06 жовтня 2015 року м. Київ К/800/45361/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Кошіля В.В.
Суддів Борисенко І.В.
Моторного О.А.
при секретарі Калініні О.С.
за участю представників:
позивача - Стратюк О.М.
відповідача - Химич В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві
на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2014
та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.06.2014
у справі № 826/7742/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Металспецбуд»
до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
Товариство з обмеженою відповідальністю «Металспецбуд» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 03.02.2014 № 0000992220 та № 0001002220.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.06.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2014, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з мотивів обґрунтованості позовних вимог.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як такі, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Представником відповідача в судовому засіданні заявлено клопотання про заміну відповідача, у зв'язку із реорганізацією, із Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на правонаступника - Державну податкову інспекцію в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві.
Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його задоволення.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Полістер» за період з 01.01 по 31.03.2012 та з 01.10 по 31.12.2012, а також з ТОВ «Евертонбуд» за період з 01.01 по 31.03.2012 та з 01.07 по 30.09.2012, складено акт № 20/26-54-22/02/10/32824630 від 14.01.2014, в якому зафіксовані порушення: п. 44.1 ст. 44, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у розмірі 1 008 083 грн.; п. п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у розмірі 1 076 340 грн.
На підставі результатів проведеної перевірки, 03.02.2014 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:
- № 0000992220 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 260 104 грн., в т.ч.: 1 008 083 грн. основного платежу та 252 021 грн. штрафних (фінансових) санкцій;
- № 0001002220 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 345 425 грн., в т.ч.: 1 076 340 грн. основного платежу та 269 085 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Згідно акту перевірки, ТОВ «Металспецбуд» (Підрядник) за перевіряємий період задекларовано витрати та віднесено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суму ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Полістер» та ТОВ «Евертонбуд», відповідно до укладених договорів, а саме:
- з ТОВ «Полістер» (Субпідрядник) укладено договори субпідряду № 17/01-12 від 17.01.2012, № 29/01-12 від 29.01.2012, № 22/02-12 від 22.02.2012, за умовами яких Підрядник доручає, а Субпідрядник бере на себе зобов'язання на свій ризик в порядку, терміни та на умовах, визначених в цих договорах, виконати у відповідності до затвердженої проектної документації на об'єкті, та здати результат робіт (виготовлення та монтаж металевих конструкцій; влаштування профнастилу Т153-840-0,88; виготовлення, демонтаж та монтаж металевих конструкцій) у встановлені договором терміни Підряднику.
На виконання умов вказаних договорів були складені первинні документи, а саме: податкові накладні, довідки про вартість виконаних робіт за березень 2012 року відповідно до укладених договорів та акти виконаних робіт за березень 2012 року. Також позивачем надано додаткові документи (в копіях): виписки банківського рахунку, ліцензію № 588479 Серія АВ Державної архітектурно-будівельної інспекції України щодо будівельної діяльності товариства разом з додатком, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, довідку з ЄДР підприємств та організацій України;
- з ТОВ «Евертонбуд» (Субпідрядник) укладено договори субпідряду № 28/12-11 від 28.12.2011, № 16/01-12 від 16.01.2012, № 09/01-12 від 09.01.2012, № 9/12-11 від 09.12.2011, № 15/12-11 від 15.12.2011, № 27/12-11 від 27.12.2011, згідно яких Підрядник доручає, а Субпідрядник бере на себе зобов'язання на свій ризик в порядку, терміни та на умовах, визначених в цих договорах, виконати у відповідності до затвердженої проектної документації на об'єкті, та здати результат робіт (виготовлення та монтаж металевих конструкцій; монтаж металевих конструкцій) у встановлені договором терміни Підряднику.
На виконання умов вказаних договорів були оформлені первинні документи, а саме: податкові накладні; довідки про вартість виконаних робіт за січень, лютий, липень, вересень 2012 року відповідно до укладених договорів та акти виконаних робіт за січень, лютий, липень, вересень 2012 року. Також позивачем надано додаткові документи (в копіях): ліцензію № 591313 Серія АВ Державної архітектурно-будівельної інспекції України щодо будівельної діяльності товариства разом з додатком, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200000630 НБ № 319218, довідку з ЄДР підприємств та організацій України № 573140.
В Акті перевірки вчинено запис, що під час проведення перевірки використано акти ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС, зокрема, від № 563/22-225/37758415 про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Евертонбуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з контрагентом-постачальником TOB «Контекс» за період січень-березень 2012 року, в якому зазначено, що за податковою адресою TOB «Евертонбуд» відсутнє, та від 07.06.2013 № 467/22-225/37758415 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання TOB «Евертонбуд» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за періоди квітень 2012 року та вересень 2012 року, в якому зазначено, що зустрічну звірку не можливо провести, у зв'язку з тим, що підприємство знаходиться у стані « 11» - припинено, але не знято з обліку (КОР не пусті).
Також в ході перевірки використано інформацію, наведену в актах ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС від 07.06.2013 № 468/22-225/37913247 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання TOB «Полістер» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків з контрагентами-постачальниками TOB «Николь ЮЕ», TOB «Енергосбуд-ЕЛСЛ» за період березень 2012 року, ПП «Варіантпрес-В» за період липень 2012 року, TOB «Бріз-агро» за період вересень 2012 року, TOB «Снабагро» за період жовтень 2012 року, ПТ «УГМК» за період січень 2013 року та контрагентами-покупцями», яким встановлено відсутність підприємства за юридичною адресою та № 132/22-08/37913247 від 16.08.2013 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки TOB «Полістер» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період вересень, листопад 2012 року та з податку на прибуток за 2012 рік по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками TOB «Бріз-агро» за період вересень 2012 року, TOB «Снабагро» за період листопад 2012 року та контрагентами-покупцями», в якому встановлено відсутність у контрагентів основних засобів, трудових ресурсів та виробничих потужностей, необхідних для виконання зазначених у господарських документах договірних зобов'язань.
З урахуванням вказаних актів відповідач дійшов висновку, що правочини, які здійснені ТОВ «Евертонбуд», TOB «Полістер» з контрагентами є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків та суперечать інтересам держави, а самі господарські операції по придбанню товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Евертонбуд» і TOB «Полістер» носять безтоварний характер.
Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи спірні податкові повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що при здійсненні господарських взаємовідносин, позивач не зобов'язаний перевіряти дотримання податкового законодавства контрагентами та господарюючими суб'єктами, які здійснюють постачання товарів чи послуг цим контрагентам; зустрічні звірки не є перевірками платника податків; письмовий документ, який складається після проведення зустрічної звірки (довідка) та у разі неможливості її проведення (акт) не може містити у собі висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства, у тому числі, і про реальність, повноту, достовірність господарських операцій такої особи; на момент виписки податкових накладних за перевірений період, контрагенти позивача були зареєстровані як суб'єкти господарювання та як платники податку на додану вартість, а тому мали право виписувати податкові накладні; матеріалами справи підтверджується фактичне отримання послуг позивачем та використання їх у власній господарській діяльності.
Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу (п. 138.1 ст. 138 ПК України).
Відповідно до п. 138.2 ст. 138 зазначеного Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).
З наведених законодавчих положень випливає, що право на зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.
Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.
Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 зазначеного Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).
Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).
Відповідно до положень п. п. 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну; податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця; податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформлених податкових накладних, фактична сплата грошових коштів контрагентам, в сумі визначеній в податкових накладних, а також фактичне виконання господарських операцій, за наслідками яких у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит, що в даному випадку встановлено судами обох інстанцій з підтвердженням матеріалів справи.
Слід зазначити, що право платника податку на податковий кредит законодавство не ставить в залежність від факту проведення зустрічної звірки даних суб'єкта господарювання чи результатів проведеної перевірки суб'єкта господарювання (постачальника товару, виконавця робіт, послуг) щодо платника податків.
Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема, обумовлюватись лише неможливістю проведення зустрічної звірки даних контрагента через відсутність його за податковою чи юридичною адресами; відсутністю в контрагентів по ланцюгу основних фондів, складських приміщень тощо.
Також слід зазначити, що акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагента не є джерелом отримання податкової інформації, яка згідно положень ст. 83 Податкового кодексу України визначена в якості підстави для висновків посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок. Сама по собі неможливість реалізації органами державної податкової служби визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок вищевказаних контрагентів не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства ТОВ «Металспецбуд».
З огляду ж на встановлення в судовому порядку фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами - ТОВ «Евертонбуд» і ТОВ «Полістер», що підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, є правомірним формування позивачем податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу витрат спірних періодів за результатами господарських операцій із зазначеними контрагентами.
Враховуючи викладене, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Допустити заміну по даній справі відповідача - Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві її правонаступником - Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.
Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2014 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.06.2014 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий В.В. Кошіль
Судді І.В. Борисенко
О.А. Моторний