29 вересня 2015 р. Справа № 876/1936/15
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Гулида Р.М.,
суддів - Кузьмича С.М., Улицького В.З.,
при секретарі судового засідання - Коцур В.К.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27 січня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Ріп'янської сільської ради про визнання нечинним рішення Ріп'янської сільської ради, -
ОСОБА_3 звернувся з позовом до Ріп'янської сільської ради про визнання нечинним рішення 26 сесії шостого демократичного скликання Ріп'янської сільської ради від 04.07.2014р. за № 5-26/2014 «Про зняття статусу "під'їзду" та переведення в землі запасу сільської ради».
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що вищезазначеним рішенням сільської ради змінено цільове призначення і переведено в статус земель запасу ділянку під дорогою, розташованою між присадибами громадян ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та позивача - ОСОБА_3, що була в статусі під'їзду до них. Вважає, що рішення прийнято з метою узаконення захоплення ОСОБА_4 частини даного під'їзду з встановленням на ньому огорожі, що унеможливлює позивачу заїзд до свого господарства, оскільки іншого заїзду у нього немає.
Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27 січня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено у зв'язку з безпідставністю позовних вимог.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позов задоволити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції порушив норми матеріального права, а допущена упереджена оцінка зібраних доказів та довільне трактування законодавства за текстом постанови, не відповідає фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті позовних вимог.
Заслухавши доповідача - суддю Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, мотивуючи це наступним.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно рішення Ріп'янської сільської ради №17-22/2013 від 27.09.2013 р., сільська ради вирішила розробити і внести зміни в діючий генеральний план сіл Ріп'янка, Мислів, Яворівка, так як він востаннє розроблявся Івано-Франківською філією НДІ «Дніпроміст» у 1986 р.. Заключити договір на розроблення генпланів сіл Ріп'янка, Мислів, Яворівка з Івано-Франківською філією НДІ «Дніпроміст». Контроль за виконанням даного рішення покладено на постійну комісію Ріп'янської сільської ради з питань земельних відносин (а.с 38).
Відповідно до рішення Ріп'янської сільської ради № 5-26/2014 від 04.07.2014 р. «Про зняття статусу "під'їзду" та переведення в землі запасу сільської ради," на 26 сесії сільської ради було вирішено земельну ділянку між господарствами ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, яка існує в статусі «господарського під'їзду» перевести в землі запасу сільської ради, врахувавши дане рішення при виготовлені нового генплану с.Мислів (а.с.5). Однак, згідно відповіді Держземагенства України, управління Держземагенства у Калуському районі Івано-Франківської області № 267/07-12/26 від 04.06.2014 р. (а.с.25) на лист голови Ріп'янської сільської ради від 28.05.2014р. № 158 з приводу переведення земельної ділянки, яка має статус «під»їзду» в землі запасу сільської ради - вбачається, що згідно генплану забудови с.Мислів (1977р.), існує під'їзд, який знаходиться на даний час між присадибами громадян ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6. Даний під'їзд був запроектований, як під'їзд до громадської лазні. Однак фактично лазня не була збудована, земельна ділянка, на якій планувалося будівництво, була передана громадянам для будівництва житлових будинків і господарських споруд та будівель. Запланований під'їзд ніколи не використовувався за цільовим призначенням в якості дороги загального користування, а до прилеглих до неї господарств заплановано по генплану та зведено окремі заїзди з центральної дороги. Поряд з цим, у 2001р. комісія Калуської РДА надала висновок стосовно недоцільності використання цього під'їзду, так як нормативна ширина під'їзду має бути не меншою за 3,5 м, а фактично середня ширина цього під'їзду становить лише 2,0 м. Тому голові сільської ради було рекомендовано розглянути дане питання на черговій сесії сільської ради з метою впорядкування землекористування і перевести цю земельну ділянку (під'їзд) у землі запасу сільської ради.
Листом відділу містобудування та архітектури Калуської районної державної адміністрації № 33 від 10.06.2014 р. проінформовано, що ще у 2001р. розглядалося питання щодо під'їзду до присадибних ділянок вищезазначених громадян, в наслідок чого було рекомендовано, з метою впорядкування землекористування і врегулювання містобудівної ситуації - розділити спірну земельну ділянку в рівних частинах між прилеглими до неї господарствами та винести дане питання на розгляд сесії сільської ради(а.с.28).
Посилання апелянта на неможливість здійснювати під'їзд до своєї земельної ділянки є недостовірним і спростовується долученою фототаблицею та експлікацією спільних землекористувань сторін по справі, з чого вбачається, що до господарства апелянта є належний під'їзд з дороги загального користування, яким він і користується(а.с.49-55).
З акту обстеження земельної ділянки по вулиці Шевченка у с. Мислів Калуського району вбачається, що фактична ширина господарського -"під'їзду". становить від 1,85 до 2,6 м, а це не відповідає діючим державним будівельним нормам - додатку 7.1 класифікації міських вулиць і доріг ДБН 360-92 "Планування і забудова міських і сільських поселень", згідно якого мінімальна ширина під'їздної дороги повинна становити 3,5 м(а.с. 6).
Згідно вимог ст. 39 ЗК України, використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.
Відповідно до змісту ст. 19 ЗК України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати в запасі.
Як визначено ст. 20 ЗК України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок. Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності провадиться: щодо земельних ділянок, розташованих у межах населеного пункту, - сільською, селищною, міською радою; щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, - районною державною адміністрацією, а щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, що не входять до території району, або в разі якщо районна державна адміністрація не утворена, обласною державною адміністрацією. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється, розробляється на замовлення власника земельної ділянки без надання дозволу органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування на його розроблення. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється в порядку, встановленому законом. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у зміні цільового призначення земельної ділянки або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід'ємною частиною генерального плану. Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту та документації із землеустрою визначається будівельними нормами, державними стандартами і правилами та завданням на розроблення (внесення змін, оновлення) містобудівної документації, яке складається і затверджується її замовником за погодженням з розробником. У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану. Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. Для населених пунктів з чисельністю населення до 50 тисяч осіб генеральні плани можуть поєднуватися з детальними планами всієї території таких населених пунктів.
Виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації є замовниками, організовують розроблення, внесення змін та подання генерального плану населеного пункту на розгляд відповідної сільської, селищної, міської ради. Рішення про розроблення генерального плану приймає відповідна сільська, селищна, міська рада. Виконавчі органи сільських, селищних і міських рад. Київська та Севастопольська міські державні адміністрації в установлений строк подають пропозиції до проекту відповідного місцевого бюджету на наступний рік або про внесення змін до бюджету на поточний рік щодо потреби у розробленні містобудівної документації, визначають в установленому законодавством порядку розробника генерального плану населеного пункту, узгоджують проект генерального плану населеного пункту з органами місцевого самоврядування, що представляють інтереси суміжних територіальних громад, з метою врегулювання питань планування територій у приміських зонах. Строк дії генерального плану населеного пункту не обмежується. Зміни до генерального плану населеного пункту можуть вноситися не частіше, ніж один раз на п'ять років. Такі зміни вносяться органом місцевого самоврядування, який затверджував генеральний план населеного пункту. Питання про дострокове внесення змін до генерального плану населеного пункту може порушуватися за результатами містобудівного моніторингу перед відповідною сільською, селищною, міською радою відповідною місцевою державною адміністрацією. У разі виникнення державної необхідності рішення щодо доцільності внесення змін до генерального плану населеного пункту приймається Кабінетом Міністрів України. Генеральні плани населених пунктів та зміни до них розглядаються і затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами на чергових сесіях протягом трьох місяців з дня їх подання. Матеріали генерального плану населеного пункту не можуть містити інформацію з обмеженим доступом та бути обмеженими в доступі.
Перевіривши дійсні обставини справи та додатково проаналізувавши зібрані документальні докази по матеріалах справи, колегія суддів прийшла до неспростовного переконання про те, що оскаржуване рішення є правомірним і прийняте сільською радою в межах її компетенції, а відтак суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.200 КАС України, правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27 січня 2015 року у справі №345/4933/14-а - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Р.М. Гулид
Судді: С.М. Кузьмич
ОСОБА_8
Повний текст ухвали виготовлено 05.10.2015 року