ун. № 759/8280/15-ц
пр. № 2/759/4076/15
29 вересня 2015 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Миколаєць І.Ю.
при секретарі Іовій О.О., Галицькій В.А.
за участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2
представника відповідача Ластовецького С.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» про захист прав споживача та визнання частково недійсним кредитного договору,
У травні 2015 року представник позивача за довіреністю ОСОБА_1 звернувся до суду в межах Закону України «Про захист прав споживачів» з позовом у якому просить визнати частково недійсним кредитний договір № 50009611 від 09.07.2013 року, укладений між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_4, а саме: визнати недійсними п. 1.3.1 загальних умов кредитування, що є додатком до кредитного договору, визнати недійсним графік погашення кредиту. Також просить визнати недійсним договір застави транспортного засобу № 50009611 від 12.07.2013 року. Судові витрати просить покласти на відповідача. Позов мотивований забороною у відповідності до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» видавати кредит в іноземній валюті; порушенням відповідачем ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» в частині зміни в односторонньому порядку відсоткової ставки; не повідомленням відповідачем про зміну розрахункового курсу гривні до долара США; порушенням прав позивача на одержання інформації про умови кредитування; порушенням відповідачем положень ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» в частині включення останнім при наданні кредиту умов, які є несправедливими, а саме: оплата в доларах США позбавляє позивача бачити реальний розмір платежів; порушення права позивача стосовно рівності сторін договору, що виявилося у істотному зростанні сум виплат по договору, що зумовлено зростанням курсу доларів до гривні. Визнання недійсним п.1.3.1загальних умов кредитування пов'язує із забороною платежів у іноземній валюті.
Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити посилаючись на ненадання позивачу повної та достовірної інформації про сукупну вартість кредиту. Також зазначили, що відповідно до ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів», з 2011 року надання споживчого кредиту в іноземній валюті на території України заборонено. Правила ст. 524 ЦК України в частині можливості визначення сторонами договору грошового еквіваленту зобов'язання в іноземній валюті не діють та не можуть застосовуватися у правовідносинах споживчого кредитування з огляду на те, що визначення валюти договору та платежу за зобов'язанням у прив'язці до іноземної валюти є порушенням прав споживача на отримання кредиту відповідно до законодавства в національній валюті України, права на отримання інформації щодо орієнтовної сукупної вартості кредиту, у відповідності з приписами ч.1, 2 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів». Також зазначили, що умовами кредитного договору (п.п. 1.3.1-1.3.2) передбачено визначення розміру щомісячних платежів шляхом застосування до еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у графіку погашення кредиту, обмінного курсу банку чинного на момент виставлення боржникові рахунку. Наведена формула передбачає для боржника - споживача зміни у його щомісячних витратах з обслуговування зобов'язання за договором споживчого кредитування, а рахунки-фактури, приєднані до матеріалів справи, підтверджують фактичне збільшення витрат позивача. Також пояснили, що графік платежів за спірним кредитним договором, незважаючи на валюту договору - українську гривню, визначено в іноземній валюті всупереч припису ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував посилаючись на те, що при укладені кредитного договору не існувало таких обставин, які б свідчили про наявність застосування ст. 203, 215 ЦК України.
Суд, вислухавши пояснення представників позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи із наступного.
09.07.2013 року між ОСОБА_4 та ТОВ «Порше Мобіліті» був укладений кредитний договір № 50009611 (а.с.12-19). Відповідно до п.1.1 загальних умов кредитування компанія зобов'язалася надати позивачу кредит в українських гривнях. В кредитному договорі сторони встановили еквівалент суми кредиту в іноземній валюті, прийнятній для сторін.
За умовами договору ОСОБА_4 було одержано кредитні кошти в сумі 132067,21 грн. зі сплатою 9,9% річних строком на 60 місяців. Кредит було надано на споживчі цілі: для придбання легкового автомобіля марки VW, модель Роlo, об'єм двигуна 1390 куб. см., 2013 року випуску. За умовами договору позивач зобов'язувалася прийняти, належним чином використовувати і повернути кредит в повному обсязі згідно графіку платежів, який є невід'ємною частиною договору.
З метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним 12.07.2013 року між ОСОБА_4 та ТОВ «Порше Мобіліті» був укладений договір застави № 50009611 (а.с. 20-22) за умовами якого ОСОБА_4 передала в заставу ТОВ «Порше Мобіліті» вищезазначений автомобіль.
Пунктом 1.3.1 загальних умов кредитування визначено, що розмір платежів, що підлягають сплаті позивачем у повернення кредиту та додаткового кредиту, визначено в еквівалентів іноземної валюти станом на робочий день, що передував дню укладення кредитного договору, у графіку погашення кредиту, який є невід'ємною частиною кредитного договору. В подальшому позичальник сплачує платежі у повернення кредиту та додаткового кредиту відповідно до встановлених компанією рахунків у гривні; при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування обмінного курсу за безготівковими операціями банку, назву якого зазначено у кредитному договорі, до еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у графіку погашення кредиту; при цьому для розрахунку використовується обмінний курс, чинний станом на робочий день, що передує дню виставлення рахунка з урахуванням передбачених нижче особливостей. Позитивне або від'ємне значення різниці, яка виникла внаслідок зміни обмінного курсу іноземної валюти за безготівковими операціями, чинного станом на робочий день, що передує дню виставлення рахунка, та обмінного курсу за безготівковими операціями, станом на робочий день, що передував дню укладення кредитного договору, по відношенню до основної суми боргу та суми процентів, вказаних у графіку погашення кредиту, враховується як коригування суми процентів, що підлягають сплаті відповідно до умов цього кредитного договору. При цьому сума основної заборгованості за кредитним договором відображається в рахунках, наданих компанією, в українських гривнях відповідно до встановленого сторонами еквіваленту в іноземній валюті за обмінним курсом іноземної валюти за безготівковими операціями станом на робочий день, що передує дню укладення кредитного договору.
В п.2.4 загальних умов зазначається, що проценти нараховуються на еквівалент суми кредиту в іноземній валюті, яка залишається неповернутою, відповідно до графіка погашення кредиту.
Позивач вважає, що вищезазначені положення загальних умов не відповідають вимогам чинного законодавства, є несправедливими.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Позивач перед укладенням кредитного договору була ознайомлена із загальними умовами кредитування, погодилася на них, внаслідок чого після попереднього ознайомлення позивача із письмовим проектом кредитного договору, настало його укладення.
Підписанням загальних умов кредитування позивач підтвердила, що компанія належним чином ознайомила її з інформацією, передбаченою ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», а також те, що вона ознайомлена з правилами надання фінансових послуг (кредитів) затверджених компанією (п.9.5. загальних умов кредитування). Позивачу надано повну, достовірну та детальну інформацію по сукупну вартість кредиту відповідно до кредитного договору.
Слід також зазначити, що ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» не встановлює обов'язковість зазначення валюти у детальному розписі сукупної вартості кредиту, а встановлює обов'язок кредитодавця розписати сукупну вартість кредиту у процентному та грошовому виразі.
Графік погашення кредиту до кредитного договору містить детальний розпис сукупної вартості кредиту за весь період дії договору відповідно до вимог статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів».
Щодо валюти кредитування та валютних ризиків.
Відповідно до ч.2 ст.192 Цивільного кодексу України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановленому законом.
Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти - гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.
А тому отримання ОСОБА_4 від ТОВ «Порше Мобіліті» кредиту в іноземній валюті є правомірним.
Суд критично ставиться до тверджень представника позивача про те, що істотно змінилися обставини, якими сторони керувалися при укладенні договору, а саме змінився курс національної валюти відносно долара США, внаслідок чого усі валютні ризики понесла сторона позивача. Позивач повинна була усвідомлювати, що курс національної валюти України до долара США не є незмінним, а також те, що зміна цього курсу можливо настане, а тому мала би передбачити та врахувати підвищення валютного ризику за договором.
Валютні курси, як зазначено у ч. 1 ст. 8 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», встановлюються Національним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України. Поряд з цим, згідно Положення «Про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів» офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долару США встановлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют за станом на останню дату. Отже, незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.
У відповідності до ч.2 ст. 11 Закону України «Про захист прав позивачів» споживач має право оскаржити дії банку щодо не повідомлення йому інформації про можливі варіанти кредитування, не надання інформації щодо сукупної вартості кредиту, можливі валютні ризики перед укладенням договору про надання споживчого кредиту. Саме ненадання відповідної інформації до укладення договору може бути предметом оскарження на підставі цієї норми закону. Уклавши кредитний договір ОСОБА_4 погодилась на обсяг інформації та на його умови.
Отже, перед укладенням кредитного договору, відповідач на виконання вимог Закону України «Про захист прав споживачів» надав позивачу повну та достовірну інформацію про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, а позивач засвідчила особистим підписом те, що вона ознайомлена з правилами надання фінансових послуг (кредитів), затверджених компанією. Позивач погодилася з тим, що всі платежі за кредитним договором повинні бути сплачені в гривні і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквіваленту суми кредиту в доларах США відповідно до ст. 1.3 загальних умов кредитування.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позивачем не надано доказів порушення чинного законодавства при укладенні спірного правочину, тому його вимога про визнання кредитного договору № 50009611 від 09.07.2013 року частково недійсним є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Вимога про визнання договору застави транспортного засобу № 50009611 від 12.07.2013 року не підлягає задоволенню оскільки є похідною від вимоги про визнання кредитного договору № 50009611 від 09.07.2013 року недійсним.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 209, 212-215, 292, 294 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» про захист прав споживача та визнання частково недійсним кредитного договору, відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: