07 жовтня 2015 року Справа № 910/8385/15-г
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді:Владимиренко С.В. - доповідач,
суддів:Мележик Н.І.
Самусенко С.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПолтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Лохвицької міжрайонної виконавчої дирекції Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 08.07.2015р.
та рішеннягосподарського суду міста Києва від 06.05.2015р.
у справі№ 910/8385/15-г господарського суду міста Києва
за позовомПолтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Лохвицької міжрайонної виконавчої дирекції Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
прозобов'язання перерахувати грошові кошти та стягнення пені
За розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 06.10.2015р. №02-05/754 у зв'язку зі зміною складу колегій суддів, для розгляду касаційної скарги у даній справі сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Владимиренко С.В.(доповідач), суддів Мележик Н.І., Самусенко С.С.
за участю представників:
позивача: Костюкова Д. І., дов. від 19.08.2015р.;
відповідача: не з'явились;
третьої особи: не з'явились;
У квітні 2015р. Полтавське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Лохвицької міжрайонної виконавчої дирекції Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" (відповідач) про зобов'язання останнього виконати платіжні документи від 28.01.2015р. про перерахування коштів у сумі: 22454,22грн. з поточного рахунку №25601140848003 та платіжні документи від 30.01.2015р., 02.02.2015р. та від 03.02.2015р. про перерахування коштів в сумі 13795,32грн. з поточного рахунку № 25600140848004 у ПАТ КБ "Надра" належних Лохвицькій міжрайонній виконавчій дирекції Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також стягнути з відповідача на користь позивача пеню на суму 242,21грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.04.2015р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.
Рішенням господарського суду міста Києва від 06.05.2015р. (суддя Чинчин О.В.) залишеним без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2015р. у справі №910/8385/15-г (колегія суддів у складі головуючого судді Смірнова Л.Г., суддів Чорна Л.В., Кропивна Л.В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з прийнятою у справі постановою апеляційного господарського суду, Полтавське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Лохвицької міжрайонної виконавчої дирекції Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2015р. у справі №910/8385/15-г та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 25.10.2011р. між Лохвицькою міжрайонною виконавчою дирекцією Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (клієнт) та Публічним акціонерним товариством "Комерційний Банк "Надра" (Банк) укладено договір про встановлення та обслуговування системи дистанційного обслуговування "Клієнт - Банк" №99168/КБ, за умовами якого клієнт доручив, а банк зобов'язався встановити та обслуговувати системи дистанційного обслуговування "Клієнт - Банк", виконувати розрахункове обслуговування поточних рахунків клієнта, відкритих в банку, за допомогою програмно - технічного комплексу "Клієнт - Банк" з функціями: створення та передача в банк платіжних документів, перегляд платіжних документів, перегляд виписок. Банк зобов'язався виконувати розрахункові операції по рахунку клієнта у встановлені чинним законодавством терміни та на умовах, передбачених договором банківського рахунку №99168 від 25.10.2011; приймати по відповідних каналах зв'язку платіжні документи клієнта та своєчасно здійснювати розрахунково - касове обслуговування клієнта, у відповідності з чинним законодавством України (пп.2.2.1, 2.2.2 договору).
25.10.2011р. між Лохвицькою міжрайонною виконавчою дирекцією Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (клієнт) та Публічним акціонерним товариством "Комерційний Банк "Надра" (відповідач) укладено договір банківського рахунку №99168/10, за умовами якого в редакції додаткової угоди №1 від 13.02.2012р. банк відкрив клієнту поточний рахунок для зберігання коштів та здійснення розрахунково - касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та законодавства України, та зобов'язався приймати та зараховувати на рахунок грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій з рахунком, що передбачені чинним законодавством України.
Позивач передав відповідачу через комплекс "Клієнт-Банк" електронні платіжні документи на перерахування з рахунків позивача коштів з рахунку №25601140848003 в операційний час 28.01.2015р. платіжні доручення №№116, 122, 121, 124, 123, 128, 129, 132, 133 на суму 22454,22грн., з рахунку №25600140848004 в операційний час 30.01.2015р. платіжні доручення №№14, 19 на суму 8730,68грн., 02.02.2015р. платіжне доручення №20 на суму 76,74грн., 03.02.2015р. платіжне доручення №21 на суму 4987,90грн. Відповідно до виписок по рахункам, платіжні документи проведені відповідачем, разом з тим 06.02.2015р. вони повернуті банком із позначкою "Сторно", як помилково списані.
Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з позовною заявою про зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Надра" виконати платіжні доручення від 28.01.2015р. про перерахування коштів в розмірі 22454,22грн. з поточного рахунку №25601140848003, платіжні доручення від 30.01.2015р., 02.02.2015р., 03.02.2015р. про перерахування коштів у сумі 13795,32грн. з поточного рахунку №25600140848004. Крім цього, позивач, на підставі п.32.2 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", п.3.1 договору банківського рахунку за несвоєчасне зарахування (списання) з рахунку суми переказу з вини банку, заявив до стягнення з відповідача нараховану до дня введення тимчасової адміністрації (06.02.2015р.) пеню в розмірі 242,21грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Згідно з ч. 3 ст. 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
У відповідності до ч.1 ст. 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків, обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.
Як встановлено судами, на підставі Постанови правління Національного банку України від 05.02.2015р. №83 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" до категорії неплатоспроможних", Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №26 від 05.02.2015р. про запровадження з 06.02.2015р. по 05.05.2015р. тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію. Рішенням №85 від 23.04.2015р. Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб продовжено строки здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Надра" до 05.06.2015р. включно. Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №113 від 05.06.2015р. на підставі постанови Правління Національного банку України від 04.06.2015р. №356 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" розпочата процедура ліквідації ПАТ "КБ "Надра", призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію банку на період з 05.06.2015р. до 04.06.2016р. включно.
За приписами ч.1, 2 ст. 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
Відповідно до пунктів 6, 16 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства; тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ч. 5 статті 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.
Наслідки запровадження тимчасової адміністрації регулюються статтею 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" відповідно до п. 1 ч. 5 якої під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.
У розумінні п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вкладником є фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Натомість, відповідно до п.54 ч.1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" кредитором банку є юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.
Відповідно до ч.1 ст. 36 Закону України " Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (яка була чинна на дату винесення оскаржуваних судових актів) з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
Згідно з вищевикладеними положеннями Цивільного кодексу України, Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Закону України "Про банки і банківську діяльність", на підставі договору банківського рахунка між сторонами у справі виникли зобов'язальні правовідносини, які мають майново-грошовий характер, внаслідок чого позивач виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами, на якого поширюється обмеження, встановлене пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Врахував зазначені норми матеріального права, здійснив аналіз наявних матеріалів справи відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суди попередніх інстанцій вірно встановили, що між сторонами склались зобов'язальні відносини на підставі договору банківського рахунку, які носять майново-грошовий характер, а тому позивач у справі є кредитором банку, на якого розповсюджується обмеження, встановлене п.1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", внаслідок чого дійшли обґрунтованого висновку про неможливість задоволення позовних вимог у даній справі про зобов'язання відповідача виконати платіжні документи від 28.01.2015р. про перерахування коштів на суму 22454,22грн. з поточного рахунку №25601140848003 та платіжні документи від 30.01.2015р., 02.02.2015р., 03.02.2015р. про перерахування коштів в сумі 13795,32грн. з поточного рахунку №25600140848004 за договором банківського вкладу.
При цьому, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, встановлені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" обмеження та положення щодо порядку задоволення вимог кредиторів банку при тимчасовій адміністрації є імперативними і застосовуються навіть за умови подання платіжного документа до введення тимчасової адміністрації, у зв'язку з чим колегія суддів не бере до уваги посилання позивача на те, що відповідач повинен виконати свої зобов'язання за укладеним договором банківського рахунку, оскільки не виконані платіжні доручення були подані до запровадження в ПАТ КБ "Надра" тимчасової адміністрації.
Пунктом 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачені виключення з обмежень, встановлених пунктом 1 частини 5 статті 36 вказаного Закону.
До вказаних виключень відносяться і зобов'язання банку з виплати аліментів, пенсій, стипендій, інших соціальних, державних виплат, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, ушкодженням здоров'я або смертю тощо (п.4 ч. 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в редакції на момент прийняття оскаржуваних судових актів).
Водночас, слід зазначити, що твердження скаржника про порушення судом апеляційної інстанції положень визначених п.4 ч.6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не заслуговують на увагу, оскільки положення запроваджені цією нормою матеріального права не розповсюджують свою дію на спірні правовідносини, що виникли між сторонами у даній справі. Цією нормою права визначено здійснення під час тимчасової адміністрації виплат фізичним особам аліментів, пенсій, стипендій, інших соціальних, державних виплат, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, ушкодженням здоров'я або смертю тощо, на рахунки яких надійшли кошти зазначеного призначення. Про що зазначено і в п.1.16 розділу ІІІ Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012р. №2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.09.2012р. за №1581/21893 (в редакції станом на момент прийняття оскаржуваних судових актів), в якому вказано, що зобов'язання банку перед фізичними особами з виплати аліментів, пенсій, стипендій, інших соціальних, державних виплат, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, ушкодженням здоров'я або смертю, тощо виконуються банком протягом тимчасової адміністрації в межах суми коштів, що надійшли на рахунки фізичних осіб з наступного дня після запровадження процедури тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку. Водночас, в цьому пункті розділу ІІІ названого Положення визначено здійснення цих виплат банком в межах його фінансових можливостей після виплати зарплати (із сплатою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), авторської винагороди, відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю працівників банку.
Вірно врахував положення визначені ст.ст. 46, 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" суди попередніх інстанцій відмовили позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені на суму 242,21 грн., розраховану позивачем за несвоєчасне зарахування (списання) з рахунку суми переказу з вини банку, нараховану до дня введення тимчасової адміністрації (06.02.2015р.), зазначив про встановлення наведеними нормами спеціального порядку здійснення ліквідації банку, що унеможливлює задоволення вимог кредиторів поза межами ліквідаційної процедури та визначеної черговості.
Врахував вищевикладені обставини вірно встановлені судами попередніх інстанцій та вищезазначені норми матеріального права, суд першої інстанції, з яким підставно погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог.
Згідно зі ст.1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що прийнята у даній справі постанова апеляційного господарського суду, якою залишено без змін рішення суду першої інстанції, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, зводяться до переоцінки встановлених судами обставин, що у відповідності до ст.1117 Господарського процесуального кодексу України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції, та не спростовують правильних висновків суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови суду.
Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Лохвицької міжрайонної виконавчої дирекції Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2015р. у справі №910/8385/15-г залишити без змін.
Головуючий суддя: С.В. Владимиренко
Судді: Н.І. Мележик
С.С. Самусенко