ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
04 лютого 2011 року < Час проголошення > № 2а-17346/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С. при секретарі судового засідання Шмігелю Т.В., розглянувши адміністративну справу
за позовомПриватного підприємства «Лан»
доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва
проскасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив визнати недійсним і скасувати рішення ДПІ у Дніпровському районі міста Києва №0010812340 від 09.11.2010, №0010822340 від 09.11.2010 та №54/23-25280555/0431 від 15.11.2010 про застосування до ПП «Лан»штрафних санкцій.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.
Відповідач подав до суду письмові заперечення проти позову, в яких просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 04.02.2011 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 09.02.2011, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
28.10.2010 ДПІ у Дніпровському районі міста Києва було проведено перевірку за дотриманням ПП «Лан»порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено Акт перевірки №010431/26/53/23/25280555 (далі -Акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», ст. 152 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»та п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від №637 від 15.12.2004, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320 (далі -Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні).
На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Дніпровському районі міста Києва було прийнято:
відповідно до п. 1 ст. 17 Закону України Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»рішення №0010812340 від 09.11.2010 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 8731,80 грн. у зв'язку з порушенням п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»;
відповідно до ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»рішення №54/23-25280555/0431 від 15.11.2010 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3400, 00 грн. у зв'язку з порушенням ст. 152 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»;
відповідно до п. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»рішення №0010822340 від 09.11.2010 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 14309,90 грн. у зв'язку з порушенням п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.
Як видно з Акту перевірки, підставою для висновку ДПІ у Дніпровському районі міста Києва про порушення позивачем п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»стало не забезпечення застосування РРО у фіскальному режимі при здійсненні операції «видача коштів у разі повернення товару»та не роздрукування відповідних розрахункових документів (видатковий чек) на РРО на загальну суму 1746, 36 грн.
Згідно з п.п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок, видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.
Водночас, твердження відповідача про не забезпечення позивачем застосування РРО у фіскальному режимі при здійсненні операції «видача коштів у разі повернення товару»та не роздрукування відповідних розрахункових документів (видатковий чек) на РРО на загальну суму 1746, 36 грн. не відповідає дійсним обставинам справи та спростовується відповідними видактковими чеками, завами покупців та звітом з електронного журналу, копії яких залучені до матеріалів справи.
При цьому судом не береться до уваги посилання відповідача на невідповідність видаткових чеків вимогам Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 614 від 1 грудня 2000р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 за № 105/5296, з огляду на наступне.
При вирішенні питання про правомірність накладення адміністративно-господарських санкцій, передбачених положеннями Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності суб'єкта господарювання складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій. При цьому слід враховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Застосування принципу вини як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання.
Вина суб'єкта господарювання у недотриманні вимог про відповідність видаткових чеків нормам Положення про форму та зміст розрахункових документів може бути наявна лише в тому випадку, коли існувала об'єктивна можливість ужити всіх заходів для забезпечення такої відповідності.
Аналогічна правова позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України № 962/13/13-09 від 03.07.2009.
Водночас, судом встановлено, що позивач при здійсненні спірних розрахункових операцій «видача коштів у разі повернення товару» використовував електронно-касовий апарат MINI-600 МЕ, внесений до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій 26.12.2002, у якому не передбачено друк у видатковому чеку відповідного реквізиту. Доказів зворотного відповідачем не надано, з урахуванням чого суд приходить до висновку про відсутність у ДПІ у Дніпровському районі міста Києва належних правових підстав для застосування до ПП «Лан»рішенням №0010812340 від 09.11.2010 штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 8731,80 грн.
Крім того, як видно з Акту перевірки та не заперечувалось представником позивача у судовому засіданні, у приміщенні підприємства була відсутня наочна інформація, яка складається з графічного знака про заборону куріння та тексту наочного змісту «Куріння заборонено!».
Відповідно до змісту ч.ч. 4, 5, 8 ст. 152 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»у місцях та закладах, де куріння заборонено, має бути розміщена наочна інформація, яка складається із графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту: "Куріння заборонено!"; у спеціально відведених для куріння місцях розміщується наочна інформація, яка складається із відповідного графічного знака та тексту такого змісту: "Місце для куріння. Куріння шкодить Вашому здоров'ю!"; у місцях для куріння має бути розміщено прямокутний графічний знак із текстом такого змісту: "Місце для куріння" та інформація про шкоду, яку завдає здоров'ю людини куріння тютюнових виробів, із текстом такого змісту: "Куріння шкодить Вашому здоров'ю!".
Судом не приймається посилання позивача на прийняття спірного рішення №54/23-25280555/0431 від 15.11.2010 неуповноваженим ораганом щодо неналежного суб'єкта, оскільки за змістом п. 1 ст. 8 Закону України «Про державну податкову службу»саме податкові органи застосувують фінансові санкції до суб'єктів підприємницької діяльності за порушення законодавства про виробництво і обіг спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, а відповідно до змісту ст. 152 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»вона пошрюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності незалежно від специфіки їх діяльності.
Крім того, з Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні стала наявність в касі підприємства під час здійснення контролю 28.10.2010 о 14:15 не оприбуткованих грошових коштів у розмірі 1612,48 грн., які на момент перевірки не були підтверджені відповідними записами у касовій книзі, прибутковими касовими ордерами, а також несвоєчасне та не у повному обсязі оприбуткування грошових коштів у сумі 1249,50 грн.
Відповідно до змісту п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.
Судом не приймаються посилання позивача на неможливість надання доказів належного проведення оприбуткування коштів у зв'язку з відсутністю на робочому місті бухгалтера ПП «Лан», яка працює неповний робочий день, оскільки, по-перше, обов'язок надання до перевірки відповідних документів покладається на суб'єкта господарювання, а не на конкретну посадову особу, а по-друге, під час проведення перевірки був присутній директор ПП «Лан»ОСОБА_1, який відповідно до п.п. 12.1 та 12.2 Статуту ПП «Лан», затвердженого засновником та зареєстрованого Дніпровською районною державною адміністрацією міста Києва 27.10.1997, здійснює керівництво поточною діяльністю підприємства та організує ведення бухгалтерського обліку та звітності на підприємстві.
Згідно з ст. 238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Відповідно до змісту ч. 1 ст. 239 ГК України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання таку адміністративно-господарську санкцію як адміністративно-господарський штраф.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГК України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.
Абзацом 9 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»встановлено, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі необладнання спеціально відведених для куріння місць та нерозміщення наочної інформації, передбаченої статтею 152 цього Закону, у розмірі 3400 гривень.
Згідно з п. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»№436/95 від 12.06.1995, у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.
З аналізу викладених норм вбачається, що фінансові санкції за порушення вимог ч.ч. 4, 5, 8 ст. 152 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», передбачені абз. 9 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а також фінансові санкції за порушення вимог п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, передбачені п. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», підпадають під законодавче визначення адміністративно-господарської санкції та є такими санкціями за своєю юридичною сутністю.
Відповідно до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Як встановлено судом, ДПІ у Дніпровському районі міста Києва при прийнятті рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0010822340 від 09.11.2010 та №54/23-25280555/0431 від 15.11.2010 було дотримано вимоги ст. 250 ГК України щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій.
У позовній заяві ПП «Лан»посилається на порушення посадовими особами ДПІ у Дніпровському районі міста Києва під час проведення вказаної перевірки вимог ст. 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»внаслідок не зазначення в направленні на перевірку виду перевірки, ненадіслання письмового повідомлення про проведення планової виїзної перевірки, а також ненадання позивачу наказу на проведення позапланової перевірки, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, проте така позиція судом не приймається з огляду на наступне.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право, зокрема, здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.
Відповідно до змісту п. 2 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби, в межах наданих їм повноважень також здійснюють контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів. Такі перевірки за своєю суттю є позаплановими та проводяться в оперативному порядку.
Таким чином, оскільки перевірки дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій не стосуються питань оподаткування чи валютного контролю, то до них не можуть застосовуватись відповідні положення щодо підстав проведення планових та позапланових перевірок, передбачених статтею 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», так як зі змісту передбачених підстав вбачаються недоліки саме при веденні фінансово-господарської діяльності, пов'язаної зі сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджету та державних цільових фондів, податкового обліку та фінансової звітності, які жодним чином не можуть застосовуватись відносно сфери готівкового обігу, правил торгівлі та патентування. Викладена правова позиція підтверджується, зокрема, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.04.2009 у справі № К-10579/07.
Відповідно до абз. 6 п. 1 ст. 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»Державна податкова адміністрація України здійснює безпосередньо, а також організовує роботу державних податкових інспекцій, пов'язану, зокрема, із проведенням роботи по боротьбі з незаконним обігом алкогольних та тютюнових виробів, здійснення систематичного контролю за їх реалізацією, застосуванням у випадках, передбачених законодавством, фінансових санкцій до суб'єктів підприємницької діяльності за порушення законодавства про виробництво і обіг спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів.
За містом п.п. 3.1, 3.2 розділу 3 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених до наказом ДПА України № 355 від 27.05.2008, працівниками органів ДПС здійснюються відповідно до щомісячних планів органу ДПС планові перевірки щодо контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових операцій у готівковій та/або безготівковій формі, а також операцій купівлі-продажу іноземної валюти (далі - розрахункові операції) та касових операцій, а також наявністю свідоцтв про державну реєстрацію, патентів і ліцензій та позапланові перевірки у випадках, передбачених законодавством на підставі рішення керівника органу державної податкової служби. Перевірки щодо контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових та касових операцій, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію, патентів і ліцензій проводяться групою у складі не менше двох посадових осіб органів ДПС за наявності у них службових посвідчень та направлення на перевірку. Направлення виписується окремо на перевірку кожного суб'єкта господарювання у 2-х примірниках (один з яких оформлюється на бланку органу ДПС), що скріплюються гербовою печаткою і підписуються керівником органу ДПС. Наказ при цьому не видається, як того вимагає Закон «Про державну податкову службу в Україні»при проведенні позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків і зборів та дотримання вимог валютного законодавства. Викладена правова позиція підтверджується, зокрема, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.04.2009 у справі № К-10579/07.
Як встановлено судом, вимоги наведених нормативних актів були дотримані ДПІ у Дніпровському районі міста Києва при проведенні перевірки за дотриманням ПП «Лан»порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.
Крім того, частинами 1, 4-5 ст. 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»передбачено, що плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка. Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення, що відповідачем і було зроблено. Проведення планових виїзних перевірок здійснюється органами державної податкової служби одночасно з іншими органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням та сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів). Порядок координації проведення планових виїзних перевірок органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням та сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абз. 1 п. 4, абз. 1 п. 5 Порядку координації проведення планових виїзних перевірок органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 619 від 21.07.2005, проведення планових виїзних ревізій і перевірок розпочинається одночасно всіма контролюючими органами в день, установлений згідно з планом-графіком, про який суб'єкт господарювання та всі контролюючі органи інформуються не пізніше ніж за десять днів до дня їх проведення. Керівник відповідного контролюючого органу несе персональну відповідальність за дотримання плану-графіка планових виїзних ревізій і перевірок та повинен забезпечити участь необхідної кількості службових осіб у їх проведенні.
Згідно зі статтею 112 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: 1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби; 2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.
Виходячи з аналізу вищевикладених норм матеріального права, суд приходить до висновку, що ненадання вищезазначених документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, передбачених частиною першою статті 112 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»може бути підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки, але не є підставою для визнання перевірки та її результатів протиправними. Викладена правова позиція підтверджується, зокрема, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.10.2009 у справі № 5/120-А.
Більш того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем було допущено працівників відповідача до проведення перевірки. А відтак, якщо позивач вважав, що проведеною перевіркою йому заподіяно шкоду, внаслідок: порушення його прав працівниками органів державної податкової служби або вимог щодо проведення перевірок, він не позбавлений права звернутися до суду із заявою про відшкодування йому матеріальної та моральної шкоди.
Зважаючи на викладене, а також враховуючи, що відповідач прийняв спірні рішення №№0010822340 від 09.11.2010 та №54/23-25280555/0431 від 15.11.2010 про застосування до ПП «Лан»штрафних (фінансових) санкцій в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства, суд приходить до висновку про відсутність належних правових підстав для скасування вказаних рішень ДПІ у Дніпровському районі міста Києва.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності застосування до ПП «Лан»рішенням №0010812340 від 09.11.2010 штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 8731,80 грн.
Водночас, з аналізу п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України видно, що вимога про визнання нечинним рішення може стосуватися лише нормативно-правового акта, а вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним) індивідуального акта (рішення) виключає вимогу про скасування цього ж акта, оскільки правові наслідки застосування обох згаданих вимог в даному випадку співпадають. Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.
Зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, передбачений ч. 4 ст. 11 КАС України, зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне захистити порушені права позивача шляхом скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0010812340 від 09.11.2010, прийнятого ДПІ у Дніпровському районі міста Києва.
Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню частково.
З огляду на викладене, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються на користь позивача з Державного бюджету України згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України пропорційно до задоволених вимог у сумі 1,13 грн.
Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов Приватного підприємства «Лан»задовольнити частково.
2. Скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0010812340 від 09.11.2010, прийняте Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Лан»(м. Київ, вул. Воскресенська, 7) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1,13 грн.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
СуддяОСОБА_2