ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
30.09.2015Справа №910/19657/15
Господарський суд міста Києва в складі:
головуючого судді Привалова А.І.
при секретарі Островській Г.С.
розглянувши справу № 910/19657/15
за позовом військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України;
до товариства з обмеженою відповідальністю «Елемент Ойл»;
про стягнення 194 684,98 грн.
за участю представників сторін:
від прокуратури: не з'явився;
від позивача: Гордієнко В.І., довіреність № 220/310/д від 18.05.2015р.;
від відповідача: не з'явився.
Військовий прокурор Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (надалі - прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (надалі - позивач) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Елемент Ойл» (надалі - відповідач) про стягнення 194 684,98 грн.
В обґрунтування позовних вимог, прокурор зазначає, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання за договором № 286/1/14/39 про постачання для державних потреб палива рідинного та газу; олив мастильних (паливо для реактивних двигунів ТС-1 або паливо для реактивних двигунів РТ або паливо авіаційне для газотурбінних двигунів ДЖЕТА А-1), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) від 09.10.2014р. у зв'язку з чим прокурором заявлено вимогу про стягнення з відповідача на підставі п.7.3.2 договору пені в сумі 194 684,98 грн. за прострочку постачання товару.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.07.2015р. порушено провадження у справі № 910/19657/15 та призначено її розгляд на 10.09.2015р.
Ухвалою від 10.09.2015р. суд відклав розгляд справи на 30.09.2015р., у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та неподанням витребуваних документів.
В судовому засіданні 30.09.2015р. представник позивача позовні вимоги підтримав та подав витребувані судом докази.
Представник відповідача, в судове засідання вдруге не з'явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 31.07.2015р. та ухвали від 10.09.2015р. не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України (п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011"Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про порушення провадження у справі від 31.07.2015р. та ухвалу від 10.09.2015р. було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, та отримані останнім.
Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.
Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
09.10.2014р. між позивачем (за договором - замовник) та відповідачем (за договором - постачальник) було укладено Договір № 286/1/14/39 про постачання для державних потреб палива рідинного та газу; олив мастильних (паливо для реактивних двигунів ТС-1 або паливо для реактивних двигунів РТ або паливо авіаційне для газотурбінних двигунів ДЖЕТА А-1), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України).
Відповідно до умов п. 1.1 договору, відповідач зобов'язується поставити у 2014 році паливо рідинне та газ; оливи мастильні (паливо для реактивних двигунів РТ вищий сорт), далі - товар, для потреб позивача згідно специфікації, яка наведена в п.1.1 цього договору, а позивач зобов'язується прийняти та оплатити такий товар в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно з Специфікацією.
Відповідно до п. 3.1 договору, ціна договору становить 97 444 800,00 грн. з ПДВ. Ціна договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін (п.3.2 договору).
Згідно з п.10.1 договору, договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2014р., а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.
30.12.2014р. позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду № 3 до договору, якою продовжено строк дії договору до 31.03.2015р.
Також, 30.01.2015р. між сторонами укладено Додаткову угоду № 4 до договору, умовами п.1 якої сторони доповнили п.1.1 договору специфікацією № 2; крім того пунктом 2 даної угоди сторони внесли зміни в п. 3.1 договору, виклавши його в наступній редакції:
- ціна договору, що підлягає оплаті становить 116 913 278,96 грн. з ПДВ;.
- ціна договору у 2014 році становить 97 444 781,09 грн. з ПДВ.;
- ціна договору у 2015 році становить 19 468 497,87 грн. з ПДВ.
Пунктом 5.2 договору визначено, що постачання товару відповідач здійснює виключно за номенклатурою, у кількостях, в строки та за адресами, що зазначені в рознарядках Міністерства оборони України.
Відповідно до рознарядки, наявної в матеріалах справи та підписаної повноважними представниками сторін, строк поставки товару до 31.03.2015р.
Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з положеннями ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та рознарядки до договору, відповідач зобов'язаний був поставити товар до 31.03.2015р.
Проте, відповідач у зазначений строк товар не поставив.
Умовами п.7.3.2 договору встановлено, що за порушення строків поставки товару відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якої допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.
Оскільки товар відповідач не поставив, позивач звертався до відповідача з претензією вих. № 286/7/4171 від 10.04.2015р. з вимогою про сплату пені за порушення строків поставки товару в сумі 315 531,10 грн. Однак, відповідач вказану вимогу залишив без відповіді та задоволення.
З огляду на викладені обставини, позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 194 684,98 грн. пені за період з 01.04.2015р. по 10.04.2015р.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної поставки товару. Доказів протилежного відповідач суду не надав.
За таких обставин має місце прострочення виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару на суму 19 468 497,87 грн. за договором з 01.04.2015 р.
У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором, прокурор просить стягнути з відповідача, на підставі п. 7.3.2. договору, пеню за прострочення поставки товару у розмірі 194 684,98 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Крім того, ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Умовами п.7.3.2 договору встановлено, що за порушення строків поставки товару відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якої допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.
Таким чином, умови п. 7.3.2. договору щодо стягнення пені за порушення строків поставки товару, відповідає вищевказаним нормам Господарського кодексу України.
При цьому, положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. № 543/96 застосуванню не підлягають, оскільки вказаний Закон регулює відносини, пов'язані з несвоєчасним виконанням грошових зобов'язань.
Суд перевірив наданий прокурором та позивачем розрахунок та вважає за можливе задовольнити вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 194 684,98 грн. за порушення строків постачання товару згідно договору.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги прокурора про стягнення з відповідача 194 684,98 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат суд відзначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
У пункті 4.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» зазначено, що приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.
Як вбачається зі змісту ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", відповідач є особою, яка не звільнена від сплати судового збору.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
У підпункті 1 пункту 2 частини другої ст. 4 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" зазначено, що ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.
Статтею 8 Закону України від 28.12.2014 № 80-VIII "Про Державний бюджет України на 2015 рік" з 01.01.2015 мінімальна заробітна плата становить 1 218 грн.
Отже, оскільки за звернення до суду з даним позовом мало бути сплачено судовий збір у сумі 3893,70 грн. (2 відсотки ціни позову), то з відповідача підлягає стягненню в доход Державного бюджету України відповідна сума судового збору.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Елемент Ойл» (03142, м. Київ, вул. Кржижановського, 4; код ЄДРПОУ 39038178) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6; код ЄДРПОУ 00034022) пеню в сумі 194 684 грн. 84 коп. Видати наказ.
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Елемент Ойл» (03142, м. Київ, вул. Кржижановського, 4; код ЄДРПОУ 39038178) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3893 грн. 70 коп. судового збору. Видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення підписано: 05.10.2015р.
Суддя А.І. Привалов