ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
05 жовтня 2015 року № 826/15844/15
В приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м. Києві по вул. Великій Васильківській, 81-а, Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу
за позовом ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 10 квітня 2015 року № 0035891704.
В обґрунтування наведених вимог позивач посилається на Конституцію України, Податковий кодекс України, Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» та зазначає, що Державна податкова інспекція у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві протиправно застосувала до ОСОБА_1 штрафні санкції, оскільки він вчасно сплатив 244 грн. єдиного податку, проте не на той рахунок.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, заперечень чи пояснень по суті заявлених позовних вимог не надав. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією 6 серпня 2009 року. З 1 січня 2012 року ОСОБА_1 перебував на спрощеній системі оподаткування, 2 група, що підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку. 12 лютого 2015 року державним реєстратором проведена державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.
Як вбачається з матеріалів справи, 10 квітня 2015 року Державною податковою інспекцією у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75 та підпункту 19-1.1.1 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України проведена перевірка своєчасності сплати єдиного податку платником ОСОБА_1.
За результатами проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві складено акт від 10 квітня 2015 року № 2369/26-52-17-05-2753320974, яким встановлено порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з єдиного податку протягом строків, визначених пунктом 295.1 статті 295 Податкового кодексу України, а саме: грошове зобов'язання з єдиного податку з терміном сплати 20 лютого 2015 року фактично сплачено 16 березня 2015 року.
На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 10 квітня 2015 року № 0035891704, яким застосовано до ОСОБА_1 штраф у розмірі 121,80 грн.
Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, ОСОБА_1 оскаржив його в адміністративному порядку.
Рішенням Головного управління ДФС у м. Києві від 18 червня 2015 року № 1775/В/26-15-10-08-16 залишено без змін податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 10 квітня 2015 року № 0035891704, а скаргу ОСОБА_1 від 16 квітня 2015 року (вхідний № 3515/В від 20 квітня 2015 року) - без задоволення.
Рішенням Державної фіскальної служби України від 22 липня 2015 року № 7058/В/99-99-10-01-03-14 скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 10 квітня 2015 року № 0035891704 в частині застосування форми рішень та не задоволено повторну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в частині застосування до нього штрафних санкцій. Вказаним рішенням Державна фіскальна служба України зобов'язала Головне управління ДФС у м. Києві забезпечити виконання Державною податковою інспекцією у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві вимог Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 листопада 2012 року № 1236, щодо складання та направлення до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податкового повідомлення-рішення за формою «Р» про застосування штрафної санкції за несвоєчасну сплату єдиного податку у розмірі 121,80 грн.
У відповідності до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Податковим зобов'язанням в розумінні Податкового кодексу України визначається сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
У відповідності до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно пункту 294.1 статті 294 Податкового кодексу України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої та другої груп є календарний рік.
Пунктом 295.1 статті 295 Податкового кодексу України встановлено, що платники єдиного податку першої та другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.
Відповідно до пункту 295.8 статті 295 Податкового кодексу України у разі припинення платником єдиного податку провадження господарської діяльності податкові зобов'язання із сплати єдиного податку нараховуються такому платнику до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому до контролюючого органу подано заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв'язку з припиненням провадження господарської діяльності або анульовано реєстрацію за рішенням контролюючого органу на підставі отриманого від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності.
Згідно пункту 300.1 статті 300 Податкового кодексу України платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.
У відповідності до пункту 122.1 статті 122 Податкового кодексу України несплата (неперерахування) фізичною особою - платником єдиного податку, визначеною підпунктами 1 і 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до цього Кодексу.
Отже, як встановлено під час розгляду справи, Державною податковою інспекцією у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві накладено на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штраф у розмірі 121,80 грн. за несвоєчасну сплату єдиного податку.
Позивач в судовому засіданні зазначив, що він сплатив 244 грн. єдиного податку 12 лютого 2015 року на реквізити, які були йому надані інспектором Ковалець А.О. На підтвердження вказаних обставин позивачем надана копія квитанції від 12 лютого 2015 року. Проте, в подальшому позивачу стало відомо, що кошти були перераховані не на той рахунок, в зв'язку з чим він 16 березня 2015 року повторно оплатив 244 грн. єдиного податку.
Обставини щодо сплати ОСОБА_1 244 грн. єдиного податку 12 лютого 2015 року та 16 березня 2015 року підтверджуються квитанціями ПриватБанку від 12 лютого 2015 року та А-Банку від16 березня 2015 року.
При цьому, суд зазначає про наступне.
Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 45 Бюджетного кодексу України податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).
Податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.
Пунктом 22.4 статті 22 Закону України від 5 квітня 2001 року № 2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» встановлено, що при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.
Отже, як встановлено під час розгляду справи, 12 лютого 2015 року - у строк, передбачений пунктом 295.1 статті 295 Податкового кодексу України, позивач здійснив оплату податкового зобов'язання в сумі 244 грн. до Державного бюджету України, проте у платіжному документі зазначив невірні реквізити для оплати єдиного податку.
При цьому, суд зазначає, що здійснення помилки під час перерахування суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 295.1 статті Податкового кодексу України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 122.1 статті податкового кодексу України.
Крім того, для підтвердження факту несплати суми єдиного податку необхідно встановити, що у строк, передбачений пунктом 295.1 статті 295 Податкового кодексу України, платник податків не вчинював дії, спрямовані на перерахування суми грошового зобов'язання до державного бюджету. А оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення розрахункового рахунку під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений вказаною нормою Податкового кодексу України строк, а відтак і для застосування на підставі пункту 122.1 статті 122 Податкового кодексу України штрафних санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду України від 16 червня 2015 року № 21-377а15.
З огляду на встановлене суд зазначає про застосування до ОСОБА_1 штрафних санкцій за відсутності підстав для їх застосування, а тому податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 10 квітня 2015 року № 0035891704 визнається судом протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до частини першої 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 10 квітня 2015 року № 0035891704.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2) судові витати у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя М.А. Бояринцева