунково-касового обслуговування відповідно до тарифів Банку, в порядку і на умовах, визначених договором.
Згідно з п. 3.2.1 договору, Клієнт має право самостійно розпоряджатись грошовими коштами на рахунках, окрім випадків обмеження такого права, встановлених чинним законодавством України.
Відповідно до умов п. 2.2 договору, списання Банком грошових коштів з Рахунку здійснюється за дорученням Клієнта або без його доручення у випадках, передбачених чинним законодавством України.
Пунктами 3.3.2-3.3.3 договору визначено, що Банк зобов'язується вести комплексне розрахунково-касове обслуговування рахунків та виконувати за дорученням Клієнта розрахункові, касові і інші операції, які не суперечать та передбачені для даного виду рахунків чинним законодавством України та банківськими правилами. Здійснювати розрахунково-касове обслуговування рахунків у визначений внутрішніми документами Банку робочій час, крім суботи, неділі та святкових і неробочих днів.
Відповідно до умов п. 8.1 договору, договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (16.07.2008) і діє протягом невизначеного строку.
01.12.2008 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору, якою погоджено зміни до тарифів комісійної винагороди по обслуговуванню клієнтів в національній валюті (додаток № 1 до договору).
28.01.2009 між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору, якою доповнено договір додатком № 2 - Порядком проведення розрахункових операцій по системі електронних платежів «Клієнт-Банк».
29.11.2010 між сторонами укладено додаткову угоду № 3 до договору, якою погоджено зміни до тарифів комісійної винагороди по обслуговуванню клієнтів в національній валюті (додаток № 1 до договору).
В зв'язку з реорганізацією філії «Придніпровське РУ» АТ «Банк «Фінанси та кредит», МФО 331564, у Придніпровський РД ПАТ Банк «Фінанси та Кредит», МФО 300131, позивачеві відкрито новий рахунок № 26000008769401, замість рахунку № 26005147815980.
10.02.2015 позивач звернувся із скаргою (вих. № 8) на ім'я начальника відділення № 38 ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» з приводу невиконання відповідачем за дорученням позивача платіжних доручень №№ 22, 23, 24, 25 від 05.02.2015, № 26 від 06.02.2015, однак зазначена скарга залишена без відповіді та задоволення.
30.03.2015 позивач звернувся із заявою на ім'я Голови правління АТ «Банк «Фінанси та Кредит» (вих. № 06) про виконання платіжного доручення № 29 від 30.03.2015.
У відповідь на зазначену заяву відповідач надіслав позивачеві лист (вих. № 99/38 від 15.05.2015), у якому повідомив останнього про реорганізацію філії «Придніпровське РУ» АТ «Банк «Фінанси та кредит» у Придніпровський РД ПАТ Банк «Фінанси та Кредит» та відкриття позивачеві нового рахунку № 26000008769401, замість існуючого.
Крім того, відповідач повідомив позивача про те, що станом на 15.05.2015 залишок на рахунку № 26000008769401 складає 14548,85 грн.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Положеннями ч. 1 ст. 1066 ЦК України визначено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1068 ЦК України, банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом (стаття 1074 ЦК України).
Банк не має права визначати та контролювати напрями використання коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися коштами на власний розсуд (п. 1.6. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004).
Судом встановлено, що відповідачем не виконано платіжні доручення позивача, в зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача залишок грошових коштів, наявний на рахунку позивача.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене кореспондується з положеннями ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Отже, невиконання наданих позивачем платіжних доручень є порушенням з боку відповідача встановлених договором зобов'язань.
В той же час, на підставі постанови Правління Національного банку України № 612 від 17.09.2015 «Про віднесення ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення № 171 від 17.09.2015 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».
Згідно з даним рішенням у ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» запроваджено тимчасову адміністрацію на три місяці з 18.09.2015 до 17.12.2015 включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», визначені статтями 37-39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», заступнику начальника відділу супроводження виведення неплатоспроможних банків з ринку департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Чернявській О.С. строком на три місяці з 18.09.2015 до 17.12.2015 включно.
Згідно з положеннями п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.
Пунктом 1 ч. 6 ст. 36 цього Закону передбачено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.
У розумінні п. 4 ч. 1 ст. 2 цього ж Закону, вкладниками визнаються лише фізичні особи (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності).
Відповідно до вимог ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», кредитором банку є юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.
Виходячи з положень ч. 1 ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунку банк, зокрема, зобов'язується виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
За змістом пункту 1.24 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.
Враховуючи вищенаведені положення, зобов'язання щодо стягнення залишку грошових коштів з рахунку позивача, відкритому у відповідача, та інфляційних втрат, процентів за користування грошовими коштами, трьох відсотків річних є майновим зобов'язанням.
Оскільки позивач є кредитором банку, на якого поширюються обмеження, встановлені п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», то його вимоги (у тому числі спірні) до відповідача під час запровадження тимчасової адміністрації не можуть бути задоволені.
За таких обставин, з урахуванням вимог ст.ст. 13, 16 ЦК України, у позові слід відмовити.
При цьому, позивач не позбавлений можливості захистити свої права на грошові кошти, які знаходяться на його рахунку у банку відповідача, в порядку п. 3 ч. 2 статті 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», шляхом звернення до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про продовження здійснення банком операції з перерахування спірних сум або в порядку розділу VII цього Закону у разі прийняття рішення про ліквідацію банку.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
За наведених обставин позовні вимоги задоволенню не підлягають.
З урахуванням положень ст. 49 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд
У позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Я.В. Маринченко