Справа №667/9362/14-ц
10 серпня 2015 рокум. Херсон
Комсомольський районний суд м. Херсона у складі:
головуючого судді: Скрипніка Л.А.,
народних засідателів: Паталахи С.М., Межуєва М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Собчук Є.В.
прокурора Нурматової О.В.,
розглянувши в порядку окремого провадження у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за заявою ОСОБА_1, який діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2, зацікавлені особи ОСОБА_3, Комсомольська районна у м. Херсона рада в особі відділу опіки та піклування а також Суворовська районна у м. Херсона рада в особі відділу опіки та піклування, про визнання особи недієздатною та встановлення над нею опіки, -
Заявник, діючи в інтересах своєї малолітньої доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до суду з вищезазначеною заявою, якою просив визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 недієздатною встановивши над нею опіку.
Заяву мотивував тим, що ОСОБА_3 є колишньою дружиною заявника та матір'ю їх спільної дитини ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3, та перебуває на обліку в Херсонській міській психоневрологічній лікарні з діагнозом :Гострий поліморфний психотичний розлад з симптомами шозофренії. Останнім часом ОСОБА_3П, поводить себе неврівноважено, неадекватно та агресивно, а саме 29.06.2014 року вона скоїла протиправні дії завдавши заявнику тілесні ушкодження, а також пошкодила та заволоділа чужим майном. Проти волі заявника - батька дітей, забрала спільних дітей. Вказує про те, що ОСОБА_3 не може повною мірою усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, вважає, що вона потребує медичного нагляду та лікування а також постійної сторонньої допомоги та контролю. Вважає, що у справі наявна достатня кількість доказів, що підтверджують наявність у ОСОБА_3 психічного розладу, а тому по справі слід призначити відповідну експертизу. Вказує про те. що дитина наразі перебуває із матір'ю ОСОБА_3 яка, на думку заявника, є психічно хворою, а тому її поведінка є потенційно небезпечною для життя та здоров'я дитини, права якої як батько вимушений захищати заявник.
У судовому засіданні як сам заявник, так і його представники за довіреністю ОСОБА_5 та ОСОБА_6 розглядувану заяву повністю підтримали на підставі поданих ними суду доказів, просили також суд призначити по справі відповідну судово-психіатричну експертизу з метою визначення психічного стану ОСОБА_3.
Заінтересована особа ОСОБА_3, участь якої у судовому засіданні судом не було обмежено, а також її представники за довіреністю ОСОБА_7 та ОСОБА_8 щодо задоволення заяви повністю заперечували, вказуючи про те, що заінтересована особа наразі на обліку у психіатричному закладі не перебуває, з приводу чого є відповідні висновки профільних лікарів, а тому підстави до призначення по справі відповідної експертизи та, відповідно, до задоволення заяви по суті відсутні.
Прокурор а також представник Органу опіки і піклування Комсомольської районної у м. Херсоні ради за довіреністю ОСОБА_9 у судовому засіданні, після дослідження судом усіх доказів по справі щодо задоволення заяви заперечували, вважаючи що до того відсутні законні підстави.
Заслухавши позицію учасників судового засідання, вивчивши доводи заяви та перевіривши їх доказами суд приходить до переконання про відсутність законних підстав до задоволення заяви виходячи з наступного.
У судовому засіданні заявник та його представники наполягали на призначенні по справі судово-психіатричної експертизи не примусового характеру, посилаючись на подані суду докази, які у судовому засіданні було досліджено, зокрема на довідку Херсонської міської психоневрологічної лікарні від 10.02.2014 року за вих. № 627, (т. 1 а.с. 11), епікриз профільної психіатричної установи від 04.03.2014 року (т. 1 а.с. 13); направлення ОСОБА_3 на стаціонарне обстеження до ХОПЛ від 07.03.2014 року (т. 1 а.с. 15); довідкою Вінницької обласної психіатричної лікарні від 24.09.2014 року за вих. № 2-6821 з приводу перебування ОСОБА_3 на стаціонарному обстеженні з 18.09.2014 року до часу надання такої довідки (т. 1 а.с. 78); клопотання виконавчого комітету Дніпровської районної у м. Херсоні ради адресоване Голові Дніпровського районного суду м. Херсона з приводу доцільності призначення по справі амбулаторної судово-психіатричної експертизи зокрема щодо ОСОБА_3 від 17.07.2014 року (т. 1 а.с. 116); епікриз Херсонської обласної психіатричної лікарні від 22.06.2013 року (т. 2 а.с. 23).
Так з досліджених, вище приведених доказів, та з відповіді Головного лікаря Херсонської міської психоневрологічної поліклініки від 05.08.2015 року за вих. № 1878 ( т. 2 а.с. 95) вбачається, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 лікувалась в Обласній психіатричній лікарні у період з 09.06.2013 року по 22.06.2013 року куди була доставлена каретою швидкої медичної допомоги, та де їй встановлено діагноз гострий поліморфний психічний розлад із симптомами шизофренії, при цьому ОСОБА_3 в Херсонській міській психоневрологічній лікарні амбулаторного лікування не отримувала та на обліку не перебуває.
Дослідженням у судовому засіданні виписки з медичної картки стаціонарного хворого № 10313 від 30.09.2014 року вих. № 2-6 896 та Лікувально-консультативного висновку ЛКК від 29.09.2014 року Вінницької обласної психіатричної лікарні на момент огляду ОСОБА_3, якими встановлено відсутність у неї психічних розладів (т. 1 а.с. 162-163); Консультативного висновку Українського науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України від 16.05.2014 року з приводу відсутності психічних розладів у заінтересованої особи (т. 1 а.с. 162); сертифікату від 13.11.2014 року про проходження ОСОБА_3 обов'язкового психіатричний огляду у Вінницькій обласній психіатричній лікарні (т. 1 а.с. 168) а також оригіналу медичної карти стаціонарного хворого № 10313 на ОСОБА_3 заведеної Вінницькою обласною психоневрологічною лікарнею їм. акад. ОСОБА_10 судом встановлено, що на момент вирішення питання про призначення по справі судово-психіатричної експертизи а також вирішення справи по суті ОСОБА_3 фактично знята з обліку у профільній установі через відсутність у неї психічних розладів.
Окрім того, через вищевикладені висновки, ухвалою суду від 08.10.2015 року у призначенні по справі судово-психіатричної експертизи було відмовлено, при цьому суд окрім як із урахуванням досліджених судом доказів з приводу психічного стану ОСОБА_11 на час вирішення питання про призначення експертизи, брав до уваги також і позицію самої заявниці, яка категорично заперечувала проти проходження нею, навіть і добровільного, відповідних досліджень.
Статтею 239 ЦПК України визначено, що після порушення справи суддя повинен здійснити в порядку провадження у справі до судового розгляду таке коло процесуальних дій: визначити склад учасників, необхідні докази, призначити справу до розгляду, зробити виклики і повідомлення учасникам процесу. Судово-психіатрична експертиза повинна бути призначена, коли в справі зібрані всі докази, необхідні для призначення цієї експертизи.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини медичне втручання, здійснене проти волі заявника, становить втручання у його право на приватне життя, зокрема, у право на фізичну недоторканість, закріплені ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. п. 107 Рішення, Європейський суд з прав людини, від 05.06.2014, "Справа "Акопян проти України"")
Згідно з ч. 1 і ч. 2 ст. 39 та ч. 1 ст. 41 ЦК України, фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України. Над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.
Відповідно до ст.1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави
Згідно зі ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно положень ст. 4 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.
Диспозитивність цивільного судочинства визначена ст. 11 ЦПК України в якій зазначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Стаття 12 ЦК України передбачає, що особа вільно, на власний розсуд, обирає способи захисту цивільного права.
Як правило, особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Спосіб захисту порушеного права частіше за все визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. Під способом захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст. 16 ЦК України
Частиною 3 ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено, що суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
На переконання суду виходячи із досліджених по справі доказів підставою звернення до суду ОСОБА_1 про визнання недієздатною гр. ОСОБА_3 є конфліктні правовідносини згаданих осіб на побутовому ґрунті, зокрема з приводу прав батьків стосовно їх неповнолітніх дітей.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що шляхом визнання ОСОБА_3 К,П. недієздатною відбувається не захист цивільного права дитини, в інтересах якої діє заявник, а намагання заявника у такий спосіб звести побутові рахунки з гр. ОСОБА_12, що за своєю правовою природою є зловживанням заявником своїм правом.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності і взаємному зв'язку, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви.
При цьому досліджені судом інші, окрім вище приведених, докази, зокрема щодо обставин, які відбулись за участю ОСОБА_3 29.06.2014 року, із урахуванням наведених висновків, взагалі є припущенням заявника щодо того, що вказані докази підтверджують наявність у ОСОБА_3 психічних розладів.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 16, 39, 41 ЦК України, ст.ст. 236-241, 294 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1, який діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2, зацікавлені особи ОСОБА_3, Комсомольська районна у м. Херсона рада в особі відділу опіки та піклування а також Суворовська районна у м. Херсона рада в особі відділу опіки та піклування, про визнання особи недієздатною та встановлення над нею опіки - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Херсонської області через Комсомольський районний суд м. Херсона.
Особи, які брали участь у розгляді справи та не були присутні під час судового засідання можуть подати апеляційну скаргу на рішення суду в той же строк з моменту отримання копії рішення.
Суддя Л. А. Скрипнік
Народні засідателі: С.М. Паталаха
ОСОБА_13