"06" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/62142/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Кошіля В.В.
Суддів Борисенко І.В.
Моторного О.А.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області
на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2014
та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2014
у справі № 820/15911/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Амкріс»
до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області
про скасування повідомлення та зобов'язання вчинити певні дії
Товариство з обмеженою відповідальністю «Амкріс» звернулось до суду з позовом, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, про скасування повідомлення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 11829 від 06.08.2014; зобов'язання Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області поновити з червня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Амкріс» в Реєстрі платників податку на додану вартість, які мають право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2014, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2014, позов задоволено; скасовано повідомлення № 11829 від 06.08.2014 та зобов'язано Основ'янську об'єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області поновити з червня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Амкріс» в Реєстрі платників податку на додану вартість, які мають право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної камеральної перевірки правомірності нарахування за червень 2014 року ТОВ «Амкріс» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 181 725 грн., заявленої до відшкодування на рахунок платника у банку, згідно з поданою декларацією з податку на додану вартість за червень 2014 року № 9041096644 від 17.07.2014, складено довідку № 2773/20-38-15-01-09/33290318 від 11.08.2014, в якій зазначено, що задекларовано бюджетне відшкодування більше 100 000 грн. та відсоток загальної суми розбіжностей до суми податку на додану вартість, задекларованої платником до відшкодування (Кр менше чи дорівнює 10%).
06.08.2014 на адресу ТОВ «Амкріс» направлено повідомлення № 11829 та зазначено, що вказаний платник податку не має права на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість відповідно до п. 200.18 ст. 200 Податкового кодексу України, оскільки не відповідає критеріям на автоматичне бюджетне відшкодування, визначеним п. 200.19 ст. 200 ПК України, а саме: відсоток загальної суми розбіжностей до суми ПДВ, задекларованої платником до відшкодування перевищує 10% заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування за червень 2014 року. Відсоток загальної суми розбіжностей до суми ПДВ, задекларованої платником до відшкодування (Кр < 10%):148 %.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що суб'єкт владних повноважень не надав достатніх та беззаперечних доказів наявності коефіцієнту розбіжностей на рівні 148 % та не довів правомірності прийнятого податкового повідомлення, в результаті чого податковим органом порушено положення ст. 200 Податкового кодексу України в частині направлення повідомлення про відсутність у позивача права на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість.
Відповідно до пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлені статтею 200 Податкового кодексу України.
Платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті (п. 200.6 ст. 200 ПК України).
Згідно з п. 200.18 ст. 200 Податкового кодексу України платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті, подали відповідну заяву та відповідають критеріям, визначеним пунктом 200.19 цієї статті, мають право на автоматичне бюджетне відшкодування податку.
Пунктом 200.19 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку мають платники податку, які відповідають одночасно всім критеріям, що визначені зазначеною нормою цього Кодексу.
Порядок визначення відповідності платника податку критеріям, зазначеним у пункті 200.19 цієї статті, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику (п. 200.20 ст. 200 ПК України).
Пунктом 2 Порядку визначення відповідності платника податку критеріям, які дають право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.12.2013 № 781, передбачено, що для отримання права на автоматичне бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість платник податку повинен відповідати одночасно критеріям, визначеним пунктом 200.19 статті 200 розділу V Кодексу.
Критерії оцінки платника, відповідність яким надає такому платнику податку право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, побудовані на аналізі даних його звітних показників та наявної податкової інформації.
Пунктом 200.21 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що у разі невідповідності за висновком контролюючого органу платника податку визначеним цією статтею критеріям та відсутності у такого платника права на автоматичне бюджетне відшкодування податку контролюючий орган зобов'язаний протягом 17 календарних днів після граничного терміну подачі звітності повідомити платника податку про відповідне рішення та надати детальні пояснення і розрахунки за критеріями, значення яких не дотримано. Відповідне рішення може бути оскаржене платником податку у встановленому порядку.
Вказана норма кореспондується з п. 7 Порядку визначення відповідності платника податку критеріям, які дають право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.12.2013 № 781, яким встановлено, що територіальний орган доходів і зборів протягом 17 календарних днів після граничного терміну подачі звітності повідомляє платника податку шляхом надсилання/вручення письмового повідомлення про невідповідність критеріям, визначеним у Кодексі, які дають право на автоматичне бюджетне відшкодування, з наданням детального пояснення і розрахунків за критеріями, значення яких не дотримано (за формою згідно з додатком до цього Порядку, яка формується на підставі даних переліку платників податку, які не відповідають критеріям, визначеним у Кодексі, та не мають права на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ).
З аналізу наведених норм вбачається, що відповідач повинен направити позивачеві повідомлення, яке відповідає додатку до Порядку № 781 та надати детальні пояснення та розрахунки за критеріями, значення яких не дотримано платником.
Розрахунок проводиться у відповідності до пп. 4 п. 3 Порядку № 781, яким передбачено, що загальна сума розбіжностей між податковим кредитом, сформованим платником податку за придбаними товарами/послугами, та податковими зобов'язаннями його контрагентів, в частині постачання таких товарів/послуг, що виникла протягом попередніх трьох послідовних календарних місяців, не перевищує 10 відсотків заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування. Для формування зазначеного критерію використовуються дані, відображені платником податку в додатках до податкової звітності з ПДВ (декларацій та/або уточнюючих розрахунків): Розшифровці податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, Розрахунку коригування сум ПДВ до податкової декларації з ПДВ. Порядок розрахунку: коефіцієнт розбіжностей (Кр) визначається як співвідношення загальної суми розбіжностей між податковим кредитом, сформованим платником податку за придбаними товарами/послугами, та податковими зобов'язаннями його контрагентів в частині постачання таких товарів/послуг до суми ПДВ, задекларованої платником до відшкодування у поточному звітному періоді, за формулою.
З огляду на викладене, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для скасування спірного повідомлення, оскільки податковим органом не доведено факту перевищення платником коефіцієнту розбіжностей понад 10 % сум податку, задекларованих до відшкодування.
Однак, щодо висновків судів попередніх інстанцій стосовно зобов'язання податкового органу поновити з червня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Амкріс» в Реєстрі платників податку на додану вартість, які мають право на автоматичне бюджетне відшкодування, слід зазначити наступне.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Пунктом 2 частини 4 статті 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.
Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
За змістом пункту 3 частини першої статті 163 КАС України у мотивувальній частині постанови зазначаються обставини, встановлені судом із посиланням на докази, мотиви неврахування окремих доказів, а також мотиви, з яких суд виходив при ухваленні рішення, і положення закону, яким він керувався.
Мотивувальна частина кожного рішення повинна мати посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права і у відповідних випадках - на норми Конституції України, на підставі яких визначено права й обов'язки сторін у спірних правовідносинах, на відповідні статті КАС України та інші норми процесуального права, керуючись якими суд встановив обставини справи, права й обов'язки сторін. Крім того, при обранні способу захисту суд має зважати, чи може він бути реалізований практично.
Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суди попередніх інстанцій обмежилися лише встановленням обставин щодо правомірності прийняття податковим органом повідомлення № 11829 від 06.08.2014, без зазначення мотивів та положень законодавства, якими вони керувалися зобов'язуючи податковий орган поновити з червня 2014 року ТОВ «Амкріс» в Реєстрі платників податку на додану вартість, які мають право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість.
Крім того, зобов'язуючи Основ'янську об'єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області поновити з червня 2014 року ТОВ «Амкріс» в Реєстрі платників податку на додану вартість, які мають право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість, суди попередніх інстанцій не врахували, що судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення прав та законних інтересів юридичних чи фізичних осіб, та з урахуванням цього не встановили чи є вказані позовні вимоги належним способом захисту.
Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій в частині зобов'язання Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області поновити з червня 2014 року ТОВ «Амкріс» в Реєстрі платників податку на додану вартість, які мають право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість, та направлення справи в цій частині на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області задовольнити частково.
Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2014 та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2014 в частині зобов'язання Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області поновити з червня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Амкріс» в Реєстрі платників податку на додану вартість, які мають право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість скасувати, з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
В іншій частині судові рішення залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий В.В. Кошіль
Судді І.В. Борисенко
О.А. Моторний