22 вересня 2015 р. Справа № 876/5683/15
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,
за участю секретаря: Прокопенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу приватного підприємства «Торговий дім «Укр-Петроль» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 30.04.2015 року у справі за позовом приватного підприємства «Торговий дім «Укр-Петроль» до Луцької об»єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення про непогодження застосування процедури податкового компромісу №3747/10/03-18-22-01 від 13.03.2015 року,-
Приватне підприємство «Торговий дім «Укр-Петроль» (далі - ПП «Торговий дім «Укр-Петроль») звернулось з позовом до Луцької об»єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування рішення про непогодження застосування процедури податкового компромісу №3747/10/03-18-22-01 від 13.03.2015 року.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 30.04.2015 року у задоволенні позову відмовлено.
Постанову суду першої інстанції оскаржило ПП «Торговий дім «Укр-Петроль», подавши на неї апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.04.2015 року та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Подану апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що вважає незаконним рішення Луцької ОДПІ про непогодження застосування процедури податкового компромісу з посиланням на узгодженість грошових зобов»язань та строки давності, встановлених статтею 102 Податкового кодексу України (далі - ПК України), оскільки станом на дату звернення позивача із заявою про застосування податкового компромісу тривала процедура судового оскарження податкових повідомлень-рішень: №0002022301/3 від 22.10.2008 року, №0002012301/3 від 22.10.2008 року, №0002822301/3 від 09.09.2008 року і суми грошових зобов»язань, які в них визначені, були неузгодженими.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що Луцькою ОДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 30.09.2007 року ПП «Торговий дім «Укр-Петроль», за результатами якої було складено акт №71/2301/32743630 від 26.03.2008 року. На підставі акту перевірки Луцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення: №0002022301/3 від 22.10.2008 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов»язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 5809518,00 грн., в тому числі за основним платежем 2898237,00 грн., за штрафними санкціями 29111281,00 грн., №0002012301/3 від 22.10.2008 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов»язання з податку на додану вартість в розмірі 67282,50 грн., в тому числі за основним платежем 44855,00 грн., за штрафними санкціями 22427,50 грн., №0002822301/3 від 09.09.2008 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов»язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 112179,50 грн., з яких штрафних санкцій - 112179,50 грн.
ПП «Торговий дім «Укр-Петроль», не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, оскаржило їх в судовому порядку. Постановою Господарського суду Волинської області від 04.04.2013 року у справі №05/145/71-2А, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2015 року в задоволені позову ПП «Торговий дім «Укр-Петроль» було відмовлено повністю.
Станом на час звернення до податкового органу із заявою про застосування податкового компромісу тривала процедура судового оскарження вищезазначених податкових повідомлень-рішень і визначені в них грошові зобов»язання не були узгодженими.
06.03.2015 року позивач звернувся до Луцької ОДПІ із заявою про намір застосування податкового компромісу, в якій висловив бажання досягнути податкового компромісу щодо податкового зобов»язання із загальної суми донарахованих податкових податкових зобов»язань з штрафними санкціями 5988980,00 грн., з яких 2898237,00 грн. податкові зобов»язання з податку на прибуток підприємств, 44855,00 грн. податкові зобов»язання з податку на додану вартість та штрафні санкції з податку на додану вартість в сумі 22427,50 грн. (а.с. 8).
13.03.2015 року Луцькою ОДПІ винесено рішення №3747/10/03-18-22-01 щодо непогодження застосування процедури податкового компромісу до ПП «Торговий дім «Укр-Петроль» у зв»язку з відсутністю правових підстав для застосування податкового компромісу, відповідно до п. 7, п. 11 підрозділу 9-2 Розділу XX «Перехідні положення» ПК України (а.с. 9).
Правильно та повно встановивши обставини справи, суд першої інстанції вірно застосував до встановлених відносин сторін норми матеріального права.
Відповідно до пункту 1 підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов»язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов»язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об»єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.
Пунктом 2 вказаного підрозділу ПК України визначено, що сума заниженого податкового зобов»язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов»язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується.
Сума погашеного податкового зобов»язання з податку на прибуток та/або податку на додану вартість в розмірі 95 відсотків внаслідок застосування податкового компромісу не враховується для визначення об»єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.
Відповідно до пункту 7 підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов»язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов»язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов»язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов»язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов»язання вважається неузгодженим.
Пунктом 8 підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України визначено, що податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов»язань згідно із цим підрозділом.
Після досягнення податкового компромісу згідно із цим підрозділом такі зобов»язання не підлягають оскарженню та їх розмір не може бути змінений в інших податкових періодах.
Пунктом 102.1 ст. 102 ПК України визначено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов»язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов»язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов»язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов»язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Зазначені вище норми закону деталізовані у Методичних рекомендаціях щодо особливостей уточнення податкових зобов»язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу, затверджених Наказом ДФС України від 17.01.2015 року №13 (далі - Методичні рекомендації).
Пунктом 3.12 Методичних рекомендацій визначено, що при отриманні контролюючим органом за основним місцем податкового обліку платника податків заяви про компроміс по ППР такий орган розглядає таку заяву, а також необхідні матеріали на предмет їх відповідності умовам податкового компромісу, передбаченим Кодексом.
Під час розгляду заяви податковий орган перевіряє термін подання заяви про досягнення податкового компромісу, відсутність факту узгодження податкових зобов»язань щодо яких подано заяву про досягнення податкового компромісу, наявність визначення податкових зобов»язань з врахуванням строків давності визначених ст.102 ПК України.
Суд першої інстанції вірно зазначив про те, що на момент подання заяви позивачем про досягнення податкового компромісу ним було дотримано вимоги чинного законодавства: грошові зобов»язання були неузгодженими і тривала процедура судового оскарження ППР.
Колегія суддів погоджується з висновком окружного суду про те, що податковий компроміс може застосовуватись за заниження податкових зобов»язань із податку на прибуток підприємств або податку на додану вартість до 1 квітня 2014 року з врахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПК України, в межах 1095 днів.
Судом встановлено, що податкові повідомлення-рішення №0002022301/3 від 22.10.2008 року, №0002012301/3 від 22.10.2008 року, №0002822301/3 від 09.09.2008 року Луцькою ОДПІ винесені позивачу за наслідками перевірки, яка проводилась за період з 01.10.2006 року по 30.09.2007 року, тобто грошові зобов»язання, визначені відповідачем позивачу, мали місце поза межами строків визначених ст. 102 ПК України, а відтак вони не підпадають під дію п.1. підрозділу 9-2 Розділу XX «Перехідні положення» ПК України, щодо визначення граничних строків застосування податкового компромісу.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що на момент прийняття рішення податковим органом ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2015 року не набрала законної сили і грошові зобов»язання були неузгодженими, оскільки, як вірно зазначив суд першої інстанції, порушення строків, визначених ст. 102 ПК України, є самостійною підставою для відмови в досягненні податкового компромісу.
Враховуючи вищенаведене, суд попередньої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оскаржуване рішення Луцької ОДПІ №3747/10/03-18-22-01 від 13.03.2015 року про непогодження застосування процедури податкового компромісу винесено з дотриманням вимог чинного податкового законодавства, а тому вірно відмовив у задоволенні позовних вимог ПП «Торговий дім «Укр-Петроль».
Отже, доводи апеляційної скарги не відповідають законодавству України та не можуть бути підставою для її задоволення.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції відповідає обставинам справи, наявним в ній доказам, прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу приватного підприємства «Торговий дім «Укр-Петроль» залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 30.04.2015 року у справі №803/571/15-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя : Л.Я. Гудим
Судді: О.М. Довгополов
ОСОБА_1
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 23.09.2015 року.