Головуючий у 1 інстанції - Копилова Л.В.
Суддя-доповідач - Ляшенко Д.В.
06 жовтня 2015 року справа №265/3761/15-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Ляшенка Д.В., суддів Ястребової Л.В., Компанієць І.Д., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м.Маріуполя Донецької області на постанову Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя від 14 серпня 2015 року у справі № 265/3761/15-а (головуючий І інстанції Копилова Л.В.) за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_2 звернувся до суду Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполь з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м.Маріуполя про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог посилається на пункт "б" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" відповідно до якого право на пенсію за вислугу років мають працівники експедицій, партій, загонів, дільниць і бригад, безпосередньо зайняті на польових геологорозвідувальних, пошукових, топографо-геодезичних, геофізичних, гідрографічних, гідрологічних, лісовпорядних і розвідувальних роботах, - після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.
При цьому період роботи безпосередньо в польових умовах протягом півроку або більше півроку зараховується за рік роботи, менше півроку - за фактичною тривалістю, а на сезонних роботах - відповідно до статті 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Постановою суду першої інстанції від 14.08.2015 року адміністративний позов ОСОБА_2, задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач ОСОБА_2 відпрацював в період з 02.01.1992 року по 04.05.1997 року на посаді топографа 1-ї категорії, а з 05.05.1997 року по 15.07.2002 року на посаді начальника польової партії №5 в Об'єднаній комплексній експедиції №8 Українського Аерогеодезичного підприємства ГУГКіК України, а тому дії відповідача щодо відмови в призначенні пенсії ОСОБА_2 за вислугою років суперечать вимогам Закону України «Про пенсійне забезпечення» та порушують права позивача.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення норм матеріального права. Просить скасувати постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 14.08.2015 року, та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі.
Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п.2 ч.1 ст.197 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивач звернувся 23 січня 2015 року до УПФУ із заявою про
призначення йому пенсії за вислугу років згідно ст.55 Закону України «Про пенсійне
забезпечення».
За наслідком розгляду цієї заяви УПФУ рішенням № 378 від 22 квітня 2015 року
відмовило позивачу в призначенні такої пенсії у зв'язку із не зарахуванням до стажу
роботи, що дає право на призначення такої пенсії періоду з 01 січня 1992 року по 15 липня
2002 року (а.с.8).
Як вбачається з копії трудової книжки ОСОБА_2, він в період з 01.02.1990 року по 04.05.1997 року працював на посаді топографа 1-ї категорій, а з 05.05.1997 року по 15.07.2002 року - на посаді начальника польової партії № 5 (а.с.9-10).
Відповідно до ч. 5 ст.52 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники експедицій, партій, загонів, дільниць і бригад, безпосередньо зайняті на польових геологорозвідувальних, пошукових, топографо-геодезичних, геофізичних, гідрографічних, гідрологічних, лісовпорядних і розвідувальних роботах.
Пунктом «б» ч.1 ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачене право на пенсію за вислугу років чоловіків після досягнення ними 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на роботі працівників експедицій, партій, загонів, дільниць і бригад, безпосередньо зайняті на польових геологорозвідувальних, пошукових, топографо-геодезичних, геофізичних, гідрографічних, гідрологічних, лісовпорядних і розвідувальних роботах. При цьому, періоди роботи безпосередньо в польових умовах протягом півроку або більше півроку зараховується за рік роботи, менше ніж півроку - за фактичною тривалістю.
Вказана вище норма не передбачає обов'язковою умовою зарахування спеціального стажу факту отримання працівником польового забезпечення або надбавки.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, але у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу повинні прийматися уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Як свідчить уточнююча довідка, видана «Азовінжгеодезії» за № 0102 від 31 жовтня 2013 року, позивач працював на посадах топографа 1-ї категорії та начальника польової партії в Об'єднаній комплексній експедиції № 8 Українського Аерогеодезичного підприємства ГУГКіК України з 01.01.1992 року (наказ №3 від 02.01.1992 року по Південному маркшейдерському відділенню) по 15.07.2002 року (наказ №29 - ок від 15.07.2002 року по ДП «Торезгеодезія». Звільнений за ст.38 КЗпП України.
Виходячи з вищезазначеного колегія суддів приходить до висновку про те, що ОСОБА_2 відпрацював в період з 02.01.1992 року по 04.05.1997 року на посаді топографа 1-ї категорії, а з 05.05.1997 року по 15.07.2002 року на посаді начальника польової партії №5 в Об'єднаній комплексній експедиції №8 Українського Аерогеодезичного підприємства ГУГКіК України, а тому дії відповідача щодо відмови в призначенні пенсії ОСОБА_2 за вислугою років суперечать вимогам Закону України «Про пенсійне забезпечення» та порушують права позивача.
Також, апеляційний суд вважає, що відсутність первинних документів по зайнятості позивача на топографо-геодезичних роботах не позбавляє його права на призначення пільгової пенсії за наявністю у трудовій книжці відповідних записів щодо трудового стажу на підприємстві.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення та постанови суду першої інстанції без змін відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі викладеного, керуючись статтями: 9, 11, 160, 167, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м.Маріуполя Донецької області на постанову Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя від 14 серпня 2015 року у справі № 265/3761/15-а - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Ухвала прийнята за наслідками розгляду в письмовому проваджені набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.
Головуючий суддя Д.В. Ляшенко
Судді Л.В. Ястребова
І.Д. Компанієць