28 вересня 2015 р. Справа № 876/9979/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Сапіги В.П.,
суддів: Левицької Н.Г., Обрізка І.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.09.2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради про визнання бездіяльності відповідача неправомірною щодо невиплати їй допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату їй за період з 01.01.2014 року по 30.06.2014 року включно допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на підставі ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», з урахуванням проведених виплат.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 10.04.2013 року у неї народилася донька ОСОБА_2. В червні 2013 року вона звернулася до відповідача за призначенням та виплатою належної їй допомоги по догляду за дитиною до досягненням нею трирічного віку. З червня 2013 року по теперішній час вона знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Їй як застрахованій особі з червня 2013 року відповідачем було прийнято рішення про нарахування щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі 130 грн. на підставі ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми». За період з січня по червень 2014 року включно відповідачем їй було виплачено допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в сумі 780 грн. Однак, розміри, в яких відповідачем виплачується їй щомісячно вказана допомога, є значно меншими, ніж ті, що їй як застрахованій особі гарантовані загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням в разі настання страхового випадку - догляду за малолітньою дитиною.
Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.09.2014 року позов задоволено, оскільки суд погодився з доводами позивача.
У поданій апеляційній скарзі відповідач УПСЗН Ужгородської МР просить зазначену постанову скасувати і ухвалити нову, якою повністю відмовити у задоволенні заявлених позивачем вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що воно належним чином виконало свій обов'язок щодо виплати позивачу щомісячної допомоги по догляду за дитиною у спірний період. відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми». Крім того, апелянт просить врахувати, що Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
Враховуючи те, що особи, які беруть участь у справі, отримавши копію ухвали про відкриття апеляційного провадження, не подали клопотань про розгляд справи за їх участю, тому розгляд даної справи судом апеляційної інстанції здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі документальними доказами у відповідності до вимог п. 1 ч. 1 ст.197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких мотивів.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що позивач є матір'ю, яка здійснює догляд за дитиною, має право на одержання щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Відповідно до ст. 25 «Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням: допомога при народженні дитини та по догляду за нею (в редакції до внесення змін Законом України № 107-VІ від 28 грудня 2007 року, який визнано неконституційним та який втратив чинність з 22 травня 2009 року згідно рішення № 10-рп/2008 року Конституційного Суду України).
Згідно ст. 26 «Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» до страхових випадків, з настанням яких надаються матеріальне забезпечення та соціальні послуги, належать, зокрема, догляд за малолітньою дитиною (в редакції до внесення змін Законом України № 107-VІ від 28 грудня 2007 року, який визнано неконституційним та який втратив чинність з 22 травня 2009 року згідно рішення № 10-рп/2008 року Конституційного Суду України).
Таким чином, суд прийшов до висновку, що на час виникнення спірних правовідносин діяла та діє на даний час ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» № 2240-14, відповідно до вимог якої допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму встановленого законом. А тому бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачці соціальної допомоги за період за період з 01 січня 2014 року по 30 червня 2014 року включно судом визнано протиправною та зобов'язано УПСЗН Ужгородської МР провести нарахування та виплату позивачці за вказаний період допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на підставі ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», з урахуванням проведених виплат.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного, відповідають нормам матеріального права і фактичним обставинам справи та є правильними.
Встановлено, що ОСОБА_1 є матір'ю, яка у період з 01.01.2014 року по 30.06.2014 року здійснювала догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку і була застрахована у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, а тому відповідно до вимог ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» у редакції, що була чинною на час виникнення та існування спірних правовідносин у 2014 році, позивач мала право на отримання щомісячної допомоги у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму.
До 01 січня 2008 року - дати набрання чинності Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 № 107-VI, правовідносини щодо виплати допомоги по догляду за дитиною регулювалися Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб.
Розмір допомоги також визначався цими Законами. Зокрема, ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пунктами 23, 25 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесені відповідні зміни до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням». Зокрема, змінами до ст. 13 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» виключено статті 40- 44.
Конституційний Суд України рішенням від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнав неконституційними низку положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», в тому числі й пункт 25 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо виключення статей 40- 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням».
Пунктом 2 розділу ІІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.
Таким чином, з часу проголошення Конституційним Судом України рішення № 10-рп/2008 відновили свою дію вищезазначені положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», а з 01 січня 2009 року - статті 13, 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Статтею 46 Закону України від 26 грудня 2008 № 835-VI «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та ст. 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27 квітня 2010 року № 2154-VI передбачено, що у 2009, 2010 роках допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми затверджений постановою Кабінету Міністрів України 27 грудня 2001 року № 1751 саме на виконання Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (пункт 1). Новий акт уряду на виконання ст. 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» не приймався.
Розміри і порядок виплати допомоги відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» на виконання ст. 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» Кабінетом Міністрів України не визначалися.
Оскільки Законами України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», «Про Державний бюджет України на 2013 рік» та «Про Державний бюджет України на 2014 рік» не змінювались розмір та порядок виплат грошових коштів, обумовлених Законами України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» та «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», то розмір такої допомоги визначається приписами вказаних Законів.
Спір виник щодо виплати допомоги особі, яка застрахована у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що на відносини щодо виплати допомоги такій особі у зазначеному періоді поширюються норми спеціального Закону, яким є Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», відповідно до ст. 43 якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Аналогічна правова позиці викладена у постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2014 року у справі № 21-73а14.
З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.
Також необхідно вказати, що згідно довідки управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради від 16.06.2014 року № 134 про розмір соціальних допомог за 2014 рік, виданої ОСОБА_1 вбачається, що вона дійсно перебуває на обліку в Ужгородському міському правлінні праці та соціального захисту населення.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Зважаючи на те, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради залишити без задоволення.
Постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.09.2014 року у справі №308/8250/14-а - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя В.П. Сапіга
Судді І.М. Обрізко
ОСОБА_3