30 вересня 2015 р. Справа № 876/7000/15
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Бруновської Н.В. та Кузьмича С.М.,
з участю секретаря судового засідання - Гнатик А.З.,
а також сторін (їх представників):
від позивача - ОСОБА_1;
від третіх осіб - ОСОБА_2, ОСОБА_3;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу представника ОСОБА_1, діючого за дорученням від імені та в інтересах ОСОБА_4, на ухвалу Залізничного районного суду м.Львова від 10.06.2015р. про закриття провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, треті особи без самостійних вимог на предмет спору Львівське комунальне підприємство «Сяйво», Львівська міська рада, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3, про визнання протиправним та скасування розпорядження щодо затвердження висновку міжвідомчої комісії та погодження технічної можливості проведення перепланування квартири,-
Оскаржуваною ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 10.06.2015р. закрито в порядку п.1 ч.1 ст.157 КАС України провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, треті особи без самостійних вимог на предмет спору Львівське комунальне підприємство «Сяйво», Львівська міська рада, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3, про визнання протиправним та скасування розпорядження щодо затвердження висновку міжвідомчої комісії та погодження технічної можливості проведення перепланування квартири (а.с.45).
Не погодившись із вказаною ухвалою, її оскаржив представник ОСОБА_1, діючий за дорученням від імені та в інтересах ОСОБА_4, який в апеляційній скарзі просить судову ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, покликаючись на порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного закриття провадження в адміністративній справі (а.с.51-52).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що у справі фактично оскаржується рішення суб'єкта владних повноважень, а саме розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради № 285 від 16.05.2013р., яким апелянта було позбавлено частини належного йому майна (приміщення загальної вбиральні та коридору в будинку № 16А по вул.Левандівській у м.Львові). При цьому, судом першої інстанції не враховано наявність ухвали Залізничного районного суду м.Львова від 23.01.2015р., якою відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі по аналогічним вимогам апелянта.
05.08.2015р. на адресу апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_4, в якій остання відмовляється від заявленого позову, відкликає свою апеляційну скаргу та просить закрити провадження, а також в порядку пп.5 п.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» повернути судовий збір у розмірі 60 грн. 90 коп. (а.с.64).
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача і третіх осіб, які не заперечили стосовно прийняття відмови від позову та закриття провадження у справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що відмову від заявленого позову слід прийняти, при цьому ухвалу суду належить визнати нечинною та закрити провадження у справі, з наступних підстав.
Як слідує із матеріалів справи, 01.04.2015р. позивач ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, в якому просила скасувати рішення Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради у формі розпорядження голови Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради № 285 від 16.05.2013р. про погодження мешканцям квартири АДРЕСА_1 технічної можливості проведення розширення квартири № 17 за рахунок приєднання приміщення загального користування - коридору та вбиралень (а.с.2-4).
Ухвалою суду від 10.06.2015р. провадження у справі закрито, оскільки наведений спір повинен вирішуватися в порядку цивільного судочинства, що слідує із характеру виниклого спору, який фактично торкається права користування частиною приміщень загального користування в будинку № 16А по вул.Левандівській в м.Львові (а.с.45 і на звороті).
Колегія суддів вважає наведений висновок підставним і обґрунтованим, при цьому враховує наступне.
Згідно розпорядження голови Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради № 285 від 16.05.2013р. затверджено висновок міжвідомчої комісії - протокол № 14 від 23.04.2013р.; погоджено ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3, співвласникам квартири № 17 на вул.Левандівській, 16А, технічну можливість проведення перепланування квартири згідно проектних пропозицій, розроблених ФОП ОСОБА_6, з розширенням за рахунок приєднання приміщень загального користування коридору під літ.IV пл.5,70 кв.м, вбиралень під літ.V пл.4,40 кв.м і літ.VI пл.5.10 кв.м (а.с.8).
Оскаржуючи вказане розпорядження, позивач наголошує на позбавленні цим її права спільної сумісної власності на приміщення загального користування (коридор та загальної вбиральні). У 2013 році власники квартири № 17 самовільно захопили спірні приміщення та намагаються легалізувати ці приміщення.
Таким чином, наведений спір фактично стосується захисту права користування спільними приміщеннями співвласниками будинку; на думку позивача, спірним розпорядженням порушуються її права на такі приміщення, а відтак розглядуваний спір носить цивільно-правовий характер.
У підтвердження наведеного колегія суддів враховує й те, що ухвала Залізничного районного суду м.Львова від 23.01.2015р., якою відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі по аналогічним вимогам апелянта, скасовано відповідно до ухвали апеляційного суду Львівської обл. від 27.07.2015р. і справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції (а.с.65-66).
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи, підставно і обґрунтовано прийняв рішення про закриття провадження у справі, ухвала суду відповідає нормам матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків ухвали суду, а тому підстав для її скасування колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Відповідно до вимог ст.194 КАС України позивач може відмовитися від адміністративного позову у будь-який час до закінчення апеляційного розгляду. У разі відмови від адміністративного позову суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог ст.112 цього Кодексу.
Розглянувши заяву позивача про відмову від адміністративного позову, яка обґрунтована розглядом аналогічного спору в порядку цивільного судочинства, колегія суддів дійшла висновку про можливість її задоволення, оскільки такі дії позивача не суперечать закону та не порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.
Відповідно до ч.2 ст.203 КАС України якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.
За таких обставин, приймаючи до уваги доводи заяви ОСОБА_4 про відмову від позову, ухвалу суду слід визнати нечинною, а провадження по справі - закрити.
В частині вирішення питання про повернення сплаченого судового збору колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ст.95 КАС України у разі відмови позивача від адміністративного позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від адміністративного позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання адміністративного позову, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.
Згідно з п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на момент апеляційного розгляду справи) сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Оскільки під час апеляційного розгляду справи позивач відмовився від позову і така відмова прийнята судом (остання не пов'язана із задоволенням його вимог відповідачем), тому в силу приписів ст.95 КАС України та п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» правові підстави для повернення апелянту (позивачу) суми сплаченого судового збору є відсутніми.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що ухвалу Залізничного районного суду м.Львова від 10.06.2015р. про закриття провадження у розглядуваній справі слід визнати нечинною та закрити провадження у справі, з вищевикладених мотивів.
Керуючись ст.ст.94, 95, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.5 ч.1 ст.199, ч.2 ст.203, п.5 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, ст.7 Закону України «Про судовий збір», колегія суддів,-
Відмову ОСОБА_4 від заявленого адміністративного позову - прийняти.
Ухвалу Залізничного районного суду м.Львова від 10.06.2015р. про закриття провадження в адміністративній справі № 462/2476/15-а визнати нечинною та закрити провадження у справі.
У задоволенні заяви ОСОБА_4 про повернення судового збору - відмовити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий суддя: Р.М.Шавель
Судді: Н.В.Бруновська
ОСОБА_7