28.09.2015 Справа №607/13052/15-к
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в м. Тернополі кримінальне провадження № 12015210000000192, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29 квітня 2015 року про обвинувачення:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Підгайці Підгаєцького району Тернопільської області, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, на утриманні двоє малолітніх дітей, працюючого лікарем-хірургом Тернопільської комунальної міської лікарні №2, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України (в редакції Закону №270-VI від 15.04.2008), за участю сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5 , -
Органами досудового розслідування ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що 27 червня 2015 року близько 11 годин на робоче місці в кабінет №81 будівлі Тернопільської міської комунальної лікарні №2 за адресою: м. Тернопіль, вул. Романа Купчинського, 14 до останнього, який згідно наказу № 177-к Тернопільської комунальної міської лікарні №2 від 1 грудня 2009 року призначений на 0,5 ставки лікарем-хірургом в хірургічне відділення поліклініки, звернувся ОСОБА_6 , який скаржився на болі в області хребта. В ході медичного огляду, ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_3 , що йому вручено повістку про виклик до військового комісаріату для проходження медичного огляду з метою подальшої мобілізації в Збройні Сили України та чи може він видати відповідний медичний висновок, при пред'явлені якого, під час проходження медичного огляду, його було визнано непридатним для проходження військової служби за мобілізацією. В цей час у ОСОБА_3 , виник злочинний намір, направлений на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_6 , шляхом обману.
Реалізовуючи свій злочинний намір, ОСОБА_3 з метою заволодіння грошовими коштами ОСОБА_6 шляхом обману, повідомив йому завідомо неправдиві відомості про те, що може видати йому медичний висновок у формі довідки, із зазначенням наявного у ОСОБА_6 захворювання, через яке його під час проходження медичного огляду буде визнано непридатним для проходження військової служби за мобілізацією, хоч достовірно знав, що таке захворювання у ОСОБА_6 відсутнє. При цьому повідомив, що за видачу такої довідки ОСОБА_6 необхідно передати йому грошові кошти в сумі 200 доларів США, хоч будь-якого наміру видавати ОСОБА_6 довідку із недостовірними відомостями про стан здоров'я не мав. На пропозицію ОСОБА_3 , ОСОБА_6 погодився, при цьому, не усвідомлюючи дійсних намірів ОСОБА_3 , оскільки вважав, що буде давати ОСОБА_3 неправомірну вигоду.
Надалі, 30 квітня 2015 року, близько 17 годин, ОСОБА_3 під час зустрічі із ОСОБА_6 , про яку попередньо було домовлено, поблизу центрального в'їзду в КЗ ТОР «Тернопільська університетська лікарня» за адресою: вул. Клінічна, 1 в м.Тернополі одержав від ОСОБА_6 , який вважав, що дає ОСОБА_3 неправомірну вигоду, частину обумовлених раніше грошових коштів, в сумі 100 доларів США, що згідно курсу Національного банку України, станом на 30 квітня 2015 року, становило 2104,6832 гривень та були виділені із спецвидатків УДСБЕЗ УМВС України в Тернопільській області і вручені ОСОБА_6 для проведення контролю за вчиненням злочину, за те, щоб нібито видати ОСОБА_6 медичний висновок у формі довідки, про наявність у нього захворювання, через яке його під час проходження медичного огляду буде визнано непридатним для проходження військової служби за мобілізацією, хоч будь-якого наміру видавати ОСОБА_6 відповідну довідку не мав.
При цьому вони домовились, що іншу частину грошових коштів в сумі 100 доларів США ОСОБА_6 повинен передати ОСОБА_3 вже після отримання відповідного медичного висновку. Надалі ОСОБА_3 не маючи на меті видавати ОСОБА_6 недостовірний медичний висновок у формі довідки, про наявність у нього захворювання, через яке його під час проходження медичного огляду буде визнано непридатним для проходження військової служби за мобілізацією, повідомляв різні причини не видачі такої довідки та таким чином шахрайським шляхом заволодів грошовими коштами в сумі 100 доларів США, які згідно курсу Національного банку України, станом на 30 квітня 2015 року, становили 2104,6832 гривень, які йому надав ОСОБА_6 .
Таким чином ОСОБА_3 обвинувачується органом досудового розслідування у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України (в редакції Закону №270-VI від 15.04.2008).
В судовому засіданні захисник ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_3 заявили клопотання про звільнення останнього від кримінальної відповідальності та закриття відносно нього кримінального провадження за ч.1 ст.190 КК України з підстав передбачених ст. 45 КК України та ст.284 КПК України у зв'язку з дійовим каяттям.
Обвинувачений заявив, що йому зрозуміло суть і правові наслідки звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав.
Прокурор заперечила щодо задоволення клопотання сторони захисту.
Суд, розглянувши клопотання по суті, прийшов до висновку, що воно підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ст. 45 КК України, особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані збитки або усунула заподіяну шкоду.
Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» від 23.12.2005 року № 12 визначено, що звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 45 КК України можливе в разі вчинення нею вперше злочину невеликої тяжкості. Передбачене у ст.45 КК України звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язковим.
Пункт 2 ч.3 ст. 314 КПК України передбачає, що у підготовчому судовому засіданні суд має, зокрема, право прийняти рішення: закрити провадження у випадках встановлення підстав передбачених пунктами 4-8 частини першої або частиною другою статті 284 КПК України.
Пункт 1 ч.2 ст. 284 КПК України передбачає, що кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Згідно вимог ч.7 ст.284 КПК України закриття кримінального провадження з підстав передбачених пунктом 1 частини другої цієї статті не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений протии цього заперечує. В цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 вперше вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст.190 КК України (в редакції Закону №270-VI від 15.04.2008), яке згідно ст. 12 КК України, відноситься до злочинів невеликої тяжкості. Після вчинення злочину він щиро покаявся, активно сприяв розкриттю та встановленню всіх фактичних обставин злочину.
Безпосередньо заслухавши ОСОБА_3 в судовому засіданні, суд звертає увагу на щирість його каяття, стійкість позиції щодо виправлення і недопущення будь-яких правопорушень у майбутньому.
За таких обставин ОСОБА_7 може бути звільнений від кримінальної відповідальності за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.190 КК України (в редакції Закону №270-VI від 15.04.2008) у зв'язку з дійовим каяттям.
Відповідно до ч.4 ст.174 КК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне, на підставі ч.4 ст.174 КК України, скасувати арешт на майно, застосований ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 05 червня 2015 року, зокрема, автомобіль марки «БМВ», модель «Х 5», чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_8 та мобільний телефон ОСОБА_3 марки «Iphone», imei: НОМЕР_3 із сім-картою НОМЕР_4 , після набрання ухвали законної сили.
Керуючись ст.ст. 12, 45, ч. 1 ст.301 КК України, ст.ст.284 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 звільнити від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.190 КК України (в редакції Закону №270-VI від 15.04.2008) з підстав передбачених ст. 45 КК України у зв'язку з дійовим каяттям.
Кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 за ч.1 ст.190 КК України (в редакції Закону №270-VI від 15.04.2008) - закрити.
Скасувати арешт на майно, застосований ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 05 червня 2015 року, зокрема, автомобіль марки «БМВ», модель «Х 5», чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_8 та мобільний телефон ОСОБА_3 марки «Iphone», imei: НОМЕР_3 із сім-картою НОМЕР_4 , після набрання ухвали законної сили.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд на протягом семи діб з моменту її проголошення.
Головуючий ОСОБА_9