24 січня 2012 р. Справа № 35950/11
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді - Олендера І.Я.,
суддів - Каралюса В.М., Улицького В.З.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Болехові Івано-Франківської області на рішення Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 11 листопада 2010 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Болехові Івано-Франківської області про визнання протиправними дій та зобов'язання до вчинення дій, -
В червні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Болехові Івано-Франківської області про зобов'язання здійснити нарахування щомісячного підвищення до пенсії за період з 01.07.2007 року по 01.06.2010 року, зазначивши, що відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено виплату такої у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Незважаючи на це, відповідач її не виплачує.
Рішенням Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 11 листопада 2010 року позов задоволено частково. Визнано відмову Управління Пенсійного фонду України в м. Болехові Івано-Франківської області в перерахунку позивачу надбавки до пенсії у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виходячи з розміру мінімальної пенсії по віку неправомірною. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Болехові Івано-Франківської області здійснити перерахунок та виплату позивачу надбавки до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 01.06.2010 року виходячи з розмірів мінімальної пенсії за віком, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з 01 квітня по 01 жовтня-406 грн., з 01 жовтня 2007 року по 01 січня 2008 року-411 грн., Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів» з 22 травня по 01 липня-481 грн., з 01 липня по 01 жовтня-482 грн., з 01 жовтня по 01 січня 2009 року-498 грн., Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» з 01 січня по 31 грудня 2009 року-498 грн., Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» з 01 січня по 31 березня 2010 року-695 грн., з 01 квітня по 01 червня 2010 року-709 грн. з одночасним його збільшенням на 20% відповідно до вимог частини 2 статті 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» з врахуванням виплаченої надбавки. В решті позовних вимог відмовлено.
Зазначене рішення мотивоване тим, що позивач є дитиною війни, а рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», «Про Державний бюджет України на 2008 рік» якими обмежується дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а відтак вимоги позивача щодо виплати підвищення до пенсії є підставними та обґрунтованими з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 01.06.2010 року.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Управління Пенсійного фонду України в м. Болехові Івано-Франківської області подало апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
Свою апеляційну скаргу апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Вказує про те, що норма ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не застосовується для перерахунків або підвищень до пенсії, оскільки питання величини мінімальної пенсії за віком, що застосовується для обчислення підвищення пенсії особам, яким встановлено статус «дитина війни» не вирішено у законодавчому порядку.
За відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року N 2453-VI), що є достатнім для розгляду даної справи.
Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з наступних підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції вірно виходив з того, що позивач є дитиною війни, що підтверджується відповідним посвідченням, а відтак, він має право на отримання підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та від 22.05.2008 року №10-рп/2008 положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», якими обмежується дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнано неконституційними та такими, що втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цих Рішень.
При цьому згідно п.п. 5,6 резолютивної частини такого це рішення має преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними та є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Враховуючи вищенаведене, судом першої інстанції зроблено висновок, що підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 «Про соціальний захист дітей війни» повинно було виплачуватись за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 01.06.2010 року, тобто, з дня набрання чинності рішень Конституційного Суду України.
В той же час, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті постанови порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Посилання представника відповідача на пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду, який передбачений ч.2 ст.99 КАС України, колегія суддів вважає обґрунтованими з наступних підстав.
Так, згідно ч.1 ст. 99 КАС України, в редакції, яка була чинна на момент звернення позивача до суду, розгляду і вирішення справи судом першої інстанції, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін (ч.1 ст. 100 КАС України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та вирішення справи судом першої інстанції).
З урахуванням наведеного та фактичної дати звернення позивача за захистом своїх порушених прав, виходячи із передбаченого законом строку звернення до адміністративного суду, на застосуванні якого наполягав відповідач, колегія суддів приходить до переконання про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача у частині зобов'язання відповідача провести нарахування та виплату підвищення до пенсії за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно та з 22 травня 2008 року по 14 червня 2009 року включно.
Будь-яких поважних причин, які б позбавляли можливості своєчасно звернутися до суду за захистом своїх порушених прав позивачем не наведено.
При цьому, колегія суддів вважає, що у задоволенні позовних вимог щодо виплати підвищення до пенсії за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно та з 22 травня 2008 року по 14 червня 2009 року включно включно слід відмовити у зв'язку з пропуском строку звернення до суду позивачем.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, а саме в частині виплати підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 15 червня 2009 року по 01 червня 2010 року, оскільки, дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка передбачає виплату дітям війни підвищення у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком була відновлена з 22.05.2008 року, відтак позивач має право на таку виплату.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх положення, що визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити про те, що відсутність бюджетного фінансування на виплату, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», підвищення до пенсії не може бути причиною невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі “Кечко проти України”).
Оскільки правові положення, які передбачають виплату щомісячного підвищення до пенсії дітям війни є чинними, а позивач належить до вказаної групи осіб і має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.
Стосовно посилань апелянта на те, що законодавством України не визначено поняття «мінімальна пенсія за віком» як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», то колегія вважає за необхідне вказати про наступне.
За чинним законодавством України розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак, згідно ч.3 ст. 28 цього Закону мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, однак, оскільки законодавством інший мінімальний розмір пенсії за віком не визначений, то слід застосовувати цей розмір, зокрема і при нарахуванні та виплаті підвищення до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відтак, колегія суддів вважає, що вірним способом відновлення порушеного права позивача є покладення обов'язку на відповідача провести належне нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та відповідно до вимог ч. 2 ст. 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» з урахуванням виплачених позивачу сум у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 15 червня 2009 року по 01 червня 2010 року, що, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права, фактичним обставинам справи та наявним у ній доказам.
Керуючись ст. 195, ст. 196, ч.1 ст. 197, п.3 ст. 198, ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 207, ст. 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Болехові Івано-Франківської області задовольнити частково.
Рішення Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 11 листопада 2010 року в справі № 2-207/10/0902 скасувати та прийняти нову, якою позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Болехові Івано-Франківської області щодо невиплати на користь ОСОБА_2 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та відповідно до вимог ч. 2 ст. 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» за період з 15 червня 2009 року по 01 червня 2010 року протиправною.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Болехові Івано-Франківської області провести нарахування та виплату на користь ОСОБА_2 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 15 червня 2009 року по 01 червня 2010 року з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та відповідно до вимог ч. 2 ст. 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» та виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий : Олендер І.Я.
Судді : Каралюс В.М.
ОСОБА_3