29 вересня 2015 року Справа № 876/3750/15
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Святецького В.В.,
суддів Гудима Л.Я., Ільчишин Н.В.,
з участю секретаря судового засідання Кудєрової О.В.,
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Долинської державної об'єднаної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю ,,Мілвуд” до Долинської державної об'єднаної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, управління Державної казначейської служби України у Долинському районі Івано-Франківської області про скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення коштів,-
05 лютого 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) ,,Мілвуд” звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Долинської державної об'єднаної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - Долинська ОДПІ) за №0000151500 від 30.01.2015 року. Також позивач просив стягнути з Держаного бюджету України в його користь бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в сумі 280468,00 грн..
Постановою від 04 березня 2015 року Івано-Франківський окружний адміністративний суд позовні вимоги задовольнив повністю.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Долинська ОДПІ подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не врахував ті обставини, що ТзОВ ,,Мілвуд” здійснило попередню оплату ТзОВ ,,Ллентаб Україна” за монтаж конструкції. Тому податковий орган вважає протиправним віднесення до складу податкового кредиту та заявлення до бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 280468,20 грн., оскільки вказані кошти є попередньою оплатою, авансом, а не платою за виконані роботи (надані послуги).
За таких обставин, податковий орган вважає правомірним оскаржене податкове повідомлення-рішення, а тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Представник податкового органу в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.
Представник позивача заперечив вимоги апеляційної скарги та просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга належить до задоволення частково з таких підстав.
Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що за наслідками документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ ,,Мілвуд” з питань правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за жовтень 2014 року, оформленої актом за №24/09-05-154/37322161 від 19.01.2015 року, Долинська ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення за №0000151500 від 30 січня 2015 року, яким відмовила у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2014 року у розмірі 280468,00 грн..
З матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що ТзОВ ,,Мілвуд” (Замовник) та ТзОВ ,,Ллентаб Україна” (Виконавець) уклали Договір від 08.04.2014 року за №U-02-04-2014, предметом якого є монтаж конструкції на об'єкті замовника з доставкою всіх необхідних елементів конструкції виконавцем.
Згідно п. 4.1 умов Договору замовник зобов'язався виконувати платежі визначеними частинами та у визначені строки; 5% ціни Договору в строк 2 (двох) робочих днів від дати укладення цього Договору; 40% ціни Договору в строк за 7 (сім) повних тижнів перед першою доставкою елементів Конструкції; 25% ціни Договору в строк не пізніше, ніж в день в'їзду автомобілів з першими елементами Конструкції на митну територію України, про що замовник буде повідомлений електронним листом на адресу електронної пошти або за допомогою факсимільного зв'язку в той же день; 5% ціни Договору в строк 3 (три) робочі дні після початку монтажу Конструкції, 22% ціни Договору в строк 3 (три) робочі дні після завершення монтажу несучого каркасу Конструкції, про що замовник буде повідомлений електронним листом на адресу електронної пошти або за допомогою факсимільного зв'язку в той же день. Остаточна частина ціни Договору в строк 3 (три) робочі дні після завершення монтажу Конструкції та підписання протоколу готовності Конструкції або акту прийому-передачі.
На виконання умов Договору від 08.04.2014 року ТзОВ ,,Мілвуд” у вересні 2014 року здійснило оплату на загальну суму 1 682 809,18 грн., в тому числі ПДВ 280 468,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 04.09.2014 року №431.
На підставі виданої ТзОВ ,,Ллентаб Україна” податкової накладної за № 3 від 04.09.2014 року ТзОВ ,,Мілвуд” віднесло до складу податного кредиту за вересень 2014 року ПДВ в сумі 280 468,00 грн. та включило вказану суму в поданій 20.11.2014 року податковій декларації з ПДВ за жовтень 2014 року до бюджетного відшкодування.
Даючи правову оцінки наведеним спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 14 Податкового кодексу (ПК) України визначено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу (пп.14.1.18 п.14.1);
податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п.п. 14.1.181 п. 14.1).
Статтею 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності (пункт 198.1).
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2).
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3).
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).
Відповідно п. 201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Таким чином, право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість, та їх використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до п. п. 200.1-200.4 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
На підставі викладеного апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що на формування податкового кредиту впливає лише дотримання чи недотримання вимог, передбачених статтями 198 - 200 Податкового кодексу України та відповідними нормативно-правовими актами (Порядку заповнення податкової накладної, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014 р. № 10 та Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 р. № 1246), а також відповідність чи невідповідність інформації, зазначеної у податкових накладних, суті здійснених господарських операцій.
Суд першої інстанції належним чином дослідив надані сторонами докази та встановив, що надані контролюючому органу документи бухгалтерського та податкового обліку, податкові накладні, складені у відповідності до вимог ст.9 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, оскільки містять обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис, тобто є такими, що не дають сумнівів щодо їх юридичної сили та доказовості та підтверджують фактичне здійснення господарських операцій. Перевіркою не встановлено порушень щодо порядку виписки та реєстрації податкових накладних у встановленому порядку в ЄРПН. Не встановлено розбіжностей між показниками податкового зобов'язання ТзОВ ,,Ллентаб Україна” та податкового кредиту ТзОВ ,,Мілвуд”.
Таким чином, визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в даному випадку є фактична оплата ним сум такого податку контрагенту у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що підтверджується дослідженими судом першої інстанції доказами. При цьому, вирішальним є отримання податкової накладної (митної декларації) та сплата податку на додану вартість в ціні отриманих товарів (робіт, послуг), а не момент використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності покупця.
З огляду на викладене колегія суддів визнає вірними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо протиправності оскарженого податкового повідомлення-рішення та його скасування.
Поряд з цим колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що суд першої інстанції не досліджував позовні вимоги в частині стягнення з Держаного бюджету України в користь позивача бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 280468,00 грн. на їх відповідність вимогам законодавства України. Лише в резолютивній частині суд ухвалив стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю ,,Мілвуд” зазначену суму бюджетної заборгованості, нічим не мотивуючи таке рішення.
Порядок бюджетного відшкодування податку на додану вартість регламентований положеннями ст. 200 Податкового кодексу України, якими передбачено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (пункт 200.7).
До податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій (пункт 200.8).
Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 200.9).
Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних (пункт 200.10).
За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки (пункт 200.11).
Контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету(пункт 200.12).
На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу(пункт 200.13).
У разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням. Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету (пункт 200.15).
Аналіз наведених вище положень Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що питання контролю правильності обчислення платником суми бюджетного відшкодування відноситься до виключної компетенції податкових органів.
Тому колегія суддів вважає, що суд, встановивши протиправність податкового повідомлення-рішення податкового органу щодо відмови у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2014 року у розмірі 280468,00 грн., не вправі підміняти податковий орган, стягуючи з державного бюджету суму бюджетного відшкодування, оскільки при цьому порушується процедура відшкодування, передбачена Податковим кодексом України.
Лише у випадку, коли податковий орган на порушення приписів пункту 200.15 ПК України у п'ятиденний строк після отримання рішення суду, що набрало законної сили, не подасть органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або вказаний казначейський орган протягом п'яти операційних днів після отримання висновку не перерахує платнику кошти, у такого платника виникає право на стягнення суми бюджетного відшкодування у судовому порядку.
Враховуючи наведені обставини, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині стягнення бюджетного відшкодування позивачем заявлені передчасно, а тому задоволенню на підлягають.
Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
В силу п.4 ч.1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Оскільки суд першої інстанції допустився помилки в частині застосування норм матеріального та процесуального, що призвело до неправильного вирішення частини позовних вимог, апеляційний суд визнає правильним апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду першої інстанції в частині стягнення з Державного бюджету України в користь позивача суми бюджетного відшкодування - скасувати та прийняти в цій частині нову постанову, якою відмовити в задоволенні зазначених позовних вимог.
В решті постанову суду першої інстанції, а саме в частині скасування оскарженого податкового повідомлення-рішення, слід залишити в силі.
Керуючись ч.3 ст. 160, ст. ст.195, 196, п. 3 ч. 1 ст.198, п.4 ч.1 ст. 202 , ст. ст. 205, 207, 254 КАС України, суд,-
апеляційну скаргу Долинської державної об'єднаної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області задовольнити частково.
Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 березня 2015 року у справі № 809/502/15 в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю ,,Мілвуд” бюджетної заборгованості податку на додану вартість в сумі 280468,00 грн. - скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні цих позовних вимог.
В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складенні постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя В.В. Святецький
Судді Л.Я. Гудим
ОСОБА_3
Постанова в повному обсязі складена 05 жовтня 2015 року.