30 вересня 2015 року Справа № Н-876/11383/13
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Бруновської Н.В. та Кузьмича С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2014р., прийнятої за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 15.08.2013р. в справі за позовом ОСОБА_2 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Любешівського районного управління юстиції ОСОБА_3, про визнання дій протиправними та скасування рішення про відмову у державній реєстрації,-
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2014р. апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково; постанову Волинського окружного адміністративного суду від 15.08.2013р. у справі № 803/1667/13-а скасовано та прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_2 задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Любешівського районного управління юстиції ОСОБА_3 № 4120157 від 19.07.2013р. про відмову в державній реєстрації права власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: Волинська обл., Любешівський район, смт.Любешів, кадастровий номер земельної ділянки 0723155100:001:0973; зобов'язано відповідача здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно ОСОБА_2 на земельну ділянку, що розташована за адресою: Волинська обл., Любешівський район, смт.Любешів, кадастровий номер земельної ділянки 0723155100:001:0973, у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затв. постановою КМ України № 703 від 22.06.2011р.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто з державного бюджету на користь позивача судовий збір у розмірі 34 грн. 41 коп. (а.с.80-85).
12.06.2015р. на адресу апеляційного суду надійшла заява особи, яка не брала участі в справі, ОСОБА_1 про перегляд постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2014р. за нововиявленими обставинами, в якій заявник просить скасувати постанову апеляційного суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.94-95).
Вимоги вказаної заяви мотивує тим, що 21.08.1997р. позивач ОСОБА_2 продала ОСОБА_4, чоловікові заявниці, земельну ділянку площею 1500 кв.м, надану для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, що розташована по вул.Брестській, 10, в смт.Любешів Волинської обл., що засвідчується нотаріально посвідченим договором. У подальшому на вказаній ділянці заявниця разом з своїм чоловіком збудували житловий будинок, який зареєстрований на праві власності за ОСОБА_4 При цьому, оригінал Державного акта на право приватної власності на землю серії ВЛ від 22.07.1997р., виданого Любешівською селищною радою на ім'я ОСОБА_2, знаходиться у матеріалах нотаріальної контори.
За наведених умов зазначені обставини вважає істотними для справи, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, а відтак на підставі п.2 ч.1 ст.197, ч.2 ст.252 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що вказана заява не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ст.245 КАС України постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;
3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;
4) скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановлення ухвали, що належить переглянути;
5) встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконано.
Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами в разі прийняття нових законів, інших нормативно-правових актів, якими скасовані закони та інші нормативно-правові акти, що діяли на час розгляду справи, не допускається, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність фізичної особи.
Як слідує з роз'яснень, що містяться у постанові Пленуму ВАС України № 7 від 22.05.2015р. «Про узагальнення судової практики розгляду адміністративними судами заяв про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами», під нововиявленою обставиною мається на увазі фактична обставина, яка має істотне значення і яка об'єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома усім особам, які брали участь у справі, та суду.
Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення. Ці обставини повинні бути належним чином підтверджені письмовими доказами, показаннями свідків, нотаріальною формою певних документів тощо.
Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
Отже, нововиявлені обставини - це юридичні факти (фактичні обставини) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, існували в період первинного провадження і ухвалення судового акта, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам адміністративного процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об'єктивного повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення.
Згідно поданої заяви, ОСОБА_4 вважає нововиявленою ту обставину, що оригінал Державного акта на право приватної власності на землю серії ВЛ від 22.07.1997р., виданого Любешівською селищною радою на ім'я ОСОБА_2, знаходиться у матеріалах нотаріальної контори у зв'язку із продажем спірної ділянки позивачем; саме вказана обставина обов'язково б вплинула на остаточні висновки суду.
Разом з тим, оцінюючи в сукупності наведені заявником обставини, колегія суддів приходить до висновку про те, що останні не можна вважати нововиявленими обставинами в розумінні п.1 ч.2 ст.245 КАС України.
Зокрема, під час звернення до суду позивач ОСОБА_2 вказувала на те, що оригінал Державного акта на право приватної власності на землю серії ВЛ від 22.07.1997р., виданого Любешівською селищною радою, зберігається у Відділі Держземагентства у Любешівському районі Волинської обл. (а.с.3).
Приймаючи рішення по справі, суд апеляційної інстанції наголосив на тому, що, встановивши, що відповідачем порушено процедуру державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, колегія суддів вважає, що визначений державний орган слід зобов'язати до проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затв. постановою КМ України № 703 від 22.06.2011р., без визначення конкретної стадії по розгляду поданих позивачем документів. Зобов'язання вчинити певні дії або прийняти певне рішення є втручання у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень (а.с.84).
Таким чином, під час виконання рішення апеляційного суду державний реєстратор в порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затв. постановою КМ України № 703 від 22.06.2011р., зобов'язаний вжити заходів для з'ясування дійсності наявного у позивача правовстановлюючого документа на землю, та на підставі зібраних матеріалів прийняти рішення про державну реєстрацію речових прав на земельну ділянку або про відмову в такій.
Окрім цього, заявницею не представлено доказів того, що на підставі рішення апеляційного суду державним реєстратором проведено державну реєстрацію речових прав ОСОБА_2 на спірну ділянку.
Разом з тим, наведена заявницею обставина могла бути з'ясована судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду справи, зокрема, шляхом витребування необхідних документів від Відділу Держземагентства у Любешівському районі Волинської обл. та інших осіб.
Таким чином, наведені заявником обставини не можна вважати нововиявленими обставинами в розумінні п.1 ч.2 ст.245 КАС України.
Додатково колегія суддів враховує, що відповідно до ст.ст.22, 23 Земельного кодексу України (в редакції, на момент укладення договору купівлі-продажу спірної ділянки) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.
Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
Згідно ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент розгляду справи в суді) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Заявницею ОСОБА_1 не надано доказів оформлення після придбання спірної ділянки відповідного правовстановлюючого документа або здійснення державної реєстрації речових прав на неї.
Також спірна ділянка не була предметом поділу спільного майна подружжя згідно рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської обл. від 07.04.2015р. у справі № 162/2346/13-ц (а.с.111-117).
Доводи заявниці в іншій частині щодо наявності підстав перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами вищенаведених висновків не спростовують, через що колегією суддів до уваги не приймаються.
За таких обставин колегія суддів вважає, що заява ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не підлягає задоволенню, а тому постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2014р., прийнятої за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 15.08.2013р. в справі за позовом ОСОБА_2 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Любешівського районного управління юстиції ОСОБА_3 про визнання дій протиправними та скасування рішення про відмову у державній реєстрації, слід залишити без змін.
Також заявниця не позбавлена можливості здійснювати захист своїх майнових прав щодо спірної ділянки у порядку цивільного судочинства шляхом звернення до суду із відповідним позовом.
Керуючись ст.ст.94, 160, 195-197, 206, 245, 249, 252-254 КАС України, колегія суддів
Заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2014р., прийнятої за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 15.08.2013р. в справі за позовом ОСОБА_2 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Любешівського районного управління юстиції ОСОБА_3, про визнання дій протиправними та скасування рішення про відмову у державній реєстрації, - залишити без задоволення, а згадану постанову апеляційного суду - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий суддя: Р.М.Шавель
Судді: Н.В.Бруновська
ОСОБА_5