23 вересня 2015 року Справа № 876/5081/15
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Бруновської Н.В. та Каралюса В.М.,
з участю секретаря судового засідання - Гнатик А.З.;
а також сторін (їх представників):
від позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській обл. на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.04.2015р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Мілвуд» до ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській обл. та Управління Державної казначейської служби України у ОСОБА_3 районі Івано-Франківської обл. про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення щодо відмови у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, стягнення бюджетної заборгованості із цього податку,-
24.10.2011р. позивач ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Мілвуд» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати прийняте відповідачем ОСОБА_3 об'єднаною державною податковою інспекцією /ОДПІ/ Головного управління /ГУ/ ДФС в Івано-Франківській обл. податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 27.02.2015р.; стягнути з Державного бюджету України на користь позивача бюджетну заборгованість з податку на додану вартість /ПДВ/ в сумі 55846 грн. (а.с.4-6).
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.04.2015р. заявлений позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ОСОБА_3 ОДПІ ГУ ДФС в Івано-Франківській обл. № НОМЕР_1 від 27.02.2015р.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у сумі 182 грн. 70 коп. (а.с.87-90).
Не погодившись з винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржила відповідач ОСОБА_3 ОДПІ ГУ ДФС в Івано-Франківській обл., яка покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції про задоволення позову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.98-100).
В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що ТзОВ «Мілвуд» правомірно включило до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 55846 грн., сплачену в якості попередньої оплати по договору від 08.04.2014р., укладеному з контрагентом ТзОВ «Ллентаб Україна». Разом з тим, право на бюджетне відшкодування коштів на рахунок підприємства виникає лише за умови виконання договору, тобто, у разі фактичного надання послуг (виконання робіт). Оскільки вказані послуги (роботи) були надані згідно акту прийому-передачі від 28.01.2015р., тому право на бюджетне відшкодування виникло у позивача за результатами податкового періоду - січня 2015 року.
Заслухавши суддю-доповідача, заперечення представників позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як достовірно встановлено судом першої інстанції, протягом 05.02.2015р.-11.02.2015р. ревізорами ОСОБА_3 ОДПІ ГУ ДФС в Івано-Франківській обл. проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТзОВ «Мілвуд» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за листопад 2014 року, за результатами якої складено ОСОБА_2 перевірки № 283/09-05-15/37322161 від 17.02.2015р. (а.с.58-84).
Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.200.4 ст.200 Податкового кодексу /ПК/ України, у зв'язку з чим останньому відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з ПДВ по декларації за листопад 2014 року у розмірі 55846 грн.
На підставі ОСОБА_2 перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 27.02.2015р. про відмову в наданні бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 55846 грн. за листопад 2014 року (а.с.13).
Підставою для винесення вказаного податкового повідомлення-рішення є висновки податкового органу по результатам проведеної перевірки про те, що ТзОВ «Мілвуд» правомірно включило до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 55846 грн., сплачену в якості попередньої оплати по договору від 08.04.2014р., укладеному з контрагентом ТзОВ «Ллентаб Україна». Разом з тим, право на бюджетне відшкодування коштів на рахунок підприємства виникає лише за умови виконання договору, тобто, у разі фактичного надання послуг (виконання робіт). Оскільки фактично вказані послуги (роботи) були надані згідно акту прийому-передачі від 28.01.2015р., тому право на бюджетне відшкодування виникло у позивача за результатами податкового періоду січня 2015 року.
Приймаючи рішення по справі та частково задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем довільно трактуються вимоги, необхідні для виникнення права на бюджетне відшкодування, які визначені у п.200.4 ст.200 ПК України. Обов'язковою вимогою для виникнення права на бюджетне відшкодування є наявність від'ємного значення суми розрахованої згідно з п.200.1 ст.200 ПК України, а відшкодуванню підлягає сума, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України.
Вказана норма не встановлює залежності виникнення права на бюджетне відшкодування від факту надання послуг (виконання робіт), через що позивачем правомірно заявлено до бюджетного відшкодування суму ПДВ у розмірі 55846 грн.
Разом з тим, вимога про стягнення суми бюджетного відшкодування є передчасною, оскільки необхідною умовою вирішення питання щодо відшкодування суми податку із бюджету у спірних правовідносинах є набрання законної сили судовим рішенням за результатами судового оскарження податкового повідомлення-рішення та подання контролюючим органом висновку із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, до органу, який здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Наведені висновки суду першої інстанції колегія суддів у межах доводів апеляційної скарги вважає такими, що узгоджуються з фактичними обставинами справи і відповідають нормам чинного законодавства, з наступних причин.
Відповідно до вимог п.200.4 ст.200 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;
б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Як встановлено судом першої інстанції, ТзОВ «Мілвуд» укладено договір № U-02-04-2014 від 08.04.2014р. із ТзОВ «Ллентаб Україна», предметом якого було виконання робіт із монтажу конструкцій. На виконання умов договору позивачем здійснено попередню оплату на суму 335078 грн. 59 коп., в тому числі ПДВ 55846 грн. 43 коп., згідно платіжного доручення № 558 від 23.10.2014р.
23.10.2014р. контрагентом ТзОВ «Ллентаб» виписано позивачу податкову накладну № 5 на вказані суми (а.с.45).
Згідно декларації за листопад 2014 року позивачем заявлено до бюджетного відшкодування суми ПДВ, в тому числі з врахуванням віднесених до податкового кредиту сум сплаченого ПДВ у розмірі 55846 грн.
Проведеною перевіркою не встановлено включення позивачем до складу податкового кредиту за жовтень-листопад 2014 року податкових накладних, не зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, також відповідачем не встановлено розбіжностей між показниками податкового зобов'язання ТзОВ «Ллентаб Україна» та податкового кредиту ТзОВ «Мілвуд».
Із урахуванням наведеного, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки приписи п.200.4 ст.200 ПК України передбачають обов'язковою вимогою для виникнення права на бюджетне відшкодування наявність від'ємного значення суми, розрахованої згідно з п.200.1 ст.200 ПК України, а відшкодуванню підлягає сума, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України. Також вказана норма не установлює залежності виникнення права на бюджетне відшкодування від факту надання послуг (виконання робіт), через що позивачем правомірно заявлено до бюджетного відшкодування суму ПДВ у розмірі 55846 грн.
Оцінюючи в сукупності вищевикладене, колегія суддів вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 27.02.2015р. про відмову в наданні бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 55846 грн. за листопад 2014 року не ґрунтується на вимогах закону, а відтак останнє слід визнати протиправним та скасувати.
В частині решти висновків суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ колегія суддів виходить з того, що сторонами рішення суду в цій частині не оскаржено, а відтак правові підстави для його апеляційного перегляду в цій частині є відсутніми.
Вказана позиція відповідає роз'ясненням, наведеним в п.п.13.1, 13.2 постанови Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013р. «Про судове рішення в адміністративній справі».
Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.
Таким чином, заявлений позивачем позов є частково підставним та обгрунтованим, через що задоволенню підлягає до часткового задоволення, з вищевикладених мотивів.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській обл. на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.04.2015р. в адміністративній справі № 809/1059/15 залишити без задоволення, а вказану постанову суду - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий суддя: Р.М.Шавель
Судді: Н.В.Бруновська
ОСОБА_5