01 жовтня 2015 року Справа № 876/8121/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Багрія В.М.,
суддів Рибачука А.І., Старунського Д.М.,
з участю секретаря судового засідання Ратушної М.І.,
представника відповідача Завалишина Ю.О.,
прокурора Цинайко Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.07.2014 року в справі за позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» про стягнення боргу,
У травні 2013 року Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом до територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» про стягнення боргу.
Позивач просив стягнути з відповідача 27 654 347 грн. боргу та 77 155, 20 грн. пені за порушення вимог ст.ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» щодо не працевлаштування інвалідів на підприємстві.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25.07.2014 року в задоволенні позову відмовлено.
Постанову суду першої інстанції оскаржило Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, яке в апеляційній скарзі ставить питання про її скасування та прийняття нової постанови про задоволення позову.
Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що згідно ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» роботодавець зобов'язаний самостійно здійснювати працевлаштування людей з обмеженими можливостями. Враховуючи те, що в ДГТО «Львівська залізниця» при нормативі 2042 робочих місць для інвалідів було працевлаштовано лише 1419 інвалідів, тому відповідач згідно ст. 19 Закону зобов'язаний сплатити адміністративно-господарські санкції за 623 робочих місця, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих ними. Крім того, відповідачем порушено терміни сплати адміністративно-господарських санкцій, що є підставою для стягнення пені в розмірі 77 155, 20 грн.
Вислухавши суддю-доповідача, прокурора, яка апеляційну скаргу підтримала, представника відповідача, який просить апеляційну скаргу відхилити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
У справі встановлено, що ДТГО «Львівська залізниця», до структури якого входять відокремлені підрозділи у західному регіоні України, зареєстроване в Львівському обласному відділенні Фонду, якому звітує про зайнятість та працевлаштування інвалідів.
У 2013 році середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу ДГТО «Львівська залізниця» складала 51057 осіб.
Норматив робочих місць для інвалідів по даному підприємству згідно ст. 19 «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» становив 2042 особи. На підприємстві відповідача були працевлаштовані 1419 інвалідів.
Середньорічна заробітна плата штатного працівника ДГТО «Львівська залізниця» у 2013 році становила 44389,00 грн.
Згідно поданого ДГТО «Львівська залізниця» до Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіту форми № 10-ПІ, у 2013 році відповідачем не виконано норматив з працевлаштування інвалідів у кількості 623 особи (т.1 а.с.7). За це порушення позивачем нараховано відповідачу адміністративно-господарської санкції у сумі 27 654 347 грн. та пеню за несвоєчасну сплату основного боргу в сумі 77 155,20 грн.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем виконано вимоги ст. ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» щодо створення робочих місць для інвалідів в кількості визначеній Законом, тому застосування до ДГТО «Львівська залізниця» адміністративно-господарських санкцій є необґрунтованим.
Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погоджується та вважає їх правильними з огляду на наступне.
Відповідно до ч.3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ст. 19 вказаного Закону, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.
Частиною 1 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Згідно зі ст. 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року №70 затверджено Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування (далі Порядок).
Згідно Порядку, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. Форма вказаного звіту затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України за № 42 від 10.02.2007 року.
Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування також передбачає обов'язок роботодавців подання центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів. Наказом Міністерства праці та соціальної політики України за № 420 від 19.12.2005 року затверджено форму подання такої звітності та інструкцій щодо її заповнення.
Судом першої інстанції встановлено, що відокремленими підрозділами ДГТО «Львівська залізниця» щомісячно направлялись до районних та міських центрів зайнятості за своїм місцезнаходженням звіти форми № 3-ПН, в яких було відображено інформацію щодо можливості працевлаштування інвалідів, звіти про вакансії, характеристики вакантних місць, основні вимоги до претендентів на вакансію.
Відповідачем долучено до матеріалів справи направлення на працевлаштування інвалідів від районних центрів зайнятості, довідки про встановлену інвалідність, трудові книжки, накази про прийняття на роботу та інші документи, що свідчать про співпрацю відокремлених підрозділів ДТГО «Львівська залізниця» з районними центрами зайнятості в частині працевлаштування інвалідів .
Крім того, колегія суддів апеляційного суду бере до уваги те, що у зв'язку з особливими умовами праці на залізниці не усі інваліди, які були направлені відповідними центрами зайнятості , могли бути працевлаштовані на підприємствах відповідача.
У зв'язку з тим, що відповідач вжив усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць та працевлаштування інвалідів, інформував та подавав звіти встановленої форми органам державної служби зайнятості та Фонду соціального захисту інвалідів, тому він не може бути притягнений до відповідальності за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування чи відсутність у населеному пункті за місцем знаходження підприємства інвалідів, які бажають працевлаштуватись.
Повно встановивши фактичні обставини справи, належно оцінивши докази, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позову, тому підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні, а доводи апеляційної скарги підставою для її задоволення бути не можуть.
Дана правова позиція узгоджується з практикою Верховного Суду України щодо розгляду справ даної категорії (постанова Верховного Суду України від 2.04.2013 року у справі №21-95а13, р.н. в ЄДРСР 30604032).
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.07.2014 року в справі № 813/3497/14 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В.М. Багрій
Судді : А.І. Рибачук
Д.М. Старунський