01 жовтня 2015 року м. Київ К/800/59301/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Олексієнка М.М. (доповідач), Бутенка В.І., Штульман І.В.,
здійснивши в касаційному порядку попередній розгляд справи за адміністративним позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в м. Конотопі та Конотопському районі Сумської області (далі - УПФ) про визнання дій протиправними щодо відмови у призначенні пенсії та зобов'язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах за касаційною скаргою представника відповідача на судові рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 30 липня 2014 року, Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року,
встановила:
У липні 2014 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом, відповідно до якого просив:
визнати протиправними дії УПФ, допущені при відмові у призначенні пенсії відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України від 5 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII);
зобов'язати призначити пенсію на пільгових умовах з 02.01.2014 року з урахуванням загального стажу роботи - 38 років 11 місяців 25 днів, з яких 16 років 10 місяців 5 днів на роботах по організації перевезень і забезпечення безпеки руху на залізничному транспорті та метрополітенах - за списками професій і посад, що затверджується в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.
Посилався на те, що посади, які він обіймав на залізничному транспорті, дають право на призначення пільгової пенсії.
Постановою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 30 липня 2014 року, залишеною без змін Харківським апеляційним адміністративним судом від 28 жовтня 2014 року, позовні вимоги задоволено. Визнано неправомірними дії УПФ щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_4 за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону №1788-XII. Зобов'язано призначити пенсію з 2 січня 2014 року на підставі згаданого Закону.
У касаційній скарзі представник відповідача, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судами, просить попередні судові рішення скасувати і ухвалити нове про відмову в задоволенні позові. Вказує на те, що посади, які займав позивач не дають йому право на призначення пільгової пенсії.
З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги з урахуванням наступного.
Як установлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_4 з 12.10.1980 року по 29.12.2013 року обіймав посади помічника машиніста електровоза, слюсаря з ремонту та огляду локомотивів на ПТО 3 розряду, слюсаря з ремонту та огляду локомотивів на ПТО 4 розряду, слюсаря з ремонту та огляду локомотивів на пунктах технічного обслуговування локомотивів 5 розряду. Місце роботи - локомотивне депо «Конотоп» 1 класу.
2 січня 2014 року він звернувся до УПФ із заявою про призначення пенсії відповідно до пункту «а» статті 55 Закону №1788-XII., проте йому відмовлено з тих підстав, що стаж роботи на посаді слюсара з ремонту та огляду локомотивів, не може бути зарахований, оскільки дана посада не відповідає посадам зазначеним у списку професій і посад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року №583.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що документи подані позивачем підтверджують пільговий стаж роботи.
Висновок судів відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Відповідно до пункту «а» статті 55 Закону №1788-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на пенсію за вислугу років мають:
а) робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих в технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар'єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи:
чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі;
жінки - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі
Список професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року №583 «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення», детальніше розтлумачує список професій, які дають право на пенсію за вислугу років.
До цього списку входить, зокрема, посада слюсаря по ремонту рухомого складу магістральних залізниць, зайняті на пунктах технічного (технічного і комерційного) обслуговування вагонів станцій позакласних, 1 та 2 класу.
Судами установлено, що позивач в оспорюваний період обіймав посаду слюсаря з ремонту та огляду локомотивів в локомотивному депо «Конотоп». Ця посада, згідно Списку професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року №583, відноситься до таких, що дає право на пенсію за вислугу років.
Локомотивне депо «Конотоп», в якому працював позивач, відноситься до магістральних залізничних колій загального користування 1 класу.
На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Конотопі та Конотопському районі Сумської області відхилити, а постанову Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 30 липня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: М.М. Олексієнко
В.І. Бутенко
І.В. Штульман