01 жовтня 2015 року Справа № 876/9145/13
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Старунського Д.М.,
суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2013 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Золочівському районі Львівської області про спонукання до вчинення дій,
УПФ України в Золочівському районі Львівської області 13.05.2013 року звернулося в суд з адміністративним позовом до ВВД ФСС від НВВ та ПЗ України в Золочівському районі Львівської області, в якому просило зобов'язати включити до актів звірки витрат суми пенсій, виплачені гр. ОСОБА_1, на загальну суму 550,80 грн., які не прийняті до відшкодування.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції УПФ України в Золочівському районі Львівської області оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що судом не з»ясовано правові відносини сторін та не враховано неможливість стягнення на централізованому рівні суми, які не включені в щомісячні акти звірки, які складаються на територіальному рівні. Окрім цього, зазначає, що відповідно до Порядку на центральний рівень передаються тільки довідки про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві Пенсійному фонду витрат. Крім того, суд помилково дійшов висновку, що встановлене Порядком 5-4/4 правило підписання актів звірки розрахунків розраховано на відсутність спору, а тому не врегульовує спірних відносин, які виникли у даному випадку, оскільки, в першій частині акта щомісячної звірки витрат зазначається сума, яку виплатив Пенсійний фонд, а в другій - сума, яку Фонд соціального страхування від нещасних випадків приймає до відшкодування.
Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з таких підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи підтверджується, що згідно акту № 3 від червня 1994 року, 30.05.1994 року ОСОБА_1 отримав травму в механічній майстерні Золочівського цукрового заводу. У витягу з акту огляду МСЕК зазначено, що каліцтво є трудовим.
В судовому засіданні було встановлено, що УПФ в Золочівському районі Львівської області за період з вересня 2012 року по лютий 2013 року понесло витрат на виплату та доставку цієї пенсії ОСОБА_1 на загальну суму 550,80 грн., в тому числі щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття 192,36 грн. (по 91,80 грн. щомісячно).
Вказаний розмір виплаченої пенсії позивачем подано до відшкодування органам Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Золочівському районі Львівської області.
Із списків осіб, пенсії яких пред'явлені для відшкодування УПФ в Золочівському районі Львівської області і не прийняті до відшкодування, видно, що відповідач не включив до щомісячних актів звірки витрати на виплату та доставку державної адресної допомоги по ОСОБА_1 на суму 550,80 грн. з тих підстав, що каліцтво не пов'язано з виробництвом, оскільки хоча і мало місце на Золочівському цукровому заводі, однак не на робочому місці.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що обраний позивачем у цій справі спосіб захисту (відновлення) порушеного права є таким, що не відповідає змісту прав управління Пенсійного фонду України щодо відшкодування понесених витрат.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступних підстав.
Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (далі - Основи) встановлено, що загальнообов»язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов»язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов»язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв»язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов»язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ (стаття 4 Основ у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
Відповідно до пункту 4 статті 25 Основ за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг і матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров»я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров»я, пов»язаним з виконанням ним своїх трудових обов»язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв»язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Ураховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Основ є Фонд, що також передбачено статтею 21 Закону України "Про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності ", яка визначає перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом.
Згідно з частиною четвертою статті 26 Основ якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому, неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.
Аналогічне правило закріплене частиною другою статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності ", відповідно до пункту 5 якої якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому, страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Закон України "Про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності " від 23.09.1999 p. № 1105-XVI, передбачає, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язаний своєчасно щомісяця та в повному обсязі відшкодувати витрати, понесені управлінням Пенсійного фонду у зв'язку із виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку.
Механізм відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, визначено Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання ", що затверджений спільною постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.05.2003 року № 376/7697.
Так, відповідно до п. 5 Порядку органи Пенсійного фонду України щомісяця, до 10 числа місяця, наступним за звітним, на підставі списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків звірку витрат за особовими справами потерпілих, у якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду і управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків.
Згідно з пунктом 6 Порядку передбачено, що Головні управління Пенсійного фонду та управління виконавчої дирекції Фонду на підставі акту щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, узагальнюють і узгоджують довідку про відшкодування Фондом Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, та до 20 числа місяця, наступного за звітним, подають її відповідно до Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків.
Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, на підставі довідки Головних управлінь Пенсійного фонду та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на централізованому рівні, до 25 числа місяця, наступного за звітним, перераховують відповідні кошти Пенсійному фонду.
З наведених положень видно, що сторони відповідно до вимог Порядку, позбавлені права на проведення розрахунків на своєму рівні. Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок отриманого каліцтва на виробництві або професійного захворювання не врегульовує спірних відносин, які виникли. Згаданий Порядок щодо підписання актів звірки розрахунків підлягає застосуванню лише при відсутності спору.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що у випадку відсутності згоди на підписання актів з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, вимоги по відшкодуванню таких сум вирішуються в судовому порядку в судах адміністративної юрисдикції шляхом пред'явлення позову про стягнення цих сум, а не шляхом пред'явлення вимог про підписання актів звірки чи зобов'язання прийняти до відшкодування понесених витрат.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що обраний позивачем у цій справі спосіб захисту (відновлення) порушеного права є таким, що не відповідає змісту прав Управління Пенсійного фонду України щодо відшкодування понесених витрат.
Аналогічна правова позиція висловлена в Постановах Верховного Суду України від 15.04.2008 року, 30.09.2008 року, 23.03.2010 року, ухвалах Вищого адміністративного суду України від 08.07.2010 року у справі №К-10954/08 та від 04.11.2009 року у справі №К- 20035/09.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2013 року у справі №813/3622/13-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя Д.М. Старунський
Судді В.М. Багрій
А.І. Рибачук