07 жовтня 2015 року Справа № 911/847/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Іванової Л.Б.
суддівГольцової Л.А. (доповідач), Козир Т.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чубинецький Колос"
на рішення та постановуГосподарського суду Київської області від 27.04.2015 Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2015
у справі№ 911/847/15
Господарського судуКиївської області
за позовомОСОБА_4
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Чубинецький Колос"
простягнення вартості частки майна товариства
за участю представників:
позивача: ОСОБА_5, дов. від 03.10.2015;
відповідача: Матвєєва О.І., Ярошенко Д.В., дов. від 06.07.2015;
Рішенням Господарського суду Київської області від 27.04.2015 у справі №911/847/15 (суддя Скутельник П.Ф.) позов задоволено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Рябуха В.І., судді - Калатай Н.Ф., Ропій Л.М.) рішення Господарського суду Київської області від 27.04.2015 у справі №911/847/15 залишено без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Відповідачем, в порядку ст. 1211 ГПК України, подано заяву про зупинення виконання судового рішення у даній справі, проте колегія суддів Вищого господарського суду України відмовляє в задоволенні заяви, оскільки не знаходить підстав для її задоволення.
Розпорядженням Секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 23.09.2015 № 02-05/699 для розгляду касаційної скарги у справі № 911/847/15 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Іванова Л.Б., судді - Гольцова Л.А., Козир Т.П.
В засіданні суду 23.09.2015 в порядку ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 07.10.2015 на 11:00.
Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.
На адресу суду 06.10.2015 надійшли письмові пояснення представника відповідача, в яких він просить скасувати оскаржувані судові рішення у даній справі та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_4, відповідно до статуту ТОВ "Чубинецький Колос", був засновником (учасником) товариства, частка якого у статутному капіталі складала 34000,00 грн, що становило 34% у статутному капіталі товариства.
02.03.2012 ОСОБА_4 подав загальним зборам товариства нотаріально посвідчену заяву, в якій просив вивести його зі складу учасників ТОВ "Чубинецький Колос" за власним бажанням. Частку у товаристві просив виплатити грошовими коштами в термін, визначений законодавством України.
Рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Чубинецький Колос" від 02.03.2012, оформленого протоколом №4, ОСОБА_4 виключено зі складу учасників товариства у зв'язку з виходом на підставі поданої ним заяви. Частку ОСОБА_4 вирішено виплатити в термін та порядку, встановленому законодавством України.
Суди дослідили, що відповідач 02.03.2012 виплатив позивачу 34000,00 грн вартості частки в статутному фонді.
Однак, позивач вважає, що відповідач невірно визначив вартість частки, яка підлягала до виплати йому у зв'язку з виходом з товариства. Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_4 зазначав, що вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, яка визначається пропорційно його частці в статутному капіталі товариства (34%) і розраховується на підставі фінансового звіту станом на 01.01.2013. Оскільки згідно звіту власний капітал товариства становить 9916800,00 грн, то товариство зобов'язано сплатити 3337712,00 грн (сума за виключенням сплачених товариством 34000,00 грн).
Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, зважаючи на положення ЦК України, ГК України, Закону України "Про господарські товариства" та доданий до матеріалів справи фінансовий звіт відповідача станом на 01.01.2013, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
При цьому, суди виходили з того, що згідно показників фінансового звіту відповідача станом на 01.01.2013, вартість чистих активів ТОВ "Чубинецький Колос" за 2012 рік (рік, в якому позивач вийшов зі складу учасників відповідача) на кінець року складає 9916800,00грн, а тому вартість частини майна відповідача, яка підлягає виплаті позивачу пропорційно його частці у статутному капіталі товариства (34%) складає 3337712,00 грн за мінусом 34000,00 грн вже виплачених товариством.
Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.
Відповідно абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).
Статтею 54 Закону України "Про господарські товариства" визначено, що при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.
Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в п. 30 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", при визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з ТОВ (ТДВ), а також порядку і строків їх виплати господарські суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства.
У випадку неврегульованості в установчих документах вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства.
Дана правова позиція також висвітлена в п. 3.5 рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 № 04-5/14 "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин", у "Висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1.ч. 1ст. 11116 ГПК України, за ІІ півріччя 2014 р.", в постанові Верховного Суду України від 18.11.2014 у справі № 3-182гс14.
Таким чином, вартість майна та розмір частини прибутку товариства, належні до виплати учаснику, який виходить, повинні обчислюватись на дату волевиявлення учасника вийти з товариства, тобто на дату подання учасником заяви про вихід з товариства і визначається на підставі балансу товариства, складеного на дату виходу (виключення) учасника, а виплати провадяться вже після затвердження звіту за рік, в якому учасник вийшов з товариства.
Суди попередніх інстанцій при визначенні вартості частини майна відповідача, яка підлягала виплаті позивачу пропорційно його частці в статутному капіталі товариства (34%), помилково зазначили, що виходять із відомостей фінансового звіту на 01.01.2013, який складений на кінець 2012 року, тоді як розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення) учасника з товариства.
Відповідно до п. 3 розділу І Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затверджене Наказом Міністерства фінансів України 07.02.2013 № 73 (далі - Національне положення), баланс (звіт про фінансовий стан) - звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.
У балансі відображаються активи, зобов'язання та власний капітал підприємства. У випадках, передбачених нормативно-правовими актами, складається окремий баланс. Для складання окремого балансу дані первинних документів про господарські операції філій, представництв, відділень та інших відокремлених підрозділів, виділених підприємством на окремий баланс, а також про господарські операції, які відповідно до законодавства підлягають відображенню в окремому балансі, заносяться до окремих (відкритих для цього відокремленого підрозділу або для відображення господарських операцій з певної діяльності підприємства) регістрів бухгалтерського обліку. За даними окремих регістрів бухгалтерського обліку складаються окремий баланс і відповідні форми фінансової звітності щодо зазначених господарських операцій. Показники окремого балансу і відповідних форм фінансової звітності включаються до балансу і відповідних форм фінансової звітності підприємства. Особливості складання окремого балансу спільної діяльності визначаються національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами фінансової звітності. При складанні балансу та відповідних форм фінансової звітності підприємств з урахуванням показників окремого балансу та відповідних форм окремої фінансової звітності інформація про внутрішньогосподарські розрахунки (взаємні зобов'язання у рівній сумі) не наводиться (п. 7 розділу ІІ Національного положення).
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).
Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оцінюючи повноту і достатність матеріалів справи для вирішення спору, господарський суд повинен виходити з того, якими доказами підтверджуються обставини, що підлягають встановленню у справі, та дійшовши висновку, що подані докази не є достатніми витребовує документи, які дійсно необхідні для розгляду справи.
За наведених підстав, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що господарські суди попередніх інстанцій повинні були з'ясувати усі обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та мають значення для її розгляду, хоча б сторони та інші учасники судового процесу й не посилалися на відповідні обставини.
Відповідачем до Вищого господарського суду України надано письмові пояснення, які базуються на фінансовому звіті ТОВ "Чубинецький Колос", який, в свою чергу, містить в собі баланс станом на 02.03.2012.
Оскільки, в силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого господарського суду та постанова господарського суду апеляційної інстанції - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги наведене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством, вирішити спір.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чубинецький Колос" задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Київської області від 27.04.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2015 у справі №911/847/15 скасувати.
Справу №911/847/15 направити на новий розгляд до Господарського суду Київської області.
Головуючий суддя Л.Б. ІВАНОВА
Судді Л.А. ГОЛЬЦОВА
Т.П. КОЗИР