14 вересня 2015 р. Справа № 876/4179/15
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Ільчишин Н.В., Макарика В.Я.
за участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю «Івано-Франківське обласне підприємство автобусних станцій» на ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23 березня 2015 року про відмову у відкритті провадження у справі по справі за позовом товариства з додатковою відповідальністю «Івано-Франківське обласне підприємство автобусних станцій» до Коломийської міської ради про визнання незаконним і скасування рішення,-
товариство з додатковою відповідальністю «Івано-Франківське обласне підприємство автобусних станцій» звернулося в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Коломийської міської ради в якому просило визнати незаконним рішення сорок дев'ятої сесії шостого демократичного скликання Коломийської міської ради від 27.01.2015 року за № 2035-49/2015»Про надання Коломийській міській раді дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» в частині п. 3 вказаного рішення згідно якого Коломийській міській раді надано дозвіл на розроблення про проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1313, кв.м. на проспекті ОСОБА_1 для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства за рахунок земель міської ради та скасувати вказане рішення.
Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23 березня 2015 року відмовлено у відкритті провадження у справі, з підстав передбачених п. 1 ч. ст. 109 КАС України.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції товариство з додатковою відповідальністю «Івано-Франківське обласне підприємство автобусних станцій» оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що ухвала постановлено з поруенням норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі зазначає, що відповідачем по даній справі виступає Коломийська міська рада, як суб'єкт владних повноважень до компетенції якої віднесені владні повноваження у галузі земельних правовідносин. Саме ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Пункт 34 ч. 1 ст. 26 цього Закону визначає, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання регулювання земельних відносин. Відповідні владні повноваження міських рад в галузі земельних відносин також передбачені ст. 12 Земельного кодексу України. При цьому, здійснення таких повноважень забезпечується шляхом ухвалення на пленарних засіданнях ради рішень, які є обов'язковими до виконання, тобто у формі правового акту цілеспрямованого владного характеру в межах повноважень, у спосіб та формі, що передбачені Законом. Жодних рівноправних цивільних відносин за таких обставини взагалі не виникає, а є виключне підпорядкування одного суб'єкта іншому. При винесенні оскаржуваної ухвали цим обставинам суд першої інстанції уваги не приділив.
Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», - Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Частина 10 цієї статті передбачає, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. Таким чином, предметом оскарження виступає правовий акт суб'єкта владних повноважень, який порушує права та інтереси позивача, і не виникає спору про майнове право, до підтверджує адміністративно-правову форму даного спору
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.04.2010 року за № 1 6/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції У країни, пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, в аспекті конституційного подання вирішено: положення частини першої статті 143 Конституції України, згідно з якими територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування «вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції», слід розуміти так, що при вирішенні цих питань органи місцевого самоврядування діють як суб'єкти владних повноважень; положення пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 Земельного кодексу України у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб'єкти владних повноважень; положення пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на «спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності» слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.
На підставі наведеного просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу на продовження розгляду.
У судове засідання представники сторін не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних міркувань.
Відмовляючи у відкритті провадження й справі суд першої інстанції виходив з того, що згідно п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності.
Суб'єкт владних повноважень відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, тобто до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів відповідно прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Згідно ст. 12 Земельного Кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить право розпоряджатися землями територіальної громади яке вона здійснює шляхом передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування і вилучення їх із земель комунальної власності, та вирішення інших питань у галузі земельних відносин.
З огляду на наведене суд першої інстанції вважав, що при здійсненні повноважень наданих законом у галузі земельних відносин рада не є суб'єктом владних повноважень у тому значенні цього терміна, в якому його вжито у п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України, а рівноправним суб'єктом земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію свого права розпоряджатися землею, та вирішувати інші питання у галузі земельних відносин, у цьому випадку відсутня підпорядкованість одного учасника земельних правовідносин іншому, яка має місце під час здійснення органом місцевого самоврядування владних управлінських функцій.
Відповідно до цього спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична чи юридична особи, незважаючи на учасниць у них суб'єкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства.
Проте колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративної справи. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно п.1 ч.2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. А згідно п.7 ч.1 ст. 3 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що спірні правовідносини виникли у зв'язку з реалізацією відповідачем своїх владних управлінських функцій, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування». Крім того, міська рада приймаючи оскаржуване рішення, діяла як суб'єкт владних повноважень, який здійснював владні управлінські функції на основі законодавства, а тому спірні правовідносини є публічно-правовими та підлягають розгляду по КАС України.
Тому з огляду на викладене колегія суддів вважає, що ухвалу суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі слід скасувати, бо така прийнята з порушенням норм процесуального права, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ч.3 ст. 160, ч. 4 ст. 196, п. 3 ч. 1 ст. 199, ст. 204, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю «Івано-Франківське обласне підприємство автобусних станцій» - задовольнити, ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23 березня 2015 року про відмову у відкритті провадження у справі № 346/1208/15-а - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М.А. Пліш
Судді Н.В. Ільчишин
ОСОБА_2
Повний текст ухвали виготовлений 18.09.2015 року