28 вересня 2015 р. Справа № 876/6356/15
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
головуючого судді: Ліщинського А.М.,
суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.
при секретарі судового засідання: Керод Х.І.
з участю представника відповідача: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2015 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області до Міністерства оборони України та ДП МОУ «Монтажник-Львів» про стягнення податкового боргу,-
19.03.2015 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідачів про стягнення податкового боргу в розмірі 120175 грн. 90 коп.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що за відповідачем рахується податковий борг по сплаті грошового зобов'язання зі земельного податку з юридичних осіб в розмірі 120175 грн. 90 коп., що підтверджується податковою декларацією з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік (належить до сплати за один місяць 9497 грн. 77 коп.), за 2014 рік на суму 36500 грн. 64 коп., за 2013 рік на суму 36500 грн. 64 коп., за 2012 рік на суму 36500 грн. 64 коп.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Позивач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позов.
В апеляційній скарзі покликається на те, що ними було вжито всі необхідні заходи щодо стягнення заборгованості по платежах у встановленому законодавством порядку, однак у добровільний спосіб погашення податкового боргу не здійснено.
У ході апеляційного розгляду представник відповідача ОСОБА_1 надав пояснення та просить відхилити апеляційну скаргу.
Інші особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що ДП МОУ «Монтажник-Львів» не є підприємством, яке не підлягає приватизації, контролюючим органом не доказано обставини неможливості погашення податкового боргу з суми коштів, отриманої від продажу внесеного в податкову заставу майна та обставин відсутності майна.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Згідно ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.
Частиною 1 ст.195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Правильність вирішення справи відповідно до вимог ст.13 КАС України забезпечується системою: апеляційною та касаційною. Можливість апеляційного та касаційного оскарження судових рішень є принципом адміністративного судочинства, що спрямований на забезпечення прав осудності (законності та обґрунтованості) судових рішень.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що ДП Міністерства оборони України «Монтажник-Львів» зареєстроване 21.07.2000 року, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Згідно з наведеного ОСОБА_1, засновником державного підприємства є Міністерство оборони України.
Як вбачається з позовної заяви податковий борг відповідача становить 120175 грн. 90 коп.
Даний борг виник із заборгованості по сплаті грошового зобов'язання зі земельного податку з юридичних осіб в розмірі 120175 грн. 90 коп., що підтверджується податковою декларацією з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік (належить до сплати за один місяць 9497 грн. 77 коп.), за 2014 рік на суму 36500 грн. 64 коп., за 2013 рік на суму 36500 грн. 64 коп., за 2012 рік на суму 36500 грн. 64 коп. Окрім того, контролюючим органом було нараховано пеню в розмірі 1187 грн. 59 коп.
У відповідності до підп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України (надалі ПК України), платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з підп.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Відповідно до п.57.3 ст.57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Як передбачено п.57.1 ст.57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначеного у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно з положенням підп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Підпунктом 41.2 ст.41 ПК України визначено, що органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.
Відповідно до ст.95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи інкасових доручень, такі були повернуті контролюючому органу без виконання у зв'язку із відсутністю коштів на рахунках платника податків.
Як передбачено п.96.2 ст.96 ПК України, у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про: надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків; досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету; ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; виключення платника податків із переліку об'єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України.
Так, позивач звернувся до Міністерства оборони України з поданням про прийняття рішення про погашення податкового боргу від 28.01.2015 року за №1114/13-50-25-00/162.
Пунктом 96.3 ст.96 ПК України визначено, що відповідь щодо прийняття одного із зазначених у пунктах 96.1 та 96.2 цієї статті рішень надсилається контролюючому органу протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення.
У разі неотримання зазначеної відповіді, продовжується у наведеній нормі, у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог контролюючий орган зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.
Згідно з відповіді Департаменту економічної діяльності Міністерства оборони України від 20.02.2015 року за №225/3/614, міністерством не було прийнято жодного з рішень, зазначених у п.96.1 ст.96 ПК України.
Однак, застосування контролюючим органом порядку погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації, передбаченого ст.96 ПК України не може вважатись правомірним, з врахуванням наступного.
ДП МОУ «Монтажник-Львів» у відповідності до Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» від 07.07.1999 року за №847-ХІV, з наступними змінами та доповненнями, не є підприємством, яке не підлягає приватизації.
Відтак, враховуючи те, що порядок передбачений п.96.2 ст.96 ПК України, застосовується лише щодо державних підприємств, які не підлягають приватизації, а ДП МОУ «Монтажник-Львів» не є таким, у контролюючого органу відсутні правові підстави застосовувати цей порядок у спірних правовідносинах.
Крім того, як вбачається зі змісту положень п.96.2 ст.96 ПК України, обов'язковою умовою для такого звернення до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення, є неможливість погашення податкового боргу з суми коштів, отриманої від продажу внесеного в податкову заставу майна.
Такий порядок передбачено п.95.1 та абзацом другим п.95.3 ст.95 ПК України.
Так, у відповідності до п.95.1 ст.95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
У свою чергу абзац другий п.95.3 ст.95 ПК України, передбачає, що контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
При цьому, позивачем у підтвердження даного порядку подано постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві.
Однак, дані постанови не можуть підмінити, передбачений законодавством документ в підтвердження обставин продажу майна, а саме судового рішення з питань надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Зазначені документи (постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві) також не можуть підтверджувати обставини відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, оскільки допустимим доказом, в силу положень ч.4 ст.70 КАС України та у відповідності до п.89.3 ст.89 ПК України, є акт опису. Такого акту позивачем суду надано не було.
Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, враховуючи те, що ДП МОУ «Монтажник-Львів» не є підприємством, яке не підлягає приватизації, контролюючим органом не доказано обставини неможливості погашення податкового боргу з суми коштів, отриманої від продажу внесеного в податкову заставу майна та обставин відсутності майна.
Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, не дають адміністративному суду апеляційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції.
За таких обставин справи колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм у оскаржуваному судовому рішенні належну правову оцінку, відтак подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.
Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2015 року у справі 813/1344/15 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя А.М.Ліщинський
Судді О.І.Довга
ОСОБА_2