Головуючий у 1 інстанції - Зекунов Е.В.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
10 травня 2011 року справа №2а/0570/1796/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Компанієць І.Д.
суддів Ханової Р.Ф. , Гайдара А.В.
секретаря судового засідання Марциновського А.К.,
за участю
представника позивача ОСОБА_2 за довіреністю
представника відповідача ОСОБА_3 за довіреністю
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги приватного підприємства «Wef trans», Східної митниці на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2011 року у справі № 2а/0570/1796/2011 за позовом приватного підприємства «Wef trans» до Східної митниці про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 29 листопада 2010 року №78, -
Приватне підприємство «Wef trans», звернувся до суду з адміністративним позовом до Східної митниці про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 29 листопада 2010 року №78.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2011 року позов задоволено частково. Визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 29 листопада 2010 року №78 в частині зобов'язання приватного підприємства «Wef trans» сплатити штраф в розмірі 50% від суми штрафних санкцій в розмірі 993,88 гривень, визначених податковим повідомленням-рішенням №70/19 від 22.05.2006 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Позивач звернувся з апеляційною скаргою на судове рішення, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Суд першої інстанції порушив норми матеріального права, а саме не врахував, що відповідачем було пропущено термін, протягом якого можна було застосовувати штрафні санкції до підприємства з огляду на приписи ст..250 ГК України. При розрахунку періода затримки також не була врахована наявність відстрочки виконання строком на 6 місяців, тобто до 30.05.2010 року. До цього строку відповідач не мав права нараховувати штраф. Розрахунок сум штрафу проводився з завищеною кількістю днів прострочення, оскільки у ньому були враховані дні, коли заборгованість була неузгодженою.
Відповідач, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. Судом при постановлені оскаржуваного рішення порушено норми матеріального права: не враховано, що сума податкового зобов'язання, визначена в податковому повідомленні №70/19 набула статус податкового боргу - податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), узгодженого в судовому порядку, але не сплаченого у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого зобов'язання. Тобто суд безпідставно виключив з розрахунку штрафних санкцій, нарахованих на підставі п.п.17.1.7 Закону №2181, суму штрафних санкцій (993,88 грн), які є невід»ємною частиною податкового боргу позивача.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи своєї апеляційної скарги, не визнав апеляційну скаргу відповідача..
Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача, підтримав доводи своєї апеляційної скарги.
Перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційних скаргах доводи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Приватне підприємство «WEF TRANS», зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Донецької міської ради, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 № 313171.
ПП «WEF TRANS» були виставлені податкові повідомлення-рішення від 22.05.2006 року №№ 69/19, 70/19 на загальну суму 125 228,75 грн. (основний платіж - 119 265,48 грн. та штрафні санкції (5%) - 5 963,27 грн.).
Указані повідомлення-рішення були оскаржені ПП «WEF TRANS» в судовому порядку.
Постановами Господарського суду Донецької області від 27.09.2006р. по справам № 4/201а та 4/202а позовні вимоги підприємства задоволені.
Ухвалами Донецького апеляційного господарського суду від 13.03.2007р. рішення від 27.09.2006р. залишені в силі.
Постановами Вищого Адміністративного суду України від 11.11.2008 року постанови Господарського суду Донецької області від 27.09.2006р. та ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 13.07.2007р. по справам № 4/201а та № 4/202а скасовані, у задоволені позовних вимог відмовлено.
Таким чином, податкові повідомлення № 69/19 від 22.05.2006р. про визначення відповідачеві суми податкового зобов'язання за мита з товарів, ввезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності у розмірі 99387,89 грн., суми штрафних санкцій у розмірі 4969,39грн. та № 70/19 від 22.05.2006р. про визначення відповідачеві суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності у розмірі 19877,59 грн., суми штрафних санкцій у розмірі 993,88 грн. є правомірними та законними.
25.11.2010 року посадовими особами Східної митниці було складено акт №10 про нарахування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань в розмірі 50% від суми податкового боргу.
Податкове повідомлення форми «Ш» № 78 від 29 листопада 2010 року, згідно з яким на підприємство були нараховані штрафні санкції у розмірі 50 % за затримку граничного строку сплати суми податкового зобов'язання в натурі на 735 календарних днів, було направлено ПП «WEF TRANS». Сума штрафу складає 10435, 74 грн.
Відповідно до Закону України від 21.12.00 № 2181-Ш „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, митні органи визначено контролюючими стосовно акцизного збору та податку на додану вартість, ввізного та вивізного мита, які відповідно до законів справляються при ввезенні товарів на митну територію України. При цьому в рамках наданих законом повноважень контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків у визначених законом випадках.
Згідно до п.5.2.1. Закону 2181 податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків оскарження платником податків рішення контролюючого органу.
У відповідності до приписів підпункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» при зверненні платника податків до суду із позовом про визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті і прийняття відповідного рішення.
Оскільки відповідне рішення по зазначеній справі прийняте Вищим адміністративним судом 11.11.2008 року, тому суд першої інстанції встановив вірним визначення відповідачем указаного строку саме із цієї дати.
Судова колегія погоджує висновок суду першої інстанції, що строки застосування адміністративно-господарських санкцій, установлені статтею 250 Господарського кодексу України, не поширюються на випадки накладення штрафних санкцій за порушення платником податків правил оподаткування у порядку, визначеному Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", оскільки ЗУ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, а також визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
У п.1.5 ст.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" штрафну санкцію (штраф) визначено як плату у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, установлених відповідними законами.
Згідно з п.17.1 ст.17 ЗУ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством. Штрафні санкції накладаються контролюючими органами, а у випадку, передбаченому пунктом 17.2 цієї статті, самостійно нараховуються та сплачуються платником податків. Відповідно до пункту 17.3 зазначеної статті сплата (стягнення) передбачених нею штрафних санкцій прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.
Тобто порушення платником податків строків погашення податкового зобов'язання, установлених пунктом 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", тягне за собою накладення на нього контролюючим органом штрафу шляхом прийняття акта ненормативного характеру у формі податкового повідомлення, яке згідно з пунктом 1.9 статті 1 зазначеного Закону є письмовим повідомленням про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом. При визначенні суми податкових зобов'язань податковий орган має враховувати строки давності, встановлені статтею 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Таким чином, до штрафних санкцій, запроваджених Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", застосовуються строки давності, передбачені цим Законом, а не строки накладення адміністративно-господарських санкцій, установлені статтею 250 Господарського кодексу України.
Відповідно до п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах, зокрема, при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
З аналізу указаних норм Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" вбачається, що вихідним критерієм обчислення штрафної санкції є податкове зобов'язання.
Проте при визначенні її розміру не враховується пеня та штрафні санкції. Таким чином, указаний штраф, не може вважатися зобов'язанням з основного платежу. Нарахування штрафних санкцій на цю суму суперечить вимогам пункту 1.5 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та підпункту 2.2 пункту 2 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби.
Відповідно до пункту 17.3 статті 17 зазначеного Закону сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум. Таким чином, цією нормою визначено порядок сплати (стягнення) та оскарження сум штрафних санкцій, що не змінює правової природи штрафу на зобов'язання з основного платежу.
На підставі викладеного судова колегія погоджує висновок суду першої інстанції, про часткове задоволення позову та визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 29 листопада 2010 року №78 в частині зобов'язання ПП «Wef trans» сплатити штраф в розмірі 50% від суми штрафних санкцій в розмірі 993,88 гривень (496,94 грн), визначених податковим повідомленням-рішенням №70/19 від 22.05.2006 року.
Суд першої інстанції обгрунтовано вийшов за межі позовних вимог для повного захисту прав, свобод та інтересів ПП «Wef trans», та у відповідності до п. 1 ч.2 ст. 162 КАС України, прийняв рішення про скасування податкового повідомлення-рішення від 29 листопада 2010 року №78, в частині зобов'язання Приватного підприємства «Wef trans» сплатити штраф в розмірі 50% від суми штрафних санкцій в розмірі 993,88 гривень (496,94 грн), визначених податковим повідомленням-рішенням №70/19 від 22.05.2006 року.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування постанови суду не вбачається.
Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги приватного підприємства «Wef trans», Східної митниці на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2011 року у справі № 2а/0570/1796/2011 - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2011 року у справі № 2а/0570/1796/2011 за позовом приватного підприємства «Wef trans» до Східної митниці про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 29 листопада 2010 року №78 - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня виготовлення в повному обсязі.
У повному обсязі ухвала виготовлена та підписана колегією суддів 13 травня 2011 року.
Головуючий суддя І.Д.Компанієць
Судді Р.Ф.Ханова
ОСОБА_4