30 вересня 2015 року Справа № 876/4684/15
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Бруновської Н.В. та Кузьмича С.М.,
з участю секретаря судового засідання - Гнатик А.З.,
а також сторін (їх представників):
від позивача - ОСОБА_1;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 04.03.2015р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській обл., третя особа без самостійних вимог на предмет спору Перечинська міська рада Закарпатської обл., про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень щодо визначення суми грошових зобов'язань з орендної плати за землю,-
18.11.2014р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати винесені Ужгородською об'єднаною державною податковою інспекцією /ОДПІ/ Головного управління /ГУ/ Міндоходів у Закарпатській обл. податкові повідомлення-рішення №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2 від 27.01.2012р., № 00062961700 від 27.04.2012р., № НОМЕР_3 від 21.05.2013р., № 21293-07 від 30.06.2014р. про визначення грошових зобов'язань з орендної плати з фізичних осіб; стягнути з відповідача понесені судові витрати (а.с.3-7).
Ухвалою суду від 14.01.2015р. до справи залучено у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Перечинську міську раду Закарпатської обл. (а.с.50).
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 04.03.2015р. у задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.97-101).
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржили позивач ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2, які у поданій апеляційній скарзі, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просять суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким заявлений позов задоволити (а.с.106-112).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовують тим, що згідно фактичних обставин справи не проводилася державна реєстрація договору про упорядкування плати за користування земельною ділянкою, укладеного між позивачем та Перечинською міською радою Закарпатської обл. 09.10.2010р., через що правові підстави для визначення грошових зобов'язань з орендної плати за землю у відповідача були відсутніми.
Також нарахування і сплата орендної плати повинна проводитися апелянтом лише після укладення з міською радою відповідного договору оренди земельної ділянки.
Заслухавши суддю-доповідача, позивача на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, рішенням Перечинської міської ради Закарпатської обл. № 207-Р від 05.12.2008р. з метою своєчасності та повноти сплати до міського бюджету за використання земельних ділянок, на період відсутності договору оренди земельної ділянки в землекористувача, та його реєстрації в центрі державного земельного кадастру, затверджено тимчасове положення Перечинської міської ради «Про упорядкування плати за користування земельними ділянками до укладання договорів оренди» (а.с.37, 86-92).
На виконання цього рішення між Перечинською міською радою та громадянином ОСОБА_1 укладено договір від 09.03.2010р. про упорядкування плати за користування земельною ділянкою площею 0,37га, яка розташована за адресою: м.Перечин, вул.Колгоспна, 1Б (а.с.36).
На умовах цього договору позивач за фактичне використання земельної ділянки до реєстрації договору оренди земельної ділянки за адресою: м.Перечин, вул. Колгоспна, 1Б, площею 0,37 га, призначеної для обслуговування об'єкту нерухомості землекористувача, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в межах існуючого землекористування, в період з 09.03.2010р. по дату реєстрації договору оренди землі, зобов'язався:
протягом 6 місяців від дати укладання даного договору оплатити на розрахунковий рахунок власника земельної ділянки в кошти в розмірі 1175 грн. 49 коп. щомісяця до 20 числа наступного за звітнім місяцем на поточні рахунки землевласника;
після завершення 6 місяців від дати укладення даного договору сплачувати на розрахунковий рахунок власника землі в грошовій формі плату за компенсацію землекористування в розмірі 12 відсотків від грошової оцінки землі в сумі 1175 грн. 49 коп. щомісяця до 20 числа наступного за звітним місяцем на поточні рахунки землевласника.
На підставі наведеного та в порядку ст.287 Податкового кодексу /ПК/ України податковим органом для сплати плати за користування землею були скеровані позивачу відповідні податкові повідомлення-рішення:
№ 00062961700 від 27.04.2012р. про визначення грошового зобов'язання з орендної плати за землю з фізичних осіб у розмірі 14105 грн. 88 коп. за 2012 рік (а.с.11);
№ НОМЕР_3 від 21.05.2013р. про визначення суми грошового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 14105 грн. 88 коп. за 2013 рік (а.с.12);
№ 21293-07 від 30.06.2014р. про визначення суми грошового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 14105 грн. 88 коп. за 2014 рік (а.с.28).
Крім цього, 31.07.2013р. позивачем ОСОБА_1 подано до відповідача заяву від 31.07.2013р. про розстрочення податкового боргу у розмірі 15513 грн. 20 коп. по платежу 13050500 «Орендна плата з фізичних осіб» (по податковому повідомленню-рішенню № 00062961700 від 27.04.2012р.).
Ужгородською ОДПІ за наслідками розгляду даної заяви прийнято рішення № 53 від 31.07.2013р. про розстрочення податкового боргу у розмірі 15520 грн. 57 коп. та укладено договір № 56 від 31.07.2013р. про розстрочення податкового боргу по платежу 13050500 «Орендна плата з фізичних осіб» у розмірі 15520 грн. 57 коп. (основний платіж у розмірі 14105 грн. 88 коп., штрафні санкції 1407 грн. 32 коп., пеня в сумі 07 грн. 37 коп.) з визначенням строків сплати (а.с.39-40).
У зв'язку з несплатою суми податкового боргу у розмірі 14105 грн. 88 коп. відповідачем було прийнято рішення від 21.10.2013р. про скасування розстрочення податкового боргу (а.с.38).
Крім цього, ревізором Ужгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Закарпатській обл. проведено документальну невиїзну перевірку по питанню дотримання встановлених законодавством граничних термінів сплати плати за землю з фізичної особи ОСОБА_1, за результатами якої складено Акт перевірки № 43/1700 від 27.01.2012р. (а.с.8-10).
Проведеною перевіркою виявлено порушення п.286.5 ст.286, п.287.5 ст.287 ПК України, а саме: несвоєчасну сплату орендної плати за землю із затримкою від 30 до 42 календарних днів.
На підставі цієї перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 27.01.2012р. про визначення штрафної санкції по орендній платі з фізичних осіб у розмірі 2004 грн. 89 коп. та № НОМЕР_2 від 27.01.2012р. про визначення штрафної санкції по орендній платі з фізичних осіб у розмірі 408 грн. 15 коп. (а.с.31).
Вирішуючи наведений спір, колегія суддів виходить з того, що відповідно до договору про упорядкування плати за користування земельними ділянками до укладення договорів оренди, який був укладений 09.03.2010р. між позивачем та Перечинською міською радою Закарпатської обл., ОСОБА_1 є землекористувачем, який фактично використовує земельну ділянку, до моменту реєстрації договору оренди земельної ділянки, за адресою: м.Перечин, вул.Колгоспна, 1Б, площею 0,37га.
Вказана ділянка використовується позивачем для обслуговування належного йому об'єкта нерухомості, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в межах існуючого землекористування, в період з 09.03.2010р. по дату реєстрації договору оренди землі.
Також на умовах цього договору позивач зобов'язався сплачувати відповідну плату за користування землею.
За змістом пп.9.1.10 п.9.1 ст.9 ПК (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень розділу XIII ПК України.
Відповідно до пп.269.1.1 п.269.1 ст.269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв). А в силу вимог пп.270.1.1 п.270.1 ст.270 ПК України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Таким чином, обов'язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.
Згідно зі ст.125 Земельного кодексу /ЗК/ України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Право власності та користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України № 1952-IV від 01.07.2004р. «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Питання переходу права власності на земельну ділянку у разі набуття права на житловий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються ст.120 ЗК України і ст.377 Цивільного кодексу /ЦК/ України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Цими нормами чітко встановлено, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.
За правилами п.286.1 ст.286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (п.287.6 ст.287 ПК України).
Тобто, фізична особа - власник будівлі, споруди (їх частини) є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Під час судового розгляду з'ясовано, що позивачу передана в користування земельна ділянка для обслуговування належного йому об'єкта нерухомості, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в межах існуючого землекористування, в період з 09.03.2010р. по дату реєстрації договору оренди землі.
Таким чином, незважаючи на те, що позивач не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належними йому будівлями, спорудами, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у п.5.2 ст.5 ПК України, обов'язок зі сплати плати за землю виник у позивача із моменту фактичної передачі спірної ділянки та укладення договору про упорядкування плати за користування земельними ділянками до укладення договорів оренди.
Окрім цього, в частині правильності визначення розміру нарахованих грошових зобов'язань колегія суддів враховує наступне.
Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп.14.1.136 п.14.1 ст.14 ПК України). Подібне визначення міститься і у ст.21 Закону України «Про оренду землі».
Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п.288.1 ст.288 ПК України).
Підпунктом 288.5.1 п.288.5 ст.288 зазначеного Кодексу встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII ПК України; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, 12 % нормативної грошової оцінки (підпункт 288.5.2 зазначеного пункту).
Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки незалежно від того, чи збігається її розмір із визначеним у договорі.
Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Ураховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що з набранням чинності ПК України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам пп.288.5.1 п.288.5 ст.288 цього Кодексу.
Окрім цього, приймаючи до уваги пріоритетність норм ПК України перед нормами інших галузей права у регулюванні податкових правовідносин, недотримання норм земельного законодавства щодо укладення та реєстрації права оренди земельних ділянок не може бути перешкодою для визначення податковим органом грошових зобов'язань з плати за землю у разі фактичного використання платником відповідної земельної ділянки.
Відтак, дефекти оформлення відповідних договірних відносин щодо оренди землі між позивачем та Перечинською міської радою Закарпатської обл. не впливають на правильність визначених Ужгородською ОДПІ ГУ Міндоходів у Закарпатській обл. грошових зобов'язань з орендної плати за землю.
Звідси, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі фактичних обставин справи та з дотриманням вимог закону.
Під час вирішення наведених вимог колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду України по аналогічній категорії справ, яка викладена у постановах Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 14.04.2015р. у справі № 21-165а15, від 07.07.2015р. у справі № 826/12388/13-а/21-775а15, від 14.07.2015р. у справі № 826/5560/14/21-1699а15.
Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.
Таким чином, враховуючи підтвердження в судовому засіданні обставин, якими контролюючий орган обґрунтував свої твердження про порушення позивачем вимог ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а відтак й покладених в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, заявлений позивачем позов є необґрунтованим та безпідставним, через що не підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 04.03.2015р. в адміністративній справі № 807/3590/14 залишити без задоволення, а вказану постанову суду - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий суддя: Р.М.Шавель
Судді: Н.В.Бруновська
ОСОБА_3