18 жовтня 2011 р. Справа № 80135/09
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді - Заверухи О.Б.,
суддів - Богаченка С.І., Ніколіна В.В.,
при секретарі судового засідання - Янош М.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги прокуратури Івано-Франківської області та державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2009 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 ОСОБА_2» до державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську про скасування податкового повідомлення-рішення, -
У жовтні 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 ОСОБА_2» звернулося до суду з позовом до державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську про скасування податкового повідомлення-рішення №0000772304/1 від 23.09.2008 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що визначення бази оподаткування відповідачем зроблено не вірно, вважає, що вимоги п.4.1 та 4.3 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст. 1.20.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відповідачем тлумачаться неправильно, внаслідок чого винесено незаконне податкове повідомлення-рішення, яке підлягає до скасування.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2009 року адміністративний позов задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську №0000772304/1 від 23.09.2008 року.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що нарахування податкових зобов'язань на імпортовані товари, що реалізуються по договірній ціні на території України, виходячи з митної вартості є безпідставними, оскільки не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ДПІ в місті Івано-Франківську та прокуратура Івано-Франківської області подали апеляційні скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду в яких просять скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційних скарг зазначають, що приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В процесі апеляційного розгляду ТОВ «ОСОБА_1 ОСОБА_2» звернулося до Львівського апеляційного адміністративного суду з клопотанням про проведення процесуального правонаступництва ТОВ «ОСОБА_1 ОСОБА_2», яке реорганізовано у ТОВ «ОСОБА_1 ОСОБА_2».
Враховуючи надані докази реорганізації первинного позивача та положення ст. 55 КАС України, колегія суддів вважає, що заявлене клопотання підлягає задоволенню.
Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем було здійснено перевірку діяльності позивача з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень 2008 року.
За наслідками проведеної перевірки відповідачем складено Акт №10590/23-4/34624177 від 13.08.2008 року, в якому встановлено порушення п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7, п.4.1 ст. 4, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000772304/0 від 22.08.2008 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в сумі 1010418, 00 грн.
Вищевказане рішення відповідача оскаржене позивачем та за результатами розгляду скарги податкове повідомлення-рішення №0000772304/0 від 22.08.2008 року залишено без змін та направлене нове податкове повідомлення-рішення №0000772304/1 від 23.09.2008 року.
Згідно поданих позивачем вантажно-митних декларацій, ним було задекларовано ввезення на митну територію України товарів народного вжитку (одяг), митна вартість якого визначена митним органом і склала 1864626,38 грн. З вказаної митної вартості товару позивачем сплачено мито в розмірі 204484, 01 грн. та податок на додану вартість в розмірі 413822,13 грн., яка віднесена позивачем до складу податкового кредиту.
Судом першої інстанції також встановлено, що єдиним покупцем на митній території України є ТОВ «Валенсія», якому відвантажено позивачем товарів народного вжитку (одяг) на суму 10344336,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 172406,00 грн. ТОВ «ОСОБА_1 ОСОБА_2» було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2008 року, у відповідності до якої було задекларовано суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню в розмірі 1010998,00 грн.
Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що податковий орган прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення з порушенням вимог чинного законодавства України.
Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку з наступних підстав.
Пунктом 4.1 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.
Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду.
При цьому «звичайна ціна» встановлюється за правилами п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», залежить від умов продажу товару і відповідає справедливій ринковій ціні в Україні.
Відповідно до пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 цього Закону звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо цим пунктом не встановлено інше. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.
Обов»язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту (пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону).
Підпунктом 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 Закону передбачено, що донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов»язань за непрямими методами.
Згідно з положеннями наказу Державної митної служби від 09.07.1997 року «Про затвердження Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації» митна вартість використовується виключно в цілях митного оподаткування товарів і ведення митної статистики.
На підставі системного аналізу чинного законодавства колегія суддів вважає, що митна вартість та звичайна ціна при визначенні бази оподаткування операцій з реалізації на території України імпортного товару не є тотожними. Таким чином, якщо товари продані за ціною, вищою від контрактної (фактурної), але нижчою від митної, база оподаткування податком на додану вартість визначається виходячи з продажної вартості товару.
Колегія суддів вважає помилковою позицію податкової інспекції про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною, оскільки така позиція не ґрунтується на приписах законодавства, жодною нормою якого не передбачено, що митна вартість товару, яка визначається для товарів, що ввозяться на митну територію України, є звичайною ціною для такого товару, який реалізується на території України.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. 55, ч. 3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 ОСОБА_2» на Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 ОСОБА_2».
Апеляційні скарги прокуратури Івано-Франківської області та державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2009 року по справі № 2а-5380/08 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий :О.Б. Заверуха
Судді : С.І. Богаченко
ОСОБА_3
Повний текст ухвали
виготовлений та підписаний
20.10.2011 року