01 жовтня 2015 року м. Львів Справа № 876/8704/15
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Рибачука А.І.,
суддів - Багрія В.М., Старунського Д.М.,
з участю секретаря - Андрушківа І.Я.,
представника позивача - Логвінської І.М.,
представника відповідача - Остапчука Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 30 липня 2015 року по справі № 803/1720/15 за позовом Приватного підприємства «Торгівельна компанія «Укр-Петроль» до Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Приватне підприємство «Торгівельна компанія «Укр-Петроль» (далі - ПП «Укр-Петроль») звернулося до суду з адміністративним позовом до Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Володимир-Волинська ОДПІ), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 02 липня 2015 року № 0001811500.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 30 липня 2015 року вказаний позов задоволено.
Не погоджуючись із зазначеною постановою суду, Володимир-Волинська ОДПІ подала апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на те, що факти порушень позивачем вимог податкового законодавства, які послужили підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, мали місце та чітко зафіксовані в акті перевірки від 16 червня 2015 року № 518/15-36905994, а тому висновок суду першої інстанції про протиправність цього податкового повідомлення-рішення та відповідно про наявність підстав для його скасування є помилковим. Також зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що податковий орган є вільним у виборі способу та порядку реалізації своїх повноважень з перевірки платника податків, а тому вправі був проводити камеральну перевірку, без виходу за межі якої встановив обґрунтовані порушення законодавства.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги поданої відповідачем апеляційної скарги та просив її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.
Представник позивача в судовому засіданні заперечила проти вимог апеляційної скарги, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просила відмовити в її задоволенні.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі акта перевірки від 16 червня 2015 року № 518/15-36905994, складеного за результатами камеральної перевірки даних, задекларованих ПП «Укр-Петроль» у податковій звітності з акцизного податку, Володимир-Волинською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 02 липня 2015 року № 0001811500, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за акцизним податком з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на суму 116652,00 грн., з яких на 77768,00 грн. за основним платежем та на 38884,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань слугував висновок відповідача про порушення позивачем вимог підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213, підпункту 214.1.4 пункту 214.1 статті 214, підпункту 215.3.10 пункту 215.3 статті 215, пункту 216.9 статті 216 Податкового кодексу України, що призвело до заниження акцизного податку, який підлягає сплаті до бюджету за квітень 2015 року на суму 77768,00 грн.
Вказані висновки обґрунтовані посиланням на те, що позивачем в Додатку 6 до податкової декларації акцизного податку за квітень 2015 року відображено факт роздрібного продажу палива для комерційного використання на суму 1555337,22 грн., яка не була включена до об'єкта оподаткування акцизним податком.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що через мережу АЗС може здійснюватись як роздрібний продаж нафтопродуктів кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання, так і оптовий продаж нафтопродуктів для їх подальшої реалізації кінцевому споживачу через роздрібну торгівлю або для виробничого споживання, а тому шляхом проведення камеральної перевірки неможливо встановити реалізацію позивачем нафтопродуктів для комерційного чи не комерційного використання, що свідчить про безпідставність донарахування позивачу акцизного податку.
Суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податку в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно із пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 зазначеної статті встановлено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).
Відповідно до пункту 86.2 статті 86 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Пунктом 86.10 статті 86 Податкового кодексу України передбачено, що в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.
Акт про результати камеральної перевірки може стати підставою для донарахування податкових зобов'язань, про що платнику повідомляють податковим повідомленням-рішенням. Повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом 10 робочих днів, наступних за днем вручення акта перевірки (пункт 86.8 статті 86 Податкового кодексу України). До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання і штрафних (фінансових) санкцій (пункт 58.1 статті 58 Податкового кодексу України).
Отже, характерною ознакою камеральної перевірки є те, що вона здійснюється виключно за даними податкових декларацій без дослідження даних, відображених в документах бухгалтерського обліку.
Так, зазначеним вище актом камеральної перевірки встановлено факт заниження позивачем акцизного податку у зв'язку з порушенням порядку заповнення Додатку 6 до податкової декларації акцизного податку, а саме відображення вартості продажу палива для комерційного використання в сумі 1555337,22 грн., однак, таке паливо було реалізовано для некомерційного використання.
Акцизний податок - це непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції) (підпункт 14.1.4 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Виходячи з положень пункту 215.1 статті 215 Податкового кодексу України нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне належать до підакцизних товарів, операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі яких згідно з підпунктом 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 Податкового кодексу України є об'єктом оподаткування.
Підпунктом 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - це продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування.
Порядок заповнення та подання декларації акцизного податку затверджений наказом Міністерства фінансів України від 23 січня 2015 року №14 (далі - Порядок).
Згідно з Порядком Додаток 6 «Розрахунок суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів» до декларації акцизного податку заповнюється в такому порядку:
графа 3 - загальна вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі та у мережі громадського харчування споживачам незалежно від форми розрахунків;
графа 4 - вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі споживачам незалежно від форми розрахунків для їх комерційного використання, тобто для подальшої реалізації кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання;
у графі 5 - вартість підакцизних товарів до оподаткування (гр. 3 - гр. 4), вказується різниця між графами 3 та 4 цього розрахунку.
Тобто графою 4 декларації окремо виділено вартість підакцизних товарів, реалізованих для комерційного використання, яка не включається у базу оподаткування акцизним податком.
Відповідно до ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять» роздрібна торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачеві та надавання йому торговельних послуг.
Відповідно до Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1442, роздрібний продаж нафтопродуктів здійснюється через мережу АЗС, що призначені для відпуску споживачам нафтопродуктів.
Згідно із Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Отже, через мережу АЗС можуть здійснюватися як операції з продажу пального кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання, що є об'єктами оподаткування акцизним податком з роздрібних продажів відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 Податкового кодексу України, так і операції з оптового продажу нафтопродуктів для їх подальшої реалізації кінцевому споживачу через роздрібну торгівлю або для виробничого споживання.
Виходячи з викладеного, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про неможливість встановлення комерційного чи некомерційного використання придбаного у позивача палива за результатами камеральної перевірки, а відтак, про протиправність донарахування позивачу податкових зобов'язань з акцизного податку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.
Враховуючи викладене, суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.
Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
Апеляційну скаргу Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 30 липня 2015 року по справі № 803/1720/15 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: А.І. Рибачук
Судді В.М. Багрій
Д.М. Старунський
Повний текст ухвали виготовлено 05 жовтня 2015 року.