21 вересня 2015 року Справа № 876/2267/15
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Запотічного І.І.,
суддів: Довгої О.І., Ліщинського А.М.,
при секретарі судового засідання: Нефедовій А.О.,
за участі представника позивача: ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 28.01.2015 року у справі № 819/2972/14-а за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправними і скасування вимоги та рішення, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправною і скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 18.11.2014 року № Ф-0083781701 та рішення про застосування штрафних санкцій від 02.12.2014 р. №0088511710/55, визнання незаконними дій щодо нарахування пені в сумі 8 065,90 грн.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 28.01.2015 року позивачу відмовлено в задоволенні позову.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ФОП ОСОБА_1 її оскаржив, подавши апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права та неповне з'ясування всіх обставин справи просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.
Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_1 просив апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати, та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
Відповідач - Тернопільська ОДПІ ГУ ДФС в Тернопільській області в запереченні на апеляційну скаргу вважає таку необґрунтованою, а постанову суду першої інстанції такою, що прийнята за повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи та просить залишити її без змін.
Представник відповідача в судовому засіданні 07.09.2015 року заперечив проти апеляційної скарги, просив оскаржувану постанову суду залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на апеляційну скаргу, колегія суддів прийшла до висновку про те, що апеляційна скарга ФОП ОСОБА_1 підлягає до задоволення з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п.75.1 ст.75 ст.77 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755- VI з наступними змінами та доповненнями, відповідно до наказу Тернопільської ОДПІ від 07.10.2014р. № 2572 та відповідно до направлень від 28 жовтня 2014 року № 013305, № 013306 виданого Тернопільською ОДПІ ГУ Міндоходів у Тернопільській області та плану - графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово - господарської діяльності підприємця ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р. відповідно до затвердженого плану перевірки, за результатами якої складено акт перевірки №8728/19-18-17-01-23/НОМЕР_1 від 18.11.2014 року.
Податковим органом за результатами перевірки встановлені порушення позивачем: абз.1 пп. 2) п.1 ст. 7, абз. 3 п.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI ( далі -Закон № 2464-VI), що полягало в заниженні бази нарахування доходу для нарахування єдиного соціального внеску за 2013 р. на суму 82427,88 грн., що призвело до заниження нарахованої сум єдиного соціального внеску за 2013 р. на 28602,47 грн.; п.10 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме за несвоєчасне перерахування до цільового фонду єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування нараховано пені 8065,90 грн.
Тернопільською ОДПІ, на підставі складеного акту перевірки від 18.11.2014 року № 8728/19-18-17-01-23/НОМЕР_1 винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.11.2014 року № Ф-0083781701, якою вимагається сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі ст. 25 Закону № 2464-VI в розмірі 28602,47 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 02.12.2014 року № №0088511710/55, яким до позивача застосовані штрафні санкції за порушення абз.1 пп. 2) п.1 ст. 7, абз. 3 п.8 ст.9 Закону № 2464-VI та на підставі п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI в розмірі 1430,12 грн.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону № 2464-VI, обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Статтею 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що базою для нарахування єдиного внеску для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
Відповідно до підпункту 1 пункту 4.5 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування затвердженої наказом Міндоходів №455 від 09.09.2013р., обчислення і строки сплати єдиного внеску підприємцями загальної системи оподаткування здійснюється на підставі даних річних податкових декларацій (річної звітності) та результатів перевірок діяльності таких осіб, що призвели до збільшення або зменшення розміру доходу, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.
Колегія суддів зазначає, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу, (п. 177.1 ст. 177 «Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування» ПКУ).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що базою для нарахування єдиного внеску є сума доходу (прибутку) отриманого від здійснення господарської діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та для правильності застосування ставки ПДФО визначається середньомісячний чистий оподаткований дохід (на підставі даних річних податкових декларацій) який необхідно застосувати при обчисленні сум єдиного внеску.
Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з таким висновком виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи ФОП ОСОБА_1, як суб'єкт підприємницької діяльності перебуває на загальній системі оподаткування.
Відповідно до п. 2 частини першої ст. 7 та частини одинадцятої ст. 8 Закону № 2464-VІ, для фізичних осіб-підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування, єдиний внесок встановлюється у розмірі 34,7 % бази нарахування. Базою оподаткування є сума доходу, отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та сума доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб-підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід. Обчислення річної суми ЄСВ здійснюється на підставі даних річних податкових декларацій. Сума чистого доходу за рік у річному звіті з єдиного соціального внеску повинна відповідати сумі чистого оподатковуваного доходу, заявленого у річній податковій декларації. Фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування самостійно розподіляє по місяцях суму чистого доходу, заявлену у річній декларації з ПДФО.
Форма звіту з ЄСВ для платників податку - фізичної особи підприємця на загальній системі оподаткування, що подавався за 2013 рік встановлена Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 року № 454.
Судом встановлено, що позивач при поданні звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2013 рік в графі 2 таблиці 1, що є додатком до звіту, згідно п.2 ч.1 ст.7 Закону№2464-VІ, відобразив суму 157542, 76 грн. доходу (прибутку), отриманому від його діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, яка відповідає даним декларації про доходи. В розрізі конкретних місяців у таблиці 1 звіту по ЄСВ сума чистого доходу була розподілена відповідно до даних книги обліку доходів та витрат.
Відтак колегія суддів апеляційного суду вважає, що позивач правомірно при формуванні звіту по єдиному соціальному внеску відображав суму чистого річного оподатковуваного доходу з посиланням на дані фінансово-господарської діяльності які відображені у книзі обліку доходів та витрат.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову ФОП ОСОБА_1
Керуючись ст. 160 ч.3, ст.ст. 167,195,196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 28.01.2015 року у справі № 819/2972/14-а скасувати та прийняти нову постанову, якою позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Тернопільської ОДПІ від 18.11.2014 року № Ф - НОМЕР_2.
Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської ОДПІ від 02.12.2014 року № 0088511701/55.
Визнати протиправними дії Тернопільської ОДПІ по нарахуванні пені в сумі 8065, 90 грн.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя І.І.Запотічний
Судді О.І.Довга
ОСОБА_2
Повний текст постанови складений 25.09.2015 року.