21 вересня 2015 року Справа № 876/12173/13
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Большакової О.О., Ільчишин Н.В.,
за участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області про скасування рішення про накладення штрафу,-
ОСОБА_1 звернулася в суд першої інстанції з адміністративним позовом до інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області в якому просила скасувати рішення про накладення штрафу № 0197 від 16.04.2013 року.
Постановою постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2013 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області № 0197 від 16.04.2013 року.
Не погодившись з таким висновком суду першої інстанція з питань захисту прав споживачів у Львівській області оскаржила його в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі зазначає, що департаментом економічної політики Львівської міської ради скеровано в інспекцію з питань захисту прав споживачів у Львівській області Подання № 23/Р-9-371 від 06.02.13р. про порушення Закону України «Про рекламу» ФО-П ОСОБА_1, а саме, встановлення без дозволу виконкому Львівської міської ради спеціальної конструкції зовнішньої реклами на фасаді будинку по вул. Шпитальній, 9 у місті Львові. Вищезазначене є порушенням ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу». У відповідності до даної норми розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Департаментом економічної політики Львівської міської ради було направлено ФО-П ОСОБА_1 лист-вимогу від 28.11.12 р. № 23/Р-9-3469 про усунення порушення законодавства про рекламу, а саме демонтувати рекламоносій, яку виконано в терміни до 08.12.12 р. не було. У відповідності до п.п. 9-11 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.04р. № 693, підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою Антимонопольного комітету, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення або Держспоживінспекції і її територіальних органів. Протокол розглядається у місячний строк. За наявності ознак порушення законодавства про рекламу приймається рішення про початок розгляду справи.
У відповідності до п.п. 16, 18 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу справа розглядається за участю представника особи, щодо якої порушено справу. В разі його відсутності справу може бути розглянуто, якщо незважаючи на своєчасне повідомлення про місце і час розгляду справи не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення розгляду справи.
За результатами розгляду справи приймається рішення, що оформляється у двох примірниках, один з яких залишається у Держспоживстандарті або його територіальному органі, другий - у 10-денний строк надсилається особі, стосовно якої було прийнято рішення, або видається її представникові під розписку. Інспекція з питань захисту прав споживачів за результатами розгляду подання Львівської міської ради про порушення Закону України «Про рекламу» було складено протокол про порушення законодавства про рекламу № 0214 від 04.03.13р. Листом від 05.03.13р. № 1162 позивача було повідомлено про необхідність представити в інспекцію з питань захисту прав споживачів пояснення по факту розміщення рекламної конструкції з порушенням встановленого порядку та інформацію про вартість виготовлення рекламної конструкції. Інформації про вартість виготовлення рекламної конструкції позивачем надано не було. Листами від 29.03.13 р. за вих. № 1614 та від 29.03.13 р. № 1615 позивача було повідомлено про час і місце розгляду справи - 16.04.13р.
Згідно з ч. 4 ст. 27 Закону України «Про рекламу» спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі за поданням органів державної влади, зазначених у статті 26 цього Закону, або самостійно у випадках, передбачених цією статтею, крім тих, які віднесено виключно до компетенції Антимонопольного комітету України та які регулюються законодавством з питань авторського права та суміжних прав, накладають штрафи на розповсюджувачів реклами за вчинення дій, передбачених пунктом З частини другої цієї статті (порушення встановленого законодавством порядку розміщення та розповсюдження реклами),- у розмірі п'ятикратної вартості розповсюдження реклами.
Згідно з ч. 6 ст. 27 Закону України «Про рекламу» за неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальним органам, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Апелянт зазначає, що за неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами інспекцією з питань захисту прав споживачів було винесено рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 1700,00 грн. На розгляд справи позивач не з'явився. В зв'язку з тим, рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 16.04.13р. № 0197 було надіслано позивачу листом від 16.04.13р. № 1926. Листом від 13.05.13 р. за вих. № 2258 матеріали справи направлено в прокуратуру Сихівського району м. Львова для подання позову до суду про стягнення штрафних санкцій з ФО-П ОСОБА_1
Львівський окружним адміністративним судом відкрито провадження по справі № 813/4834/13-а за позовом прокуратури Сихівського району м. Львова до ФО-П ОСОБА_1 про стягнення штрафу за порушення законодавства про рекламу.
Виносячи оскаржувану постанову суд не дослідив як доказ того, що рекламна конструкція належить позивачу, про що свідчить фірмовий бланк ФО-П ОСОБА_1 (лист від 07.12.12 р.). Зокрема, на бланку зазначено номер стаціонарного телефону, що належить позивачу, і співпадає з номером телефону, що розміщений на рекламній конструкції. Суд не зазначив даної обставини про номер телефону позивача, який розміщено на рекламній конструкції.
На підставі наведеного просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.
У судове засідання представники сторін не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець, яка займається наданням секретарських послуг та послуг з перекладу, є платником єдиного податку. Податковою адресою є м. Львів, вул.. Кос-Анатольського, 22/58, а адресою здійснення підприємницької діяльності - м. Львів, вул. Шпитальна, 9/15. На підставі договору суборенди нежитлових приміщень від 27.11.12 р. ОСОБА_1 орендувала для здійснення господарської діяльності нежитлове приміщення у м. Львові по вул. Шпитальна, 9. Договір діє до 24.11.2015 р. 28.11.2012 р. департамент економічної політики Львівської міської скерував ОСОБА_1 вимогу про усунення порушення ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу» в частині самовільного встановлення спеціальної конструкції зовнішньої реклами на фасаді будинку по вул. Шпитальна, 9. У відповідь на вимогу ОСОБА_1 письмово повідомила, що на фасаді будинку розміщена інформація про орендарів даного приміщення та послуги, які вони надають. ОСОБА_1 орендує приміщення по вул. Шпитальна, 9, оф.15. На вивісці вказана інша адреса - вул. Шпитальна, 9/27, де зараз знаходиться інший центр перекладів, тому відношення до офісу № 27 ОСОБА_1 немає. Крім того, там вказаний номер телефону, який не належить їй. Листом від 25.12.2012 р. КП «Адміністративно-технічне управління» повідомило, що заперечення про те, що вивіска не належить ОСОБА_1 та не стосується її діяльності нічим не підтверджено. При обстеженні рекламної конструкції ОСОБА_1 усно не заперечувала, що вивіска її стосується. Крім того, номер телефону та адреса електронної пошти на вивісці співпадають із тими, які є на фірмовому бланку ОСОБА_1 16.01.2013 р. КП «Адміністративно-технічне управління» внесло попередження ОСОБА_1 про демонтаж рекламної конструкції. Департамент економічної політики Львівської міської ради вніс Інспекції з питань захисту споживачів у Львівській області подання від 06.02.2013 р. № 23/р-9-371 про виявлене порушення, допущене ПП ОСОБА_1, а саме самовільне встановлення спеціальної конструкції зовнішньої реклами у м. Львові на фасаді будинку по вул. Шпитальна, 9. 04.03.2013 р. інспекцією з питань захисту споживачів у Львівській області було складено протокол про порушення законодавства про рекламу № 0214 та рішенням № 0197 від 16.04.2013 р. накладено на ПП ОСОБА_1 штраф в розмірі 1700 грн. за порушення п.1 ст. 16 Закону України «Про рекламу» за неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами або виготовлення реклами.
Судом встановлено відповідно до фотокопії фотографії розташування вивіски, що на ній розміщено таку інформацію: «Агенство перекладів Infoline, вул. Шпитальна, 9/27, тел. (0322) 298-47-83, моб. тел. +380676746622, еmail:infoline@ukr.net, усний та письмовий переклад».
Розглядаючи спір суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідно до ст. 16 Закону України «Про рекламу» розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Згідно положень ст. 27 цього Закону особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону.
Також судом першої інстанції встановлено, що ПП ОСОБА_1 займається наданням секретарських послуг та послуг з перекладу. Таку діяльність вона здійснює за адресою м. Львів, вул.. Шпитальна, 9/15. До офісу № 27 за цією ж адресою ОСОБА_1 відношення немає, проте в даному офісі діяльність з надання послуг перекладу здійснює її чоловік, однак вона з ним не працює, відносин не підтримує, вивіску не встановлювала. Відповідно до фотокопії вивіски розташованої на фасаді будинку м. Львів, вул. Шпитальна, 9, інформація про послуги перекладу надається за адресою м. Львів, вул. Шпитальна, 9/27. Відповідно до заперечень відповідача вивіска належить ОСОБА_1 за її листом від 07.12.2012 р. на фірмовому бланку.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про підставність позову.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суд першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуально права.
Керуючись ч.3 ст. 160, ч. 4 ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2013 року по справі № 813/6259/13-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М.А. Пліш
Судді О.О. Большакова
ОСОБА_2
Повний текст ухвали виготовлений 25.09.2015 року