01 жовтня 2015 року Справа № 4229/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Макарика В.Я.
суддів - Большакової О.О., Глушка І.В.
за участю секретаря судового засідання - Малетич М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги гаражного кооперативу «Соколи», Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області, ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 березня 2014 року у справі № 809/649/14 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Х-Адванс" до Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - гаражний кооператив «Соколи», ОСОБА_1 про скасування рішення та зобов'язання до вчинення дій,-
24 лютого 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Х-Адванс" звернулося в суд з позовом до Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області у якому просило визнати недійсними та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно та здійсненого на його підставі запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно шляхом внесення відповідного запису до останнього.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.02.2014 року за клопотанням позивача до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено ОСОБА_1 та гаражний кооператив (далі - ГК)"Соколи".
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 березня 2014 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано недійсним та скасовано рішення №2453639 від 21.05.2013 року державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції в Івано-Франківській області Соловій Володимира Володимировича про проведення державної реєстрації прав власності форма власності: приватна, розмір частки: 1 на гараж, що розташований: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, «Соколи» гаражний кооператив, гараж НОМЕР_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: НОМЕР_3) за суб'єктом: ОСОБА_1, податковий номер НОМЕР_1, відкриття розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та відкриття реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна. Зобов'язано Реєстраційну службу Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області забезпечити внесення до Державного реєстру прав на нерухоме майно відповідний запис про скасування державної реєстрації речових прав на гараж, що розташований за адресою: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, «Соколи» гаражний кооператив, гараж НОМЕР_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: НОМЕР_3) за суб'єктом: ОСОБА_1, податковий номер НОМЕР_1. Повернуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Х-Адванс" (ідентифікаційний код 37944390) судовий збір, сплачений згідно з квитанцією №1418.82.7 від 20.02.2014 року в сумі 73 (Сімдесят три) гривні 08 коп.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції відповідачем та третіми особами подані апеляційні скарги.
Відповідач у апеляційній скарзі зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального права та невірним встановленням обставин у справі. Зазначає, що при реєстрації майна (гаражу) на спірній земельній ділянці, державному реєстратору було надано достатній перелік документів для здійснення державної реєстрації нерухомого майна. Крім того вказує на те, що оскільки об'єкт нерухомого майна, збудований до 01.01.2013 року в результаті діяльності гаражного кооперативу, державна реєстрація прав з видачею свідоцтва про право власності на гараж проводилася на підставі заяви члена відповідного кооперативу, до якої додавалася довідка кооперативу про членство в ньому та про повне внесення таким членом пайового внеску. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.
Третя особа, Гаражний кооператив "Соколи" у апеляційній скарзі зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною. Вважає, що позивачем не доведено факту порушення оскаржуваним рішенням відповідача своїх прав, свобод та законних інтересів; право користування земельною ділянкою гаражного кооперативу "Соколи" підтверджувалося договором оренди землі з цільовим призначенням для обслуговування гаражів від 16 березня 2006 року, укладеним терміном на один рік, який є правомірним та ніким не скасованим. Посилається на норми Закону України "Про кооперацію" та зазначає, що відповідачем була здійснена державна реєстрація права власності на нерухоме майно, яке член гаражного кооперативу вніс в якості свого пайового внеску при вступі до Гаражного кооперативу "Соколи". Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
Також апеляційна скарга подана третьою особою відповідача ОСОБА_1, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною, просить її скасувати та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності згідно із ч.4 ст. 196 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційнихї скарг у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подані апеляційні скарги не підлягають до задоволення, з наступних підстав.
Як стверджується матеріалами справи та встановлено судом, що згідно наявного в матеріалах справи витягу з інформаційної довідки №10597512 від 10.10.2013 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об'єкта нерухомого майна, державним реєстратором проведено державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна: гараж; адреса: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, "Соколи" гаражний кооператив, гараж НОМЕР_2, форма власності: приватна, розмір частки: 1, власник: ОСОБА_1.
Як видно з матеріалів справи, що реєстраційні дії проводилися на підставі наступних документів: заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №3586, реєстраційний № 1224663; квитанцій про оплату державного мита від 16.04.2013 року; копій паспорта та картки платника податків ОСОБА_1; копії паспорта представника ОСОБА_3; витягу з угоди про надання послуг адвокатом від 08.04.2013 року; довідки №35/01-04 від 09.04.2013 року Гаражного кооперативу "Соколи" про право власності на гараж НОМЕР_2 ряд 4; витягу із протоколу №7 від 31.03.2013 року про затвердження списку членів/асоційованих членів гаражного кооперативу "Соколи"; копії договору оренди землі; технічного паспорту від 16.03.2006 року на гараж НОМЕР_2, ряд НОМЕР_4, по вул. Вовчинецька, 225 місто Івано-Франківськ, ГК "Соколи", Дана обставина підтверджується копією картки прийому зави №2425142 від 21.05.2013 року.
Як стверджується письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, 21.05.2013 року, за результатами розгляду заяви відповідачем прийнято рішення №2453639 про державну реєстрацію права на гараж, що розташований: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, "Соколи" гаражний кооператив, гараж НОМЕР_2 за суб'єктом: ОСОБА_1, податковий номер НОМЕР_1, на підставі якого видано Свідоцтво про право власності, індексний номер 3728216 від 21.05.2013 року та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №3729134 від 21.05.2013 року.
Правові, економічні та організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, визначені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №1952-ІV від 01.07.2004 року, із змінами та доповненнями, (надалі - Закон №1952). Також, при розгляді та вирішенні даної адміністративної справи до спірних правовідносин слід застосовувати Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядок надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 703 від 22.06.2011 року, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Порядок).
Згідно ст. 2 Закону України за N 1952-IV, 01.07.2004 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до ч.5 ст. 3 даного Закону державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом.
У відповідності до ст. 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Одним з шляхів захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки є визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування у відповідності до ст. 393 Цивільного кодексу України.
Право оскаржити до суду дії державного реєстратора визначено частиною другою статті 30 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №1952-ІV від 01.07.2004 року та повністю кореспондується з приписами ст. 393 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону №1952 державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону.
Частиною третьою статті 17 Закону №1952 передбачено, що документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до пункту 26 Порядку для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.
Пунктом 27 Порядку передбачений загальний перелік документів, що можуть підтверджувати виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
Так, пунктом 46 Порядку серед документів, які заявник подає органові державної реєстрації прав для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна передбачено необхідність подання документу, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.
Виключення стосується житлових чи нежитлових приміщень, які є складовими частинами інших житлових будинків, будівель, споруд (їх окремих частин), в яких вони розташовані.
Враховуючи те, що гараж НОМЕР_2, державна реєстрація прав на який оскаржується, є окремим об'єктом нерухомого майна, встановлено безпосередньо на землі, а не розташовано в якійсь окремій будівлі чи споруді, про що свідчить наявний в матеріалах справи технічний паспорт, виключення щодо обов'язковості реєстрації речового права на земельну ділянку не може бути поширено на спірні правовідносини.
Таким чином, судом встановлено відсутність при проведенні оскаржуваної реєстрації документу, що посвідчує речове право заявника на земельну ділянку і витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (у разі, коли в документі, що посвідчує речове право на земельну ділянку, відсутні відомості про її кадастровий номер).
Поданий відповідачу договір оренди землі від 16.03.2006 року не містить відомостей про кадастровий номер земельної ділянки та що є суттєвим, укладений строком на 1 (один) рік, а відтак на момент вчинення реєстрації права власності на гараж НОМЕР_2, ряд 4, втратив чинність.
Крім цього, судом встановлено, що договір оренди землі від 16.03.2006 року не передбачав права забудови а ні для гаражного кооперативу "Соколи", а ні для його членів. Згідно п.1.2 договору цільовим призначенням земельної ділянки було обслуговування гаражів, і використання земельної ділянки виключно згідно її цільового призначення було одним з основних зобов'язань орендаря (п.2.5.1), а згідно п.2.5.2 договору орендар також зобов'язувався додержуватися вимог законодавства та місцевих правил забудови населених пунктів.
Відповідно до приписів пункту 4 Порядку, у разі коли законодавством встановлено вимогу щодо прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація права власності на нього проводиться після прийняття такого об'єкта в експлуатацію в установленому законодавством порядку. Аналогічна умова державної реєстрації міститься в абзаці 2 статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
З врахуванням наведених правових норм щодо обов'язковості прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна як передумови державної реєстрації права власності на нього, абзацом 5 пункту 46 того ж Порядку, визначено, що для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна заявник, разом з іншими документами, подає органові державної реєстрації прав документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.
Згідно із статтею 32 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин усі об'єкти будівництва поділяються на І, II, III, IV і V категорії складності. Категорія складності об'єкта будівництва визначається відповідно до державних будівельних норм та стандартів на підставі класу наслідків (відповідальності) такого об'єкта будівництва.
Відповідно до частини першої статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до І - III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Форма декларації про готовність об'єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України. Частиною другої цієї статті Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до IV і V категорій складності, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Як видно з матеріалів справи та встановлено судом, що при проведенні державної реєстрації відповідачу не подавалися документи, які б підтверджували факт введення гаражу НОМЕР_2 в експлуатацію. Також не надано будь-яких інших підтверджуючих доказів про введення об'єкту в експлуатацію, в тому числі й згідно із законодавством, що діяло у 2006 році.
З довідки про право власності на гараж №35/01-04 від 09.04.2013 року, яка видана гаражним кооперативом "Соколи", гараж НОМЕР_2 по вул. Вовчинецькій, 225 в м. Івано-Франківську належить ОСОБА_1 на праві власності та збудований в 2006 року. Водночас, згідно з Витягом із протоколу №97 від 31.03.2013 року про затвердження списку членів/асоційованих членів гаражного кооперативу "Соколи" - ОСОБА_1 вступила до кооперативу лише 31.03.2013 року.
Враховуючи те, що будь-яка діяльність гаражного кооперативу відповідно до вимог чинного законодавства базується виключно на вступних та пайових внесках його учасників, з наведеного вбачається, що на момент будівництва третя особа - ОСОБА_1 учасником кооперативу не була, а стала ним тільки через 7 років.
Документів, які б підтверджували чи посвідчували час та спосіб придбання третьою особою - ОСОБА_1 об'єкту спірної реєстрації в гаражного кооперативу "Соколи" суду не представлено, а про їх існування не повідомлено.
У зв'язку із відсутністю документів, які б підтверджували введення в експлуатацію гаража НОМЕР_2 ряд 4 по вул. Вовчинецькій, 225 в м. Івано-Франківську, відповідачем порушено вимоги пунктів 4 та 46 Порядку, у спосіб здійснення державної реєстрації прав на гараж НОМЕР_2, який не введений в експлуатацію у визначеному законом порядку.
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Також колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно не взяв до уваги і посилання представника ГК "Соколи" на направлення копії вищезгаданого договору оренди від 2006 року, оскільки в такому разі документ був поданий не заявником, а іншою особою та відповідно до положень чинного законодавства не міг бути прийнятий до уваги державним реєстратором при проведенні спірної реєстрації.
Як зазначалося вище, адреса спірної реєстрації об'єкту нерухомого майна у вигляді гаражу: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, "Соколи" гаражний кооператив, гараж НОМЕР_2.
Судом встановлено, що місцезнаходження гаражного кооперативу "Соколи", як юридичної особи, зареєстровано за адресою: 76006, АДРЕСА_1, натомість гараж № НОМЕР_2, право власності на який було заявлено до державної реєстрації фактично та згідно з поданими до реєстрації документами, знаходиться за адресою Івано-Франківська міська рада, с. Вовчинець, вул. Вовчинецька, 225.
Документ, що підтверджував б присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси, заявником не подавався.
Однак державним реєстратором при проведенні державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на гараж НОМЕР_2, всупереч вимог Порядку та адресної інформації, відображеної в поданих для реєстрації документах, присвоєно об'єкту нову адресу: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, "Соколи" гаражний кооператив, гараж НОМЕР_2.
Доводів щодо наявності правових підстав для присвоєння спірному об'єкту нової адреси та проведенню за цією адресою перевірки щодо наявності обтяжень, ні представником відповідача ні представниками третіх осіб суду не надано.
А тому колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відхилення, як безпідставні, посилання відповідача на рекомендації, викладені в листі Державної реєстраційної служби України від 15.04.2013 року за №165/06-15-13 "Щодо видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна", з наступних мотивів.
Згідно з вказаним листом, Державна реєстраційна служба України не звільняє заявника від обов'язку подати весь перелік документів визначених пунктами 46 та 48 Порядку, в тому числі, документ що посвідчує речове право на земельну ділянку, документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту, документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси тощо.
За змістом абзацу другого та третього пункту 1 листа, виключення з цього правила може мати місце тільки у разі, коли об'єкти нерухомого майна, збудовані в результаті діяльності житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу, за умови, що на певну частину таких об'єктів до 01.01.2013 року оформлено та зареєстровано право власності. Лише в цьому випадку державна реєстрація могла б бути проведена на підставі вказаних відповідачем документів.
Таким чином, вказаним листом Державна реєстраційна служба України дає можливість застосування так званої "спрощеної процедури" за наявності двох умов: 1) об'єкт нерухомого майна повинен бути збудований у результаті діяльності відповідного кооперативу, в даному випадку - гаражного кооперативу "Соколи"; 2) на певну частину аналогічних об'єктів в тому ж кооперативі до 01.01.2013 року повинно бути оформлене та зареєстроване право власності в порядку, визначеному чинним законодавством.
Належних доказів, що спірний гараж НОМЕР_2 як об'єкт нерухомого майна збудований в результаті діяльності гаражного кооперативу "Соколи" в 2006 році чи в інший час, суду не представлено, що свідчить про відсутність першої передумови для застосування вищевизначеної процедури. Що стосується другої умови для можливості застосування "спрощеної процедури" реєстрації, то судом встановлено, що перші реєстраційні дії щодо реєстрації гаражів за адресою: гаражний кооператив "Соколи", м. Івано-Франківськ датовані 21.05.2013 року.
Також колегія суддів погоджується з міркуванням суду першої інстанції, що вказаний лист не має ознак нормативно-правового акту, носить рекомендаційний характер та не може застосовуватися всупереч вимог Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 703 від 22.06.2011 року.
Враховуючи вищевикладене та встановлені судом обставини, які підтверджені належними доказами, та вищевказані правові норми, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов переконання, що відповідачем здійснено державну реєстрацію права власності на гараж №13 в порушення вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно" №703 від 22.06.2011 року, а саме: без належного документу, що посвідчує речове право на земельну ділянку; без документу, що відповідно до вимог законодавства, засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту; без документу, що підтверджує присвоєння адреси об'єкту нерухомого майна.
В зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, на підставі правильно встановлених обставин справи та визначених їм правовідносин, прийшов до обґрунтованих і законних висновків. Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції і не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи і відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Тобто, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо вимог законності та обґрунтованості судових рішень, і підстав для її скасування і відповідно задоволенні апеляційних скарг колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційні скарги гаражного кооперативу «Соколи», Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області, ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 березня 2014 року у справі № 809/649/14 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: В.Я. Макарик
Судді: О.О. Большакова
І.В. Глушко