29 вересня 2015 року Справа № 876/8750/15
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Улицького В.З.
суддів: Затолочного В.С., Кузьмича С.М.
при секретарі судового засідання: Дутка І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.02.2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Тернопільської міської ради, третя особа ОСОБА_1 про визнання нечинним рішення,-
У квітні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Тернопільської міської ради, третя особа ОСОБА_1 про визнання нечинним рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 25 лютого 2010 року № 261 «Про оформлення права власності на квартири та приміщення в 122-квартирному житловому будинку з вбудованими офісами, магазинами (блок-секція А) І черга будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та гаражами за адресою провулок Цегельний, 7», зокрема, п. 9 визначено - оформити право власності в рівних частках за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на двохкімнатну квартиру № 84 загальною площею 63.2 кв. м. житловою площею 34,9 кв. м в житловому будинку за адресою провулок Цегельний, 7.
Позивач позовні вимоги мотивував тим, що підставою прийняття вказаного рішення стали, зокрема, угода № 37 про дольову участь в будівництві житла від 08.09.2004 року, сторонами якої зазначено ОСОБА_2 та ОСОБА_1, як "Дольовиків" і підприємця ОСОБА_3, як "Забудовника" та акт передачі-приймання виконаних робіт від 01.02.2010 року, сторонами якого є ці ж особи. Зазначила, що вказану угоду та акт не підписувала, а ОСОБА_1 не є Дольовиком за цією угодою, оскільки угоду про дольову участь у будівництві квартири було укладено 08.09.2004 року лише між нею та підприємцем ОСОБА_3 Просила позов задоволити.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.02.2014 року адміністративний позов задоволено. Визнано нечинним в частині рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 25 лютого 2010 року №261 «Про оформлення права власності на квартири та приміщення в 122-квартирному житловому будинку з вбудованими офісами, магазинами (блок-секція А) І черга будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та гаражами за адресою провулок Цегельний, 7», а саме щодо оформлення права власності в рівних частках за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на двохкімнатну квартиру № 84 загальною площею 63.2 кв. м. житловою площею 34.9 кв. м в житловому будинку за адресою провулок Цегельний, 7.
Постанову суду першої інстанції оскаржив ОСОБА_1. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та провадження закрити.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім, випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Апеляційним судом встановлено, що 08 вересня 2004 р., позивач ОСОБА_4 та ОСОБА_1 уклали Угоду № 37 про дольову участь в будівництві житла із забудовником ПП ОСОБА_3 в м. Тернополі по провулку Цегельний, 1. Вартість 2-х кімнатної квартири площею 63,2 м. кв. становила 127 468 гривень.
26.07.2008 р. між сторонами було зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії І-ИД № 045487 від 26.07.2008 року.
Рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 25 лютого 2010 року № 261 «Про оформлення права власності на квартири та приміщення в 122-квартирному житловому будинку з вбудованими офісами, магазинами (блок-секція А) І черга будівництва багатоквартирною житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та гаражами за адресою провулок Цегельний, 7», зокрема, п. 9 визначено - оформити право власності в рівних частках за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на двохкімнатну квартиру № 84 загальною площею 63.2 кв. м, житловою площею 34.9 кв. м в житловому будинку за адресою провулок Цегельний,7.
На підставі зазначеного рішення ОСОБА_1 зареєстрував право власності на 1/2 частку квартири № 84 за адресок провулок Цегельний, 7 в місті Тернополі, що підтверджується свідоцтвом про право власності н нерухоме майно від 13.05.2011 року серії САЕ № 040565, та відповідно 14.07.2011 року зареєструвався у даній квартирі. Позивач не зареєстрував право власності на спірну квартиру.
Як вбачається з угоди № 37 про дольову участь в будівництві житла від 08.09.2004 року, сторонами якої зазначено ОСОБА_4 як "Дольовика" і підприємця ОСОБА_3, як "Забудовника”, а також акт передачі-приймання виконаних робіт від 01.02.2010 року, сторонами якого є ОСОБА_2, ОСОБА_1 та підприємець ОСОБА_3
Зазначена угода № 37 та акт передачі-приймання виконаних робіт (сторонами якої ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3В.) слугували підставою для прийняття оспорюваного рішення, що стверджується листом виконкому Тернопільської міської ради від 12.09.2013 року №5688/04.
Проте, судом першої інстанції не було враховано, що спірна квартира на день оформлення права власністю станом на 13.05.2011 року являлась спільним майном подружжя, однак апелянта, як співвласника квартири залучено в якості третьої особи, тоді як, ОСОБА_1 як власник користуюсь рівними права з позивачем по справі, чим порушено конституційні права апелянта на належний захист в судовому порядку.
Також, не досліджено також той факт, що з 19.06.2012 року 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 подарована апелянтом ОСОБА_5 та відповідно до Витягу про державну реєстрацію прав від 23.06.2012 року серії СЕЕ № 424959 власником вищезазначеної частки квартири являється ОСОБА_5, а не повідомлення останньої про розгляд адміністративної справи є грубе порушення майнових прав добросовісного набувача права на житло.
Аналогічна позиція викладена у пункті 24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» від 01.03.2013 року № 3, а саме у порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло (приватизація житла, взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття із такого обліку, надання житла, користування жилим приміщенням у будинку державного чи приватного жилого фонду, житлово-будівельних кооперативів, у гуртожитках, встановлення автономного опалення у приміщенні державного житлового фонду, зняття з реєстраційного обліку місця проживання за наявності спору, зобов'язання органу влади чи органу місцевого самоврядування здійснити необхідні дії щодо утримання у належному стані житлового будинку, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків тощо). Такі спори є житловими (цивільними) спорами, незалежно від участі у справі як відповідача суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються підставними та обґрунтованими та спростовують висновки суду першої інстанції, а відтак апеляційну скаргу слід задоволити, а провадження у справі закрити.
Керуючись ст. ст. 160 ч.3, 157, 195, 196, 198, 203, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити. Постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.02.2014 року у справі №607/7305/13-а - скасувати, провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Тернопільської міської ради, третя особа ОСОБА_1 про визнання нечинним рішення - закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В. Улицький
Судді: В. Затолочний
ОСОБА_6
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 30.09.2015 року