05 жовтня 2015 року м.Чернігів Справа № 825/3332/15-а
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Житняк Л.О.,
за участі секретаря Стасюк Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та стягнення грошової компенсації, -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати позивачу грошової компенсації за невикористану відпустку за 2014 рік протиправними та стягнення з Військової частини НОМЕР_1 суми грошової компенсації за невикористану відпустку за 2014 рік у розмірі 5 676,75 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що до 04.09.2015 він проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді заступника командира бригади з тилу та був звільнений за станом здоров'я з подальшим виключенням зі списків частини. Під час служби у Збройних Силах України впродовж повних 20 років він надбав право на щорічну відпустку протягом 45 календарних днів, проте при звільненні та розрахунку йому було виплачено компенсацію за невикористану щорічну відпустку тільки за 2015 рік. За 2014 рік компенсацію надано не було та в усній формі було повідомлено про неможливість розрахунку за 2014 рік на підставі закриття 2014 фінансового року, в зв'язку з чим грошове забезпечення при звільненні виплачено не в повному обсязі.
В судове засідання позивач не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В своїй позовній заяві розгляд справи просив провести без його участі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, через канцелярію суду надав письмові заперечення, в яких в задоволенні позовних вимог просив відмовити повністю, мотивуючи це тим, що грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки виплачується лише особам офіцерського складу звільненим з військової служби за станом здоров'я, які не використали щорічну основну відпустку за поточний рік, тобто за рік у якому вони підлягають звільненню, і лише в тому разі, коли їм не надавалась відпустка з подальшим виключенням зі списків особового складу.
За таких обставин, враховуючи ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути спір по суті на підставі наявних у справі доказів без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Підполковника ОСОБА_1 , заступника командира бригади з тилу - начальника тилу, було звільнено наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 14.08.2015 №503 з військової служби у запас з правом носіння військової форми одягу на підставі ч.6 ст.26 з урахуванням вимог ч.8 за пунктом "б" (за станом здоров'я) Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та з 04.09.2015 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , направлено для зарахування на військовий облік до Чернігівського ОМВК м. Чернігів.
Так, ч.6 ст.26 Закону України від 25.03.1992 № 2232 «Про військовий обов'язок і військову службу» встановлено, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби: а) у зв'язку із закінченням строку контракту; б) за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність або обмежену придатність до військової служби; в) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі; г) у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі; д) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких встановлено Кабінетом Міністрів України; е) через службову невідповідність; є) у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі, позбавлення військового звання чи позбавлення права займати певні посади; ж) у зв'язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку; з) у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням (за бажанням військовослужбовця); и) у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; і) у зв'язку з набранням законної сили судовим рішенням, відповідно до якого військовослужбовця притягнуто до відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення, пов'язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції»; ї) у зв'язку з неможливістю переведення на іншу посаду у разі безпосереднього підпорядкування близькій особі; й) у зв'язку із встановленням за результатами спеціальної перевірки, яка здійснюється під час доукомплектування Збройних Сил України та інших військових формувань у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці України, відомостей, які не відповідають установленим законодавством вимогам для зайняття посади (прийому на військову службу); к) у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем - жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років; л) у зв'язку із застосуванням заборони, передбаченої частинами 3 та 4 ст.1 Закону України «Про очищення влади».
Зокрема п. "б" ч.8 вказаної статті визначено, що військовослужбовці звільняються з військової служби під час дії особливого періоду за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час, обмежену придатність у воєнний час, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу.
Правовідносини, пов'язані з відпустками військовослужбовців, регулюються Законом України від 20.12.1991 № 2011 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Стаття 1 Закону визначає, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів (стаття 11 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
Право військовослужбовців на відпустки та порядок надання військовослужбовцям відпусток та відкликання з них регулюються приписами ст. 101 вказаного Закону.
Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів. Щорічна основна відпустка надається протягом календарного року.
Відповідно до п.17 ст. 101 Закону, в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин.
Загальновідомим є факт, що з 17.03.2014 у зв'язку із оголошенням часткової мобілізації в України по сьогоднішній день триває особливий період.
У відповідності до п.21 Закону, у разі ненадання військовослужбовцям щорічних основних відпусток у зв'язку з настанням періодів, передбачених пунктами 17 і 18 статті 101, такі відпустки надаються у наступному році. У такому разі дозволяється за бажанням військовослужбовців об'єднувати щорічні основні відпустки за два роки, але при цьому загальна тривалість об'єднаної відпустки не може перевищувати 90 календарних днів. Зазначені відпустки можуть бути надані декількома частинами (більше двох), без обмеження тривалості кожної з них.
Як вбачається із Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (а.с. 6), позивачем не використано щорічну чергову відпустку за 2014 та 2015 роки, звільнено з військової служби 04.09.2015 та виплачено компенсацію за невикористану щорічну чергову відпустку лише за 2015 рік в кількості 45 діб.
З огляду на встановлене, суд зазначає, що порядок і умови виплати грошового забезпечення військовослужбовців визначається Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра Оборони України від 11.06.2008 №260.
Так, в пункті 1.10 Інструкції зазначено, що грошове забезпечення, що належить військовослужбовцю і своєчасно не виплачене йому або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.
Відповідно до наведеного судом встановлено, що позивач до командування Військової частини НОМЕР_2 із рапортом про надання щорічної основної відпустки за 2014 рік не звертався, доказів виплати компенсації за таку відпустку не надано.
Пунктом 37.9 Інструкції передбачено, що особам офіцерського складу та особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які щорічну основну відпустку за поточний рік не використали, у разі, якщо їм не надавалася відпустка з подальшим виключенням зі списків особового складу, виплачується грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки з розрахунку:
- тим, які мають вислугу до 10 календарних років, - за 30 календарних днів;
- тим, які мають вислугу від 10 до 15 календарних років, - за 35 календарних днів;
- тим, які мають вислугу від 15 до 20 календарних років, - за 40 календарних днів;
- тим, які мають вислугу 20 і більше календарних років, - за 45 календарних днів.
У разі, якщо військовослужбовець використав частину відпустки, а друга частина відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу не надавалася, йому виплачується компенсація за невикористані дні другої частини відпустки.
Отже, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затвердженої Наказом Міністра Оборони України від 11.06.2008 №260 (п.1.10), передбачено порядок виплати компенсації за невикористану відпустку попередніх років (за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього, але не більше ніж за три роки), і тільки у випадку звернення військовослужбовця, тобто такі виплати носять заявний характер, чого позивачем не було зроблено.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання дій Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати позивачу грошової компенсації за невикористану відпустку за 2014 рік протиправними задоволенню не підлягають, оскільки в даному випадку, п.37.9 Інструкції врегульоване лише питання виплати компенсації за невикористану щорічну відпустку за 45 календарних днів, на яку військовослужбовець має право у році звільнення зі служби, а правове регулювання інших компенсаційних виплат за попередні роки не передбачено.
Щодо позовних вимог про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 суми грошової компенсації за невикористану відпустку за 2014 рік, суд зазначає наступне.
Під час дослідження даної позовної вимоги встановлено, що згідно розрахунку позивача, компенсація за невикористану відпустку за 2014 рік складає 5 676,75 грн. Вказаний розрахунок складений на підставі довідки про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії від 04.09.2015 виданої відповідачем (а.с. 7).
Розрахунок грошового забезпечення за час щорічної основної відпустки, визначеної в пунктах 37.5 та 37.6 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, та грошової компенсації, визначеної в пунктах 37.9 - 37.11 цієї Інструкції, здійснюється виходячи з окладу за військовим званням, посадового окладу та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою штатною посадою, що ним займалася.
Так, норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», які регулюють спірні правовідносини, базуються на Конституції України і складаються з цього Закону та інших нормативно-правових актів. Військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. Відтак, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом, зокрема Конституцією України.
Статтею 1 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР, також встановлено, що державні гарантії та відносини, пов'язані з відпусткою, регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, іншими законами та нормативно-правовими актами України. Окрім цього, ст.83 Кодексу законів про працю України та ст. 24 Закону України «Про відпустки» визначено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткові відпустки працівникам, які мають дітей.
Отже, ненадання відповідачем відпустки в 2014 році у зв'язку з особливим періодом, який, за визначенням п.21 ст.101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», триває з 17.03.2014 в Україні, - не позбавляє права на можливість використання такої відпустки в наступному році, і відповідно не позбавляє права на отримання компенсації за невикористану відпустку.
Враховуючи викладене, в силу прямої дії ст.19 Конституції України, відповідно до ст.2, ч.1 ст.9 та ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з Військової частини НОМЕР_1 суми грошової компенсації за невикористану відпустку за 2014 рік у розмірі 5 676,75 грн, оскільки виплата компенсації за попередні роки не може ставитись в залежність від неповного врегулювання даного питання нормами Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра Оборони України від 11.06.2008 №260, без врахування положень Конституції України та Кодексу законів про працю України.
Керуючись ст.ст. 41, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ід.к НОМЕР_3 ) суму грошової компенсації за невикористану відпустку за 2014 рік у розмірі 5 676,75 грн (п'ять тисяч шістсот сімдесят шість гривень 75 коп.).
В іншій частині позову відмовити.
Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя Л.О. Житняк