28 вересня 2015 р. Справа № 876/5789/15
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
головуючого судді: Ліщинського А.М.,
суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.
при секретарі судового засідання: Керод Х.І.
з участю представника позивача: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у Львівській області на постанову ОСОБА_2 окружного адміністративного суду від 14 травня 2015 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у Львівській області до ОСОБА_3 за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 відділ реєстраційно-екзаменаційної роботи УДАІ ГУМВС України у Львівській області, публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» про стягнення податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів,-
26.05.2011 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про стягнення податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів в розмірі 42490, 00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем не сплачено відповідну суму податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за першу реєстрацію автомобіля.
Постановою ОСОБА_2 окружного адміністративного суду від 14 травня 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Позивач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позов.
В апеляційній скарзі покликається на те, що оскільки сума податку з власників транспортних засобів, яка мала б бути сплачена відповідачем під час первинної реєстрації не зарахована на єдиний казначейський рахунок державного бюджету, є підставою вважати, що відповідач не виконав обов'язку із сплати податку. При цьому та обставина, що транспортний засіб було зареєстровано, не є доказом того, що податок відповідачем сплачено, як і не є підставою для звільнення відповідача від конституційного обов'язку такий податок сплатити.
У ході апеляційного розгляду представник апелянта ОСОБА_1 надав пояснення та просить задовольнити апеляційну скаргу.
Інші особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що ніхто не може здійснити державну реєстрацію транспортного засобу без попередньої сплати за нього податку з власників транспортних засобів.
Реєстрація транспортного засобу без сплати встановленого законом податку тягне за собою відповідальність не відповідача, а посадових осіб ОСОБА_2 ВРЕР УДАІ ГУМВС України у Львівській області, які здійснили таку реєстрацію.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Згідно ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.
Частиною 1 ст.195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Правильність вирішення справи відповідно до вимог ст.13 КАС України забезпечується системою: апеляційною та касаційною. Можливість апеляційного та касаційного оскарження судових рішень є принципом адміністративного судочинства, що спрямований на забезпечення прав осудності (законності та обґрунтованості) судових рішень.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що 11.03.2010 року здійснено державну реєстрацію транспортного засобу марки MERSEDES-BENZ 811 (державний номерний знак НОМЕР_1) 1997 року випуску, на ОСОБА_3
Згідно з розрахунком суми податку з власників транспортних засобів під час здійснення першої реєстрації транспортного засобу в Україні, сума податку, що підлягала сплаті відповідачем, становила 42490,00 грн.
Відповідно до довідки ДПІ у Шевченківскому районі м.Львова №4787/17-010 від 28.02.2011 року кошти по податку з власників транспортних засобів від ОСОБА_3 до місцевого бюджету Шевченківського району м. Львова не надходили. (а.с.6)
Згідно ст.1 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи (далі - юридичні особи), а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі - фізичні особи), які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.
Відповідно до ст.3 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» перша реєстрація в Україні - це реєстрація транспортного засобу в Україні, яка здійснюється уповноваженими державними органами України вперше щодо цього транспортного засобу.
Відповідно до ч.1 ст.5 цього ж Закону, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів фізичними особами сплачується перед проведенням першої реєстрації в Україні, реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щорічно або один раз за два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому провадиться технічний огляд.
Згідно з ч.4, 6 ст.5 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» фізичні особи - платники податку зобов'язані пред'являти органам, що здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію, зняття з обліку або технічний огляд транспортних засобів, квитанції або платіжні доручення про сплату податку за попередній (у разі здійснення сплати) та за поточний роки, а платники, звільнені від сплати цього податку, - відповідний документ, що дає право на користування цими пільгами. У разі відсутності документів про сплату податку або документів, що дають право на користування пільгами, перша реєстрація в Україні, реєстрація, перереєстрація, зняття з обліку і технічний огляд транспортних засобів не провадяться.
Відповідно до статті 6 цього ж Закону сума податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що сплачується фізичними особами, обчислюється за ставками, визначеними у статті 3 цього ж Закону. У разі виявлення юридичних чи фізичних осіб, які не сплачували податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вони зобов'язані сплатити податок не більш як за три попередні роки. Перерахування неправильно сплаченого податку допускається не більш як за три попередні роки.
У разі приховування (заниження) об'єктів оподаткування з власників транспортних засобів стягуються сума несплаченого податку, а також пеня або штраф у порядку, передбаченому законом (стаття 7 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів»).
Згідно з абз. 1 п. 3 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року N 1388, державна реєстрація транспортних засобів проводиться в числі іншого, з метою здійснення контролю за дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів.
Відповідно до п.8 вказаного Порядку державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.
Державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів).
Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що обов'язковими умовами здійснення першої реєстрації транспортних засобів є особисте подання до органу ВРЕР заяви про реєстрацію транспортного засобу, необхідних документів для вчинення реєстраційної дії, а також документів про сплату податку з власників транспортних засобів або документів, що дають право на користування пільгами.
Керуючись вищенаведеним колегія суддів вважає, що ОСОБА_3 було вчинено всі необхідні дії та подано необхідні документи для проведення першої реєстрації транспортних засобів. Крім цього платник податку не несе відповідальності за дії банківських та кредитних установ, які беруть участь у процесі сплати та перерахування податків до бюджету. За таких обставин, відсутність надходження податку в дохід бюджету не є підставою для стягнення його з відповідача.
Також суд апеляційної інстанції, як і суд першої інстанції, акцентує увагу на практиці Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».
Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, не дають адміністративному суду апеляційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції.
За таких обставин справи колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм у оскаржуваному судовому рішенні належну правову оцінку, відтак подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.
Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову ОСОБА_2 окружного адміністративного суду від 14 травня 2015 року у справі №2а-6052/11/1370 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя А.М.Ліщинський
Судді О.І.Довга
ОСОБА_4