Номер провадження: 22-ц/785/5531/15
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач Гончаренко В. М.
10.09.2015 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі головуючого Гончаренко В.М.
суддів Короткова В.Д., Калараш А.А.,
з участю секретаря Абалдової О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до прокуратури Одеської області, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про стягнення майнової та моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 квітня 2015 року,-
встановила:
24.12.2014 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з зазначеним позовом до відповідачів, уточнивши його 22.04.2015 року, посилається на те, що постановою Приморського районного суду м. Одеси від 16.10.2013 року визнано неправомірною бездіяльність старшого слідчого прокуратури Одеської області ОСОБА_3 при розгляді її заяв від 17.03.2010 року, 28.04.2010 року, 05.05.2010 року, 19.05.2010 року, 26.05.2010 року.
20.02.2014 року апеляційна скарга прокуратури Одеської області апеляційним судом Одеської області залишена без задоволення, а постанова Приморського районного суду м. Одеси без змін.
Вважає, що внаслідок незаконної бездіяльності посадових осіб прокуратури Одеської області вона набула право на стягнення спричиненої майнової та моральної шкоди.
Представники відповідачів позов не визнали.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 22 квітня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.
Позивач ОСОБА_2, вважаючи рішення незаконним та таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, надала до суду апеляційну скаргу про скасування рішення з постановленням нового рішення про задоволення позову.
Заслухавши доповідача, заперечення на доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність i обґрунтованість рішення суду першої iнстанцiї та доводiв апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне її задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом, обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам рішення суду не відповідає.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Приморського районного суду м. Одеси від 16.10.2013 року визнано неправомірною бездіяльність старшого слідчого прокуратури Одеської області ОСОБА_3 при розгляді заяв ОСОБА_2 від 17.03.2010 року, 28.04.2010 року, 05.05.2010 року, 19.05.2010 року, 26.05.2010 року/а.с.22-25/.
Суд також ухвалив окрему ухвалу на адресу прокурора Одеської області у зв'язку з порушенням норм КПК України.
20.02.2014 року апеляційна скарга прокурора прокуратури Одеської області апеляційним судом Одеської області залишена без задоволення, а постанова Приморського районного суду м. Одеси без змін.
З підстав встановлення факту неправомірної бездіяльності старшого слідчого прокуратури Одеської області ОСОБА_3 постановою Приморського районного суду м. Одеси від 16.10.2013 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до прокуратури Одеської області, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про стягнення майнової та моральної шкоди.
На думку суду першої інстанції, суд першої інстанції невірно визначився з характером спірних правовідносин і дійшов необґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення на її користь майнової та моральної шкоди з таких підстав.
Відшкодування шкоди, завданої органами дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду, передбачено Законом України “Про порядок відшкодування шкоди незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду”, відповідно до положень якого така шкода відшкодовується у випадках: 1) постановлення виправдувального вироку суду; 2) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали чи постанови суду про повернення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд) факту незаконного притягнення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; закриття кримінальної справи з підстав, зазначених у п. 2 ч. 1 цієї статті; закриття справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 6 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній чи юридичній особі внаслідок іншої, ніж передбачено в частинах 1-5 цієї статті, незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.
Колегія суддів частково приймає до уваги доводи ОСОБА_2, що у зв»язку з неправомірною бездіяльністю посадових осіб прокуратури Одеської області при розгляді її заяв, нею понесені витрати на поштовий зв»язок та транспорт у розмірі 713, 95 грн.
На думку колегії суддів, не можна прийняти до уваги понесені ОСОБА_2 витрати у розмірі 322 грн. на придбання копірок, ручок, газетної бумаги, оскільки неможливо вирахувати, скільки саме витрачено канцелярських приладдів при написанні скарг та заяв до прокуратури та суду.
При цьому, знайшли своє підтвердження витрати, понесені ОСОБА_2 у розмірі 391, 95 грн. /витрати на транспорт, які позивачем надано суду в якості доказів про майнову шкоду, пов»язану з витратами, понесеними у зв»язку з необхідністю прибуття до місця розгляду справи у суді, поштові витрати, та витрати у розмірі 349, 95 грн. /391, 95 - 42 грн./ понесені нею на копіювання у розмірі 42 грн./.
Відповідно до ст.118 КПК України витрати, пов»язані із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження відносяться до процесуальних витрат.
Згідно ч.1 ст.121 КПК України витрати, пов»язані із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження - це витрати обвинуваченого,підозрюваного, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, його захисника,представника потерпілого,пов»язані із переїздом до іншого населеного пункту, наймання житла, виплатою добових, а також втрачений заробіток чи витрати у зв»язку із відривом від звичайних занять.
Оскільки ОСОБА_2 заподіяна шкода внаслідок іншої, ніж передбачено в ч.ч. 1-5 ст.1176 ЦК, незаконної дії та бездіяльності посадових осіб прокуратури Одеської області та прокуратури Приморського району м. Одеси, вона повинна відшкодовуватись на загальних підставах.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами ст. ст. 1166, 1167 ЦК України, відповідно до ч.1 яких шкода, завдана фізичній або юридичні особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Вина посадових осіб прокуратури Одеської області та прокуратури Приморського району м. Одеси встановлена постановою слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси від 16.10.2013р. /а.с.22-25/.
Таким чином, витрати ОСОБА_2 є майновою шкодою, яка підлягає відшкодуванню з прокуратури Одеської області на підставі ч.1 ст.1166, ч.1 ст.1172 та ч.6 ст.1176 ЦК України.
Відповідальність за шкоду, завдану фізичній чи юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю працівника під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків згідно ст. 1172 ЦК України покладається на юридичну особу, з якою цей працівник перебуває у трудових правовідносинах.
Таким чином, відповідальною особою за заподіяння шкоди ОСОБА_2 є прокуратура Одеської області.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.303 КПК України ОСОБА_2 мала статус заявника, який оскаржує бездіяльність посадових осіб прокуратури по неналежному повідомленню ОСОБА_2 про прийняті рішення за її заявами та прийняті міри за цими заявами /а.с.24/.
Бездіяльність слідчих органів прокуратури призвела до порушення прав ОСОБА_2 у зв»язку з тим, що кримінальна справа ними не порушувалась, тому вона не мала статусу осіб, зазначених в ст. 121 КПК України, які мають право на стягнення процесуальних витрат.
На думку колегії суддів, висновок суду першої інстанції про те, що витрати, зазначені позивачем не є майновою шкодою, не заслуговують на увагу.
Таким чином, витрати ОСОБА_2 в сумі 391, 95 грн. є майновою шкодою, яка підлягає відшкодуванню
Згідно із ч. ч. 1, 3, 4 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в іншій спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування судом враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до 1167 ЦК України, зокрема моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
З урахуванням п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, буде правильним моральну шкоду у розмірі 1 000 грн. стягнути з прокуратури Одеської області, оскільки вина посадових осіб прокуратури Одеської області встановлена ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 16.10.2013 року /а.с.22/.
Відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення чи неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Враховуючи вказані норми процесуального законодавства, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_2
Судові витрати, понесені ОСОБА_2 на поштове відправлення апеляційної скарги, витрати на проїзд до суду першої інстанції та до апеляційного суду у розмірі 208, 56 грн. підлягають стягненню з прокуратури Одеської області на підставі п.3 ч.3 ст.79 ЦПК України.
Судовий збір у розмірі 730, 80 грн. / 243, 60 грн. +243, 60 грн., які підлягали сплаті в суді першої інстанції за подання до суду позову про стягнення майнової та моральної шкоди, 121, 80 грн. + 121, 80 грн., які підлягали сплаті в апеляційному суді за подачу апеляційної скарги/ підлягає стягненню з прокуратури Одеської області на користь держави на підставі п.3 ч.3 ст.79 та ч.1 ст.88 ЦПК України.
Керуючись п.2 ч.1 ст.307, п.п.1, 3, 4 ст. 309, ч.2 ст.314 ЦПК України, колегія суддів,-
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 квітня 2015 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_2 до прокуратури Одеської області, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про стягнення майнової та моральної шкоди задовольнити.
Стягнути з прокуратури Одеської області на користь ОСОБА_2 391, 95 грн. майнової шкоди.
Стягнути з прокуратури Одеської області на користь ОСОБА_2 1 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з прокуратури Одеської області на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 208, 56 грн.
Стягнути з прокуратури Одеської області на користь держави судовий збір у розмірі 730, 80 грн.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги до касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий В.М.Гончаренко Судді В.Д.Коротков
ОСОБА_4