24 січня 2012 р. Справа № 31414/10
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Олендера І.Я.,
суддів Каралюса В.М., Улицького В.З.,
при секретарі Корчинській О.І.,
розглянувши у відритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарт ЛТД» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2010 року по справі № 2а-2252/10/1970 за позовом Збаразької міжрайонної державної податкової інспекції до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарт ЛТД» про звернення стягнення на активи боржника,-
В червні 2010 року позивач - Збаразька міжрайонна державна податкова інспекція звернулась в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарт ЛТД» про звернення стягнення на активи боржника.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідачем були порушені п.п. 5.3.1 п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року №2181-111 з наступними змінами та доповненнями, а саме: відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував узгоджені суми податкового зобов'язання, що призвело до виникнення податкового боргу.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2010 року позовні вимоги було задоволено.
Зазначена постанова мотивована тим, що відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1. ст. З Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу. У разі, якщо такого платника податків визнано банкрутом, черговість задоволення претензій кредиторів визначається законодавством про банкрутство.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фарт ЛТД» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову і прийняти нову якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи.
Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги та просить таку відхилити.
Представник відповідача в судове засідання не явився, тому на підставі ч. 4 ст. 196 КАС України апеляційний розгляд проведено у його відсутності.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно, всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судом першої інстанції встановлено, що 30 квітня 2010 року TзOB «Фарт ЛТД» подало до Збаразької МДПІ декларацію з податку на додану вартість №6228, в якій було визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 177713,00 грн. Відповідачем податковий борг було частково сплачено на загальну суму 20341,00 грн., а саме платіжним дорученням №45 від 14.05.2010 року на суму 20000,00 грн. та платіжним дорученням №0000002818 від 09.06.2010 року на суму 341,00 грн. Таким чином, станом на 09.06.2010 року податковий борг відповідача за платежем ПДВ становить 157777,75 грн., з яких сума недоїмки - 157366,25 грн., штрафна санкція - 340,00 грн., пеня - 71,50 грн.
Задовольняючи позов суд першої інстанції покликався на те, що згідно п.п. 5.4.1. п. 5.4. ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року №2181-111 з наступними змінами та доповненнями узгоджена сума податкового зобов'язання не сплачена платником податків у визначені законом строки визначається сумою податкового боргу платника податків. Однак згідно довідки Збаразької МДПІ від 11.08.2010 року станом на 11.08.2010 року податковий борг відповідачем не сплачено.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі Національного банку України та його установ (далі - платники податків)
Також згідно п. 5.1. та п. 5.2. ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої декларації; податкове зобов'язання податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення; у разі оскарження податкового повідомлення-рішення платником податків днем узгодження податкового зобов'язання платника податку є день закінчення процедури адміністративного чи судового оскарження.
З огляду на вказане вище, судом першої інстанції зроблено вірний висновок щодо порушення вимог вищевказаних нормативно-правових актів при здійсненні фінансово-господарської діяльності.
Окрім цього колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що згідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1. ст. З Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу. У разі, якщо такого платника податків визнано банкрутом, черговість задоволення претензій кредиторів визначається законодавством про банкрутство.
Так відповідно до розрахунків поданих позивачем загальна заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарт ЛТД» перед бюджетами та державними цільовими фондами становить 157777,75 грн., яку позивач просив стягнути в примусовому порядку за рахунок звернення стягнення на активи боржника.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарт ЛТД» - залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2010 року по справі № 2а-2252/10/1970 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя : І.Я.Олендер
Судді: В.З.Улицький
ОСОБА_1
Ухвала в повному обсязі складена 29.01.2012 року.