2 жовтня 2015 рокум. Київ
Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Дьоміна О.О., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від
17 березня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 7 травня
2015 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Охтирської міської ради, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання незаконним рішення,
У листопаді 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про визнання незаконним рішення Охтирської міської ради № 1063-МР від 15 квітня 2014 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою та приватизацію земельних ділянок» в частині п. 4 Додатку 1 щодо передачі
в приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки за адресою
АДРЕСА_1, м. Охтирка площею 0,0186 га. Зазначає, що внаслідок прийняття відповідачем рішення про передачу ОСОБА_3 у власність земельної ділянки фактично зменшилася площа ділянки, що перебуває у користуванні позивача, та частина якої є єдиним проходом до її помешкання.
Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 17 березня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області від
7 травня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із вищезазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_2 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Крім цього, ОСОБА_2 звернулася із заявою про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень.
Враховуючи те, що підстави пропущення строку на касаційне оскарження судових рішень є поважними, заява ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а процесуальний строк - поновленню.
У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, ухвалюючи рішення, обґрунтовано виходив із наступного.
ОСОБА_2 є власником 1/3 частини житлового будинку з відповідною частиною господарських споруд по АДРЕСА_2 м. Охтирка на підставі договору купівлі-продажу від 13 вересня 2006 року. Власником решти будинку є третя особа у справі ОСОБА_4
ОСОБА_3 була співвласником житлового будинку по АДРЕСА_1 - АДРЕСА_3, що межує з вищезазначеним будинком. Після виділення в судовому порядку її частки в цьому будинку в натурі і реєстрації права власності на неї, як на об'єкт нерухомості, вона стала власником цілого жилого будинку, якому присвоєно номер АДРЕСА_1 що підтверджується витягом з реєстру речових прав на нерухоме майно.
У 2009 році між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виник спір щодо межі земельних ділянок та користування хвірткою, розташованої між їх домоволодіннями.
Рішенням Охтирської міської ради від 28 січня 2014 року №1005-МР ОСОБА_3 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. ТОВ «ЗЕМ-ЦЕНТР» була виготовлена така документація, складено Акт прийому-передачі межових знаків на зберігання і погодження меж земельної ділянки із суміжними землекористувачами та землевласниками.
Рішенням Охтирської міської ради від 15 квітня 2014 року технічна документація була затверджена та безоплатно передано ОСОБА_3 у власність земельну ділянку площею 0,0186 га для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 у м. Охтирка. Було проведено державну реєстрацію цієї земельної ділянки.
Відповідно до викладеного вище суди дійшли правильного висновку, що безоплатне надання ОСОБА_3 у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку здійснене згідно з вимогами ст. 116 ЗК України, компетентним органом, з дотриманням порядку, передбаченого ст.118 ЗК України.
Крім того, суди також вірно вважали, що право користування земельною ділянкою позивача не порушено з огляду на наступне.
Так, за даними інвентарних справ розмір земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_2 становить 545 кв. м, а будинку, в якому проживає ОСОБА_3, - 920 кв. м.
Після надання ОСОБА_3 земельної ділянки у власність у спільному користуванні інших співвласників будинку залишилося 0,0700 га, що в сумі
(0,0186 + 0, 0700) становить 0,0886 га та не перевищує розміру площі, зазначеного за цією адресою.
З наданих позивачем на підтвердження своїх вимог копій плану земельної ділянки по АДРЕСА_2 вбачається, що за матеріалами польових геодезичних вимірювань 2009 року площа цієї ділянки становила 0,0600 га, а в листопаді 2014 року - 0, 0562 га, тобто зменшилася на 0,0038 га. Проте ця площа перевищує закріплену за цим будинком площу, яка становить 0,0545 га, що не порушує прав позивачки. Незмінною також залишилась протяжність спірної земельної ділянки вздовж АДРЕСА_3 яка становить 29,8 м.
Враховуючи вищевикладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку щодо відсутності підстав для визнання рішення Охтирської міської ради від 15 квітня 2014 року № 1063-МР «Про затвердження технічної документації із землеустрою та приватизацію земельних ділянок» в частині п. 4 Додатку 1 щодо передачі в приватну власність ОСОБА_3 земельної
ділянки - незаконним, та обґрунтовано відмовив в задоволенні позову.
Відповідно до частини 2 статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 335 ЦПК України).
Згідно з пунктом 5 частини 4 статті 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Зі змісту рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від
17 березня 2015 року та ухвали апеляційного суду Сумської області від 7 травня
2015 року і доданих матеріалів убачається, що касаційна скарга є необґрунтованою і наведені у ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності оскаржуваних судових рішень.
Керуючись пунктом 5 частини 4 статті 328 ЦПК України,
Поновити ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 17 березня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 7 травня 2015 року.
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Охтирської міської ради, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання незаконним рішення, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 17 березня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 7 травня 2015 року
Копію цієї ухвали та додані до касаційної скарги матеріали повернути заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ О.О. Дьоміна