24 січня 2012 р. Справа № 78204/09
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Олендера І.Я.
суддів: Каралюса В.М., Улицького В.З.,
з участю секретаря Корчинської О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2009 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Монастириськгаз» до ОСОБА_1 міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області про скасування податкових повідомлень рішень,-
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень ОСОБА_1 міжрайонної державної податкової інспекції № 37/0000092301/0 від 13 березня 2009року, № 39/0000012301/0 від 13 березня 2009року № 36/0000052301/0 від 13 березня 2009року, № 0000192301/1 від 20 травня 2009року.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2009 року позов задоволено.
Рішення ОСОБА_1 міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області № 37/0000092301/0 від 13 березня 2009 року, № 39/0000012301/0 від 13 березня 2009 року, № 36/0000052301/0 від 13 березня 2009року, № 0000192301/1 від 20 травня 2009 року - визнано протиправними і скасовано.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 МДПІ оскаржила його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
ОСОБА_1 МДПІ вважає, що постанову прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. З огляду на викладене, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_1 МДПІ Тернопільської області в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просить таку задовольнити.
Представник позивача ВАТ «Монастириськгаз» заперечив проти доводів апеляційної скарги та просить в задоволені такої відмовити.
Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду без змін з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 2 березня 2009 року працівниками ОСОБА_1 МДПІ в Тернопільської області було проведено планову виїзну перевірку ВАТ «Монастириськгаз» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2006 року по 30.09.2008 року валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 року по 30.09.2008 року.
За результатами перевірки складено акт від 02.03.2009р. № 103/23/21135833 на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення податкові від 13 березня 2009 року: №36/0000052301/0- яким визначено 19 466,00 грн. суму податкового зобов'язання, у тому числі 12524,00 грн. - за основним платежем та 6942,00 грн. - за штрафними (фінансовими санкціями на підставі порушення пп.7.8.1 п.7.8 ст.7 Закону України «Про оподаткувати прибутку підприємств» від 11.05.1997р. №283/97-ВР, пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами», абз.3 ч.1 ст.63 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007рік» від 19.12.2006 року № 489-У; №37/0000092301/0 - встановлено порушення пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997року №168/97-ВР у зв'язку з чим визначено суму податкового зобов'язання 2250,00 грн., в тому числі 1500,00 грн. - за основним платежем та 750,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; № 39/0000012301/0 - нараховано 2812,5 грн. податкового зобов'язання, в тому числі 1875,00 грн. - за основним платежем та 937,5 грн. - штрафних (фінансових) санкцій за порушення пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.199 7 року №283/9 7-ВР.
ВАТ «Монастириськгаз» не погоджуючись з даними податковими повідомленнями - рішеннями від 13 березня 2009року оскаржив їх в порядку адміністративного оскарження до ОСОБА_1 МДПІ та до Державної податкової адміністрації в Тернопільській області, за наслідками якого залишено без змін податкові повідомлення - рішення ОСОБА_1 МДПІ від 13.03.2009 року: №39/000012301/0 про донараховану суму податку на прибуток та застосовану штрафну (фінансову) санкцію; №37/0000092301/0 про донараховану суму податку на додану вартість та застосовану штрафну фінансову санкцію; №36/0000052301/0 про донараховану суму частини чистого прибутку (доходу), яка підлягає сплаті до державного бюджету, з урахуванням рішення ОСОБА_1 МДПІ від 20.05.2009 року №2446; №0000192301/1 від 20.05.2009 року про визначену штрафну санкцію по частині чистого прибутку (доходу), яка підлягає сплаті до державного бюджету та рішення ОСОБА_1 МДПІ від 16.06.2009 року №2901, а скарги без задоволення.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ВАТ «Монастириськгаз» не є платником частини прибутку (доходу) до державного бюджету, оскільки законодавець пов'язує плату частини чистого прибутку (доходу) суб'єктами господарювання при звітності у статутному фонді яких є державна частка (акції, паї), а ВАТ «Монастириськгаз» не має в статутному фонді державної частки (акції, паї).
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку відрахування господарськими організаціями до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу)»: «відрахування частини чистого прибутку (доходу) здійснюється: акціонерними, холдинговими компаніями та іншими суб'єктами господарювання, у статутному фонді яких державі належить частки (акції, паї) та їх дочірніми підприємствами...».
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 року №747 «Про утворення Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», 30,99 % акцій ВАТ «Монастириськгаз», передано у статутний фонд HAK «Нафтогаз України», котра у свою чергу є одним із акціонерів зазначеного товариства, що дає їй право здійснювати всі повноваження акціонера відповідно до чинного законодавства.
Відсутність державної частки у статутному фонді ВАТ «Монастириськгаз» підтверджується: Статутом ВАТ «Монастириськгаз», листом Регіонального відділення фонду державного майна України по Тернопільській області 14.05.2004 року №01-6/1246, Розпорядження Фонду Державного майна України 04.09.1998 року за №1480-РРА, актом передачі акцій ВАТ «Монастириськгаз», Державній акціонерній компанії - «Укргаз», актом приймання - передачі 03.08.1998 року №172, довідкою Центрального відділення Промінвестбанку 27.03.2 року. В статутному фонді товариства державі не належить жодної акції, а тому товариство не є платником частини прибутку (доходу) до державного бюджету.
Відповідно до статті 85 Господарського кодексу України та статті 115 Цивільного кодексу України, господарське товариство є власником майна, переданого його учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу. При створені HAK «Нафтогаз України» і формуванні його статутного фонду за участю держави та інших недержавних суб'єктів, відбулося відчуження державного майна в користь HAK «Нафтогаз України», яка стала власником 30,99 % акцій ВАТ «Монастириськгаз» користується правами акціонера, згідно чинного законодавства України та статуту ВАТ «Монастириськгаз».
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №747 від 25.05.1998 року «Про утворення Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»», HAK «Нафтогаз України» утворена у формі відкритого акціонерного товариства, а тому не є державним органом і не уповноважена управляти пакетом акцій від імені держави.
Таким чином, до кола юридичних осіб, на яких поширюється дія статі 63 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» віднесено, зокрема господарські товариства, у статутному фонді яких державі належать пакети акцій. При цьому не є власністю держави пакет акцій статутному фонді акціонерного товариства, переданий нею до статутного фонду іншого суб'єкта господарювання, в якому їй належить 100 % акцій. Власником цього пакета акцій стає зазначений суб'єкт господарювання. Поняття власності держави власності такого суб'єкта не є тотожними, оскільки ця власність належить різним особам, самостійним учасникам цивільного обігу.
Виходячи з наведених норм, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду, що у відповідача не було правових підстав приймати податкове повідомлення-рішення №36/0000052301/0 від 13.03.2009 року.
Що стосується податкових повідомлень-рішень № 37/0000092301/0 від 13 березня 2009 року, №39/0000012301/0 від 13 березня 2009року, № 0000192301/1 від 20 травня 2009 року, то суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції.
Так, згідно Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР з наступними змінами та доповненнями, статті 5 «Валові витрати» п. 5.2. підпункту 5.2.1 до складу валових, витрат включаються « суми будь-яких витрат, сплачених, нарахованих протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції і охороною праці...», а тому на виконання наказу НАК «Нафтогаз України» від 27 квітня 1999 року № 101 «Про передачу в управління ВАТ «Тернопільгаз» пакетів акцій відкритих акціонерних товариств газопостачання та газифікації Тернопільської області «Договору про використання державного майна, яке не підлягає приватизації» від 21.01.2002 р № 10/17 , було укладено Договір №10/11 від 02.01.2006року між ВАТ «Тернопільгаз» та ВАТ «Монастириськгаз», на організацію та надання послуг з метою підвищення ефективності роботи, які б забезпечували безперебійне постачання та транспортування розподільчими газопроводами природного газу всім категоріям споживачів, розрахунків за закуплені та реалізовані товарно-матеріальні цінності та надані послуги.
Виконавцем були надані послуги по укладанні договорів на транспортування та постачання природного газу для всіх категорій споживачів, зі всіма постачальниками природного газу, для подальшого безперебійного, безаварійного споживання природного газу; щомісячні консультації і навчальні роботи по програмі «Лотос»; приймання, зведення та аналіз фінансово-господарської звітності газового господарства з подальшою здачею звітності у ДК «Газ України»; здійснення перевірок спожитих об'ємів газу на точність засобів обліку газу; навчання та атестація слюсарів та газоелектрозварників підприємства; проведення претензійно - позовної роботи із споживачами природного газу; розробка і оформлення керівного документа по консультаційних питаннях, роз'ясненню і доведенню нормативних документів Уряду, НАК «Нафтогаз України», ДК «Газ України», Тернопільської ОДА та інші види робіт.
На підставі укладеного договору із ВАТ «Тернопільгаз» були надані послуги. Факт надання слуг, підтверджено належно оформленими для відповідної господарської операції первинними бухгалтерськими документами у відповідності до вимог чинного законодавства України, а саме: укладено договір про надання послуг, акти приймання-передачі виконаних робіт (послуг), податкові накладні та інші документи , які містять обов'язкові реквізити передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Згідно пп.7.4.4 п.7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку , сплачена у зв'язку з таким придбанням (виготовленням) не включається до складу податкового кредиту.
Послуги отримані від ВАТ «Тернопільгаз» пов'язані з господарською діяльність ВАТ «Монастирисьгаз», що підтверджується Статутом товариства. ВАТ «Тернопільгаз» надані послуги включено до податкового зобов'язання та сплачено податок до бюджету.
Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковий документом і одночасно розрахунковим документом.
При, цьому нормами Закону визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.
Нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачено необхідності доказування платником податку безпосереднього здійснених ним витрат у зв'язку із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Тобто наперед вважається, що всі витрати платника податку є прямо пов'язані із такою підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, що узгоджується з вимогами п. 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким визначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
У випадку коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на, підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, згідно підпункту 4.4.1 пункту 4.4 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», рішення приймається на користь, платника податків.
Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного та обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав у відповідача для винесення податкових повідомлень-рішень № 37/0000092301/0 від 13 березня 2009 року, №39/0000012301/0 від 13 березня 2009року, № 0000192301/1 від 20 травня 2009 року.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області залишити - без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду 18 вересня 2009 року у справі №2а-2122/09/1970 - без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення, може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів з часу набрання нею законної сили, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі прийняття ухвали в порядку ч.3 ст.160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення такої в повному обсязі.
Головуючий : Олендер І.Я.
Судді : Каралюс В.М.
ОСОБА_2
Ухвала в повному обсязі складена 26.01.2012 року.