08 жовтня 2015 року м. Київ К/800/38671/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого суддіГоловчук С.В. (суддя-доповідач),
суддівЛіпського Д.В.,
Черпака Ю.К.,
секретар судового засідання Малина Л.В.,
за участю представника відповідача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2014 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про перерахунок грошової допомоги при звільненні,
У травні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дій відповідача щодо виплати йому одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби надзвичайних ситуацій» (далі - постанова № 889), зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 року № 161 (далі - постанова № 161), та зобов'язання відповідача провести перерахунок і виплату зазначеної допомоги. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що до грошової допомоги при звільненні з військової служби, яка належить йому до виплати на підставі пункту 2 статті 15 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, не включено щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою № 889 у редакції постанови № 161. Вважаючи дії відповідача неправомірними, просив суд задовольнити позовні вимоги.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20 травня 2014 року позов задоволено частково. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити грошову допомогу при звільненні ОСОБА_1 з включенням до грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, яка встановлюється військовослужбовцям Збройних Сил України, згідно з постановою №889 з урахуванням виплаченої суми. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2014 року скасовано рішення суду першої інстанції, а позов залишено без розгляду.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 порушує питання про скасування рішення апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що апеляційний суд безпідставно застосував норми статей 99,100 КАС України, оскільки про складові грошового забезпечення з яких відповідач обчислив розмір допомоги при звільненні дізнався 01 листопада 2013 року, коли отримав СМС повідомлення від установи банку.
Військова частина НОМЕР_1 у запереченнях на касаційну скаргу посилається на те, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм процесуального права, судом правильно встановлені факти, досліджені докази та наведені обґрунтовані висновки. Просить рішення апеляційного суду залишити без змін.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що позивач проходив військову службу на посаді старшого офіцера відділення з виховної роботи військової частини НОМЕР_1 .
Наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України від 15 жовтня 2013 року №699 підполковника ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за пунктом «б» (за станом здоров'я) частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 31 жовтня 2013 року №279 з 31 жовтня 2013 року позивача виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення та направлений для зарахування на військовий облік до Полтавського об'єднаного міського військового комісаріату.
При звільненні ОСОБА_1 виплачено одноразову грошову допомогу, передбачену частиною 2 статті 15 Закону № 2011-XII, розмір якої відповідач обчислив без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою № 889.
Не погоджуючись із розміром виплаченої йому одноразової грошової допомоги, 05 травня 2014 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.
Відповідно до правової позиції, висловленої у постановах Верховного Суду України від 15 жовтня 2013 року, 04 листопада 2014 року та 03 березня 2015 року (справи №№ 21-368а13, 21-473а14, 21-35а15 відповідно), щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою № 889 не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується й виплачується одноразова грошова допомога на підставі пункту 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ, оскільки має окремий, особливий і разовий вираз виплати, позаяк виплачується тільки тим категоріям військовослужбовців, перелік яких наведений у цій постанові, і тоді, коли у фонді грошового забезпечення наявні (передбачені) кошти для її виплати; вона (винагорода) виплачується як доповнення до суми грошового забезпечення. Виплата цієї винагороди ставиться в залежність від порядку й умов, що нормативно встановлені розпорядником коштів, відповідно до яких, зокрема, щомісячна її виплата можлива, коли військовослужбовець перебуває на військовій службі, і водночас вона не включається до складу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
За правилами встановленими частинами 1, 2 статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною 1 статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Як встановлено апеляційним судом, 30 вересня 2013 року командуванням Військової частини НОМЕР_1 під розпис проводилася бесіда з ОСОБА_1 по порядку звільнення та порядку виплати грошового забезпечення та інших виплат, пов'язаних зі звільненням, надавалися відповіді на питання (а.с. 26). Крім того, під час звільнення позивач мав розрахункову книжку, в якій фіксуються суми, які нараховуються при звільненні, тобто позивач був обізнаний про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, проте до суду звернувся 05 травня 2014 року, тобто після сплину шестимісячного строку, передбаченого статтею 99 КАС України.
Враховуючи те, що предметом спору у цій справі є не порушення законодавства про оплату праці, а спір про розмір належних звільненому працівнику сум, який урегульований, постановою № 889 та наказом Міністерства оборони України від 15 листопада 2010 року № 595, яким затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, суд апеляційної інстанції правильно застосував наслідки пропуску позивачем строку звернення до суду, передбачені статтею 100 КАС України.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору, тому підстав для скасування ухвалених судових рішень колегія суддів не вбачає.
Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя С.В. Головчук
Судді Д.В. Ліпський
Ю.К. Черпак