31 січня 2012 р. Справа № 83632/09
Львівський апеляційний адміністративний суд
в складі:
головуючого-судді Олендера І.Я.,
суддів Улицького В.З., Каралюса В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 21 жовтня 2009 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області про скасування постанови,-
Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження.
Постановою Дунаєвецького районного суду Хмельницької від 21 жовтня 2009 року в задоволені позову було відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач - ОСОБА_1І, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову і прийняти нову якою задовольнити позовні вимоги.
На підставі ч.1 ст. 197 КАС України апеляційний розгляд проведено в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, суд приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, постанову суду першої інстанції слід зміни з наступних підстав.
Так за змістом ч. 1 ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної виконавчої влади. З урахуванням вимог ст. ст. 11, 71 КАС України факт порушення своїх прав повинен доводити позивач.
Відповідачами у справах цієї категорії відповідно до частини третьої статті 181 КАС України є відповідний орган державної виконавчої служби.
Органами державної виконавчої служби, згідно зі статтею 3 Закону України «Про державну виконавчу службу» ( 202/98-ВР ), є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; відділи державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі; районні, міські (міст обласного значення), районні в містах відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.
Таким чином структурні підрозділи органів державної виконавчої служби: відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, підрозділи примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції в АРК, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі - не визначені Законом України «Про державну виконавчу службу» ( 202/98-ВР ) як самостійні органи державної виконавчої служби.
Відтак з огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить висновку про те, що позов заявлено до особи, яка не має адміністративно-процесуальної правоздатності, тому наявні підстави для зміни постанови суду першої інстанції в частині мотивів відмови в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, п. 2 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 201, ч.2 ст. 205, ст.ст. 207, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, постанову Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 21 жовтня 2009 року в справі № 2а-3292/09 - змінити в частині мотивів відмови в задоволенні позовних вимог.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя : І.Я.Олендер
Судді: В.З.Улицький
ОСОБА_2