29 вересня 2015 року Справа № 876/7760/15
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Кузьмича С. М.,
суддів Гулида Р. М., Улицького В. З.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду в місті Ужгороді Закарпатської області на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 травня 2015 року у справі № 2-а-4467/11 за поданням Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області про заміну способу виконання судового рішення,
10 квітня 2015 року Відділ примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області звернувся до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області в адміністративній справі №2-а-4467/11 за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді про перерахунок виплат як дитині війни.
Заяву мотивує тим, що без зміни способу та порядку виконання рішення суду, його буде неможливо виконати повністю.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 травня 2015 року заяву задоволено. Змінено спосіб виконання постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області в адміністративній справі №2-а-4467/11, із зобов'язання на стягнення з управління Пенсійного фонду України в м.Ужгороді на користь ОСОБА_1 нарахованого, але не виплаченого підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком в розмірі 570,42 грн.
З таким рішенням суду не погодилося Управління пенсійного фонду в місті Ужгороді Закарпатської області. Подало апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні заяви відмовити повністю.
В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що змінюючи спосіб виконання рішення шляхом зобов'язання стягнути певну суму, судом змінюється рішення по суті.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу в порядку передбаченому статтею 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга належить до задоволення з наступних підстав.
Вивчивши матеріали справи судом апеляційної інстанції встановлено, що Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області в адміністративній справі №2-а-4467/11 прийнято рішення, яким зобов'язано Управління пенсійного фонду в місті Ужгороді Закарпатської області провести нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни на користь ОСОБА_1 за період з 20 березня 2011 року до 22 липня 2011 року включно у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з врахуванням частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та із врахуванням виплачених сум за ці періоди.
Як і в цивільному судочинстві, поняття способів захисту прав, свобод та інтересів особи в адміністративному судочинстві охоплюється визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цих прав, свобод та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Стаття 263 КАС містить не тільки механізм процесуальної процедури розгляду питань зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, а й підстави для розгляду цих питань. Оскільки ці підстави є матеріально-правовими, то їх слід розглядати у сукупності з положеннями статей 105 та 162 КАС, які визначають зміст способів захисту порушеного права в адміністративному судочинстві.
Згідно з частиною четвертою статті 105 КАС адміністративний позов може містити як вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії, так і стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю.
За правилами частин першої, другої статті 162 КАС у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 124 Конституції України та стаття 14 КАС встановлюють, що судові рішення, зокрема постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 263 КАС передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Встановлені вище обставини не дають підстав для висновку про неможливість виконання судового рішення, що відповідно до статті 263 КАС було б підставою для зміни способу і порядку його виконання, адже виплата нарахованих сум соціальної допомоги буде здійснена управлінням ПФУ після надходження відповідних сум із державного бюджету.
Посилання відділу ДВС на неможливість виконання рішення суду зобов'язального характеру щодо проведення соціальних виплат у зв'язку з відсутністю такого виду рішень у визначеному статтею 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» переліку рішень, виконання яких гарантовано державою, не заслуговують на увагу, оскільки з огляду на положення статті 124 Конституції України та статті 14 КАС постанови в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України незалежно від обраного судом способу захисту порушеного права позивача (зобов'язання відповідача вчинити певні дії чи стягнення з нього коштів).
У справі, що розглядається, суд для відновлення права позивача прийняв постанову про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити соціальну допомогу в установленому законом розмірі, що відповідало заявленим у позові вимогам. Розрахунок суми належної соціальної допомоги за спірний період судом не здійснювався, тому, змінивши спосіб виконання такої постанови із зобов'язання виплатити зазначену допомогу на стягнення конкретної суми цієї допомоги, суд змінив постанову по суті, вийшовши при цьому за межі позовних вимог та вирішивши питання, що не були предметом дослідження судами всіх інстанцій при розгляді справи.
Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного суду України від 11 листопада 2014 року.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було неправильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з порушенням норм процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а ухвалу суду - скасувати.
Керуючись статтями 160, 195, 197, 198, 202, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду в місті Ужгороді Закарпатської області задоволити.
Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 травня 2015 року у справі № 2-а-4467/11 скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання постанови суду відмовити повністю.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий Кузьмич С. М.
Судді Гулид Р. М.
ОСОБА_2