24 вересня 2015 р. Справа № 876/6879/15
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Затолочного В.С., Каралюса В.М.,
при секретарі судового засідання: Дутка І.С.
з участю представників: позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2,
ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11 червня 2015 року у адміністративній справі №803/1179/15-a за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільмашпром» до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області третя особа Управління Держземагенства у Ковельському районі Волинської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
ТзОВ «Сільмашпром» звернулося з адміністративним позовом до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Управління держземагенства у Ковельському районі Волинської області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000111502 від 16.01.2015.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 11 червня 2015 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області №0000111502 від 16.01.2015. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільмашпром» витрати по сплаті судового збору в розмірі 487,20 грн.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необгрунтованою, підлягає скасуванню, з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставина справи, порущенням тат неправильним трактуванням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що податковим органом встановлено порушення позиваечм пункту 287.6 статті 287 та пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України, а саме: занижено земельний податок на загальну суму 480716,23 грн. Крім того, поислається на норми ст. 244-2 КАС Ураїни та Постанову Верховного Суду України від 24.12.2010р. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
В судовому засіданні апеляційного розгляжу справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав з підстав зазначених у скарзі, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову в повному обязі.
Позивач проти апеляційної скарги заперечив, просив скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін. Зазначив, що земельна ділянка по вулиці Варшавська, 1 в місті Ковелі перебуває в постійному користуванні ПАТ «Ковельсільмашпром» згідно державного акту на право постійного користування землею від 08.08.1994. Площа земельної ділянки становить 48,282 га. Вказаним підприємством в період з 2011 по 2015 подавалась податкова звітність по земельному податку та заборгованість по вказаному податку відповідачем стягується з ПАТ «Ковельсільмашпром».
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Управління держземагенства у Ковельському районі Волинської області в судове засідання не зявився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справиу відсутності представника управління. Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. 24.12.2014 згідно повідомлення на проведення перевірки №9 від 09.12.2014 та наказу №58 від 09.12.2014 Ковельською ОДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільмашпром» по питанню нарахування земельного податку за період з 20.09.2012 року по 31.10.2014 року, за результати якої складено Акт №95/15-33606749 від 24.12.2014 року «Про результати документальної позапланової перевірки по питанню нарахування земельного податку за період з 20.09.2012 по 31.12.2014 ТзОВ «Сільмашпром», яким встановлено порушення пункту 287.6 статті 287 та пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України, а саме: занижено земельний податок на загальну суму 480716,23 грн., в тому числі за 2012 рік на сум 50151,72 грн., за 2013 рік на суму 220870,89 грн., за січень-жовтень 2014 року на суму 209693,62 грн.
На підставі вказаного акту перевірки Ковельською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 16.01.2015 року №0000111502, яким збільшено суму грошового зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб на загальну суму 600 895,29 грн. з яких 480 716,23 грн. - основного платежу та 120 179,06 грн. - штрафних санкцій.
Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що позивач у періоді, що перевірявся, не був власником земельної ділянки за адресою: м. Ковель, вул. Варшавська, 1, межі земельної ділянки встановлені не були, відповідно, земельний кадастр не містив даних для нарахування земельного податку.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 14.03.2013 року між ТзОВ «Сільмашпром» (до перейменування - ПП «Юридична компанія «Восток») та ТзОВ «КПП-Інвест» було укладено договір купівлі-продажу 9 обєктів нерухомого майна, а саме: збірно-роздрібний склад Т, площею 599,8 кв.м; будівлю складу технологічної оснастки (салон-магазин спецодягу) А-3, площею 298,6 кв. м; склад мастил і хімікатів Е-1, площею 1103,4 кв. м; склад технологічної оснастки С, площею 2302,0 кв. м; склад мастил і хімікатів П, площею 647,7 кв. м; контрольно-випробувальна станція Щ, площею 999,5 кв. м; будівля відкритої стоянки легкових автомобілів 3-1, площею 3042,4 кв. м; адміністративно-побутовий корпус №3 з перехідною галереєю (3-4), площею 4195,9 кв. м.; адміністративно-побутовий корпус №4 з перехідною галереєю (Б-4), площею 4267,6 кв. м.
Згідно пункту 1.2 Договору, зазначений комплекс нежитлових будівель та споруд розташований на земельній ділянці площею 482840 кв.м. за адресою: м. Ковель, вул. Варшавська, 1, кадастровий номер 0710400000:13:004:002 згідно Довідки №811-10 від 04.10.2012 року, виданої Відділом Держкомзему у м. Ковелі Волинської області Головного управління Держкомзему у Волинській області Державного земельного агентства України.
Розділом 4 Договору передбачено ,що право власності на комплекс нежитлових будівель та споруд виникає у ТзОВ «Сільмашпром» з моменту підписання Договору та державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Як вбачається з витягів про державну реєстрацію прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, державну реєстрацію права власності на вказані обєкти нерухомості було проведено 14.03.2012р.
16.10.2012 між ТзОВ «Сільмашпром» (до перейменування - ПП «Юридична компанія «Восток») та ПАТ «Ковельсільмаш» укладено договір купівлі-продажу 5 обєктів нерухомого майна, а саме: будівлі павільйону торгово-виставкового Г- І, площею 349,1 кв. м; лісосушильні Т-1, площею 107,7 кв. м; складу ацетиленових та кисневих балонів Р, площею 96,1 кв. м; складу ацетиленових та вогнетривких мастил О, площею 356,2 кв. м; складу приводів У-1, площею 344,2 кв. м.
З дослідженого в судовому засіданні договору від 16.10.2012, зокрема пункту 1.2 слідує, що вкказані будівлі розташовані на земельній ділянці площею 482840 кв.м. за адресою м. Ковель, вул. Варшавська, 1, кадастровий номер 0710400000:13:004:002 згідно Довідки №811-10 від 04.10.2012 року, виданої Відділом Держкомзему у м. Ковелі Волинської області Головного управління Держкомзему у Волинській області Державного земельного агентства України.
Згідно умов договору, право власності на комплекс нежитлових будівель та споруд виникає у ТзОВ «Сільмашпром» з моменту державної реєстрації правочину.
З оглянутих витягів про державну реєстрацію прав вбачається, що реєстрацію права власності на вказані обєкти нерухомості було проведено 07.11.2012 р.
10.08.2012 між ТзОВ «Сільмашпром» (до перейменування - ПП «Юридична компанія «Восток») та ТзОВ «Динеро-капітал» як іпотекодержателем укладено договір купівлі-продажу предмету іпотеки - виробничого корпусу №1 літ. Ж-2, який посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, реєстровий №753.
З пункту 1.1. Договору слідує, що дана будівля розташована на земельній ділянці площею 482840 кв.м. за адресою: м. Ковель, вул. Варшавська, 1, кадастровий номер 0710400000:13:004:002 що передана в постійне користування АТ «Ковельсільмаш» відповідно до рішення виконкому Ковельської міської ради народних депутатів №406 від 18.09.1964 (на підставі цього рішення оформлено державний акт на право постійного користування землею серія ВЛ 0029 від 08.08.1994).
Право власності на зазначений обєкт виникає у ТзОВ «Сільмашпром» з моменту державної реєстрації правочину.
Як вбачається з витягу про державну реєстрацію прав реєстрацію права власності на вказаний обєкт нерухомості було проведено 20.09.2012 р.
Судом також встановлено, що на земельній ділянці за адресою: м. Ковель, вул. Варшавська, 1, кадастровий номер 0710400000:13:004:002 знаходиться 66 обєктів нерухомого майна, які належать різним власникам, в тому числі ПАТ «Ковельсільмаш», що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до п.п. 14.1.147. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Земельний податок - обовязковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (підпункт 14.1.72. пункту 14.1. статті 14 ПК України). Дана норма кореспондується з положеннями статті 269 ПК України, якою визначено, що платниками податку на землю є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Як передбачено статтею 270 цього ж Кодексу об'єктом оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Підставами для збільшення грошових зобов'язань по земельному податку та застосування фінансових санкцій стало порушення позивачем приписів статей 269, 274, 286, 287 Податкового кодексу України.
Згідно статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, які відповідно до статті 287 Податкового кодексу України сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Статтею 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
З положень пункту 14.1.73 ПК України слідує, що землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
Частинами першою, другою статті 125 ЗК України встановлено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і державної реєстрації.
Статтею 126 цього Кодексу передбачено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
Питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю, споруду, що розмішені на ній, регулюється статтею 120 ЗК України та статтею 377 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).
Так, відповідно до частини першої статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розмішені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Частиною першою статті 120 ЗК України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуає у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
З наведеного слідує, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.
Відповідно до пункту 287.6 статті 287 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Пунктом 286.2. статті 286 ПК України встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченомустаттею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Як передбачено пунктом 271.1 статті 271 ПК України, базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу (пункт 274.1 статті 274 ПК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Як зазначено в акті перевірки, під час перевірки ТзОВ «Сільмашпром» контролюючим органом було використано акт камеральної перевірки податкової звітності від 17.07.2014 №450/15-33606749, відповідно до якого встановлено, що в порушення вимог пункту286.2. статті 286, пункту 287.6 статті 286 ПК України позивачем не нараховано плату за земельні ділянки, на яких розташовані належні йому будівлі та не подано податкові декларації з плати за землю за 2012, 2013 та 2014 роки.
Як встановлено в судовому засіданні, сума земельного податку в розмірі 600895,29 грн. розрахована Ковельською ОДПІ на підставі нормативної грошової оцінки земельної ділянки, якою користується ТзОВ «Сільмашпром» згідно витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по вул. Варшавській, 1 в м. Ковелі від 17.07.2014 №2187/01 та №2188/01.
Разом з тим, відповідно до пункту 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Об'єктами оподаткування у відповідності до статті 270 ППК України є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Поняття «земельна ділянка» закріплено у частині 1 статті 79 ЗК України, згідно якої земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Порядок формування земельної ділянки встановлений статтею 79 ЗК України та Постановою КМ України від 17.10.2012 №1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру».
Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів.
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Проте, належних доказів, які би підтверджували площу земельної ділянки, дозволяли б визначити межі земельної ділянки, місце її розташування та права щодо неї, зокрема витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку та витяг про реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 54763,4 кв.м., яка належить ТзОВ «Сільмашпром» та з врахуванням якої визначено розмір земельного податку відповідачем суду не надано.
З пояснень представника позивача встановлено, що правовстановлюючі документи на вказану земельну ділянку у ТзОВ «Сільмашпром» відсутні та у провадженні Рівненського апеляційного господарського суду знаходиться справа за позовом Ковельської міської ради до ПАТ «Ковельсільмаш» про припинення права постійного користування земельною ділянкою та скасування державної реєстрації державного акту на право постійного користування земельною ділянкою по вул. Варшавська, 1 в місті Ковелі.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.11.2014 провадження у справі зупинено у звязку з призначенням судово-технічної експертизи, на вирішення експертизи поставлені наступні запитання: які площі з земельної ділянки площею 482 840 кв. м, яка знаходиться у постійному користуванні ПАТ «Ковельсільмаш» за адресою по вул. Варшавська, 1, м. Ковель. Волинська область займають об'єкти нерухомості, які придбані ТОВ «Сільмашпром» (перейменоване з ПП «Юридична компанія «Восток» (за адресою по вул. Варшавській, 1 в м. Ковелі Волинської області, відповідно до договору купівлі-продажу від 16.10.2012 р.) із схематичним зображенням їх конфігурації та меж; які площі з земельної ділянки площею 482 840 кв. м за адресою по вул. Варшавська, 1, м. Ковель, Волинська область необхідні для обслуговування власниками обєктів нерухомого майна, а саме: ТОВ «Сільмашпром» (перейменоване з ПП «Юридична компанія «Восток» (за адресою по вул. Варшавській, 1 в м. Ковелі Волинської області, відповідно до договору купівлі-продажу від 16.10.2012 р.) із схематичним зображенням їх конфігурації та меж; яка площа земельної ділянки фактично належить ПАТ «Ковельсільмаш» за адресою по вул. Варшавська, 1, м.Ковель, Волинська область, з урахуванням відчужених обєктів нерухомого майна та території для їх обслуговування ТОВ «Сільмашпром» (перейменоване з ПП «Юридична компанія «Восток» (за адресою по вул. Варшавській, 1 в м. Ковелі Волинської області, відповідно до договору купівлі-продажу від 16.10.2012 р.).
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивач у періоді, що перевірявся, не був власником земельної ділянки за адресою: м. Ковель, вул. Варшавська, 1, межі земельної ділянки встановлені не були, відповідно, земельний кадастр не містив даних для нарахування земельного податку.
Висновок податкового органу про те, що право користування земельною ділянкою у позивача виникло з моменту державної реєстрації права власності на обєкти нерухомості згідно договорів купівлі-продажу від 14.03.2012, 16.10.2012, 10.08.2012 є безпідставним, а тому обов'язок сплачувати земельний податок у ТзОВ «Сільмашпром» відсутній.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що для цілей оподаткування земельним податком особа повинна мати статус землевласника (землекористувача), набутого в порядку, встановленому Земельним кодексом України.
Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Разом з тим, відповідачем не надано суду доказів того, що позивач станом на момент здійснення перевірки набув статус землекористувача щодо земельної ділянки по вул. Варшавська, 1, в м. Ковель, відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідачем неправильно визначено базу оплакування земельним податком з огляду на наступне.
Відповідно до п.п. 271.1. статті 271 Податкового кодексу України, оскільки земля м. Ковеля є оціненою, то базою оподаткування земельним податком земельної ділянки,яка знаходиться в м. Ковелі є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.
Проведення нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки несільськогосподарського призначення в межах населеного пункту врегульовано спільним Наказом Міністерства аграрної політики, Української академії аграрних наук, Держкомзему, Міністерство будівництва; архітектури та житлово-комунального господарства, від 27.01.2006, № 18/15/21/11 «Про Порядок нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів».
Відповідно до п.3.3. вказаного Порядку нормативна грошова оцінка одного квадратного метра окремої земельної ділянки в межах населених пунктів визначається за формулою
Вх Нп
Ц = хКфхКм, (8)
н _
Нк
де Цн - нормативна грошова оцінка квадратного метра земельної ділянки (у гривнях); В - витрати на освоєння, та облаштування території в розрахунку на квадратний метр (у гривнях); Нп - норма прибутку (6 %); Нк - норма капіталізації (3 %); Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (під житлову та громадську забудову, для промисловості, транспорту тощо); Км - коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки.
Згідно даних витягу №2188/01 від 17.06.2014 року, при визначенні нормативної грошової оцінки земельної ділянки застосовані зокрема коефіцієнти Км2, КмЗ, які використовуються при визначенні коефіцієнту Км. Км-це коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки, обумовлюється трьома групами рентоутворювальних факторів регіонального, зонального та локального характеру і обчислюється за формулою
Км = Кмі х Км2 х КмЗ, (9)
де Кмі - регіональний коефіцієнт, який характеризує залежність рентного доходу від місцеположення населеного пункту у загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва і розселення; Км2 - зональний коефіцієнт, який характеризує містобудівну цінність території в межах населеного пункту (економіко-планувальної зони); КмЗ - локальний коефіцієнт, який враховує місцерозташування земельної ділянки в межах економіко-планувальної зони.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки несільськогосподарського призначення визначається як добуток Цн ( нормативної грошової оцінки квадратного метра земельної ділянки (у гривнях)) та площі земельної ділянки з врахування індексації.
Для правильного визначення розмірів коефіцієнтів Км2, КмЗ необхідно встановити місцезнаходження земельної ділянки, в якій саме економіко-планувальній зоні вона знаходиться та які саме локальні фактори впливають її вартість.
Оскільки земельна ділянка про яку йде мова в акті перевірки №95/15- 33606759 від 24.12.2015р в розділі 2 «Земельний податок» не є сформованою, кадастровий номер їй не присвоєний, межі її не встановлені, то встановити її точне місцерозташування неможливо, отже й немає можливості визначити коефіцієнти Км2, КмЗ та площу земельної ділянки.
Пунктом 287.6. статті 287 Податкового кодексу України передбачено, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Проте вказана норма, передбачена п. 287.6. статті 287 ПКУ, суперечить статтям 269, 270, пункту 287.1. статті 287 Податкового кодексу України, статтям 79,79і , 125,126 Земельного кодексу України.
При цьому також необхідно врахувати, що до ТОВ «Сільмашпром» перейшло право власності лише на частину будівель ПАТ «Ковельсільмаш». Інші будівлі залишилися у власності користувача земельної ділянки ПАТ «Ковельсільмаш» або перейшли до третіх осіб.
Згідно п. 56.21. статті 56 ПКУ, у разі, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта; виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Крім того, згідно із змінами, внесеними згідно із Законом №71-VIII від 28.12.2014р., норма, передбачена п. 287.6. статті 287 ПКУ змінена законодавцем та викладена у наступній редакції: «При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку».
Що стосується посилань апелянта на норми ст. 244-2 КАС України та постанову Верховного Суду України, то в чинній редакції абз 2 ч. 1 ст. 244-2 КАС України визначено, що висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Колегія суддів зазначає, що обставини, які були предметом розгляду у справі №21-54а10 відрізняються від обставин та правовідносин, які є предметом розгляду у даній справі, а правова позиція позивача та висновки суду першої інстанції не суперечать викладеному у Постанові Верховного суду від 24.12.2010 року по справі №21-54а10, оскільки правова позиція у цій справі стосується пріоритету застосування положень Закону №2535-ХІІ та Земельного кодексу України (статті 125, 126), статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України.
У даній справі відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано належних доказів наявності у ТОВ «Сільмашпром» об'єкта оподаткування у відповідності до статті 270 Податкового кодексу та належних доказів правильності визначення бази оподаткування земельним податком, відповідно до якої Ковельською ОДПІ було визначене грошове зобов'язання нашого підприємства з плати за землю (земельного податку).
Крім того, необхідно зазначити, що земельна ділянка за адресою м. Ковель, вул. Варшавська,1 відноситься до земель комунальної власності, а отже права щодо неї не можуть перейти за відсутності відповідного рішення органу місцевого самоврядування- Ковельської міської ради.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області - залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11 червня 2015 року у адміністративній справі №803/1179/15-a - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий суддя З.М. Матковська
Судді В.С. Затолочний
ОСОБА_5
Повний текст ухвали складено 27.09.2015р.