м. Вінниця
02 жовтня 2015 р. Справа № 802/2757/15-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Сала П.І.,
за участю
секретаря судового засідання: Волощук А.М.,
представника позивача: Кудрик Я.О.,
відповідача: ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці
до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про: стягнення заборгованості,
21.08.2015 року управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці (далі - УПФ в м. Вінниці) звернулось у суд з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2) про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 924,06 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, що обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та члени їх сімей, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності є страхувальниками та платниками страхових внесків до Пенсійного фонду. У 2010 році відповідач перебував на обліку в УПФ у м. Вінниці як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та був зобов'язаний сплачувати страхові внески відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Враховуючи положення Закону України "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 08.07.2010 року № 2461-VІ, який набрав чинності з 17.07.2010 року, згідно з пп. 4 п. 8 розділу ХV "Прикінцеві положення" закону відповідачу необхідно було здійснити доплату до мінімального страхового внеску за 2010 рік. Однак, у встановлені строки ФОП ОСОБА_2 страхових внесків в повному обсязі не сплатив. Вимога УПФ в м. Вінниці № Ф-290 від 04.08.2015 року про сплату заборгованості на даний час є узгодженою, проте відповідачем не виконується. Відтак, за ним обліковується борг зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2010 рік в сумі 924,06 грн., яку пенсійний орган вимушений стягувати примусово.
В судовому засіданні представник позивача заявлений адміністративний позов підтримала та надала пояснення, аналогічні до тих обґрунтувань, що наведені у позовній заяві. Додатково пояснила, що кошти в сумі 1414,80 грн., сплачені відповідачем відповідно до квитанції № 102066.1056.1 від 29.02.2012 року, були зараховані як сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а не страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Тому посилання відповідача на погашення спірної заборгованості не відповідають дійсності. Просить суд адміністративний позов задовольнити повністю.
Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги заперечив та пояснив, що недоїмка зі сплати страхових внесків за 2010 рік ним повністю погашена, що підтверджується квитанцією № 102066.1056.1 від 29.02.2012 року про сплату на користь УПФ в м. Вінниці коштів в сумі 1414,80 грн. Крім того, сума спірного боргу не підтверджується належними розрахунками. Просить відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення сторін та оцінивши інші докази, які є у справі, суд приходить до переконання, що заявлений адміністративний позов належить задовольнити повністю.
Встановлено, що ФОП ОСОБА_2 перебуває на обліку в УПФ в м. Вінниці за № 0233090515/0233 та у спірний період був платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Як вбачається з довідки пенсійного органу № 796 від 10.08.2015 року та картки особового рахунку страхувальника, за відповідачем обліковується недоїмка зі сплати страхових внесків за 2010 рік в сумі 924,06грн. (а.с. 4, 7-8).
04.08.2015 року на адресу ФОП ОСОБА_2 було направлено вимогу УПФ в м. Вінниці № Ф-290 про сплату боргу в сумі 924,06 грн. (а.с. 5), яка відповідачем не оскаржувалась та на сьогодні вважається узгодженою.
Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог, заявлених суб'єктом владних повноважень, суд керується наступними мотивами.
З 1 січня 2011 року набрав чинності Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 за № 2464-VІ (далі - Закон № 2464-VІ).
Відповідно до абз. 5, 6 ч. 7 Прикінцевих та перехідних положень цього закону стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється. На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Згідно із ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV) страхові внески це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 14 Закону № 1058-ІV страхувальниками є роботодавці, в тому числі фізичні особи-підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб-підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.
В силу положень пп. 6 п. 2 ст. 17 Закону № 1058-ІV страхувальник зобов'язаний сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 був зареєстрований як фізична особа-підприємець та з 12.03.2008 року перебував на обліку в УПФ в м. Вінниці, а отже в силу положень абз. 1 ч. 1 ст. 14 Закону № 1058-ІV вважався страхувальником та був зобов'язаний сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 18 Закону № 1058-ІV, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку установленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.
Підпунктом 4 пункту 8 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-ІV передбачено, що фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом
Згідно з абз. 2 пп. 4 п. 8 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-ІV сума страхового внеску встановлюється фізичними особами-суб'єктами підприємницької діяльності самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
В силу положень ст. 1 Закону № 1058-ІV мінімальний страховий внесок - це сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).
Статтею 4 Закону України "Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) для фізичних осіб-підприємців було встановлено ставку збору у розмірі 33,2 % від об'єкта оподаткування.
Відповідно до ст. 53 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" розмір мінімальної плати на 2010 рік у місячному розмірі становив: з 1 січня - 869 грн., з 1 квітня - 884 грн., з 1 липня - 888 грн., з 1 жовтня - 907 грн. та з 1 грудня - 922 грн.
Таким чином, мінімальний розмір страхового внеску у 2010 році за один місяць визначався у період з січня по березень на рівні 288,51 грн., з квітня по червень - 293,49 грн., з липня по вересень - 294,82 грн., з жовтня по листопад - 301,12 грн. та у грудні - 306,10 грн.
Водночас відповідно до Закону України "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 08.07.2010 року № 2461-VІ, який набрав чинності з 17.07.2010 року, згідно з пп. 4 п. 8 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-ІV відповідачу необхідно було здійснити доплату до мінімального страхового внеску за 2010 рік на суму 1414,80 грн.
Таким чином за 2010 рік відповідач повинен був сплатити страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на загальну суму 2170,80 грн.
Разом із тим, як слідує з матеріалів справи, за рахунок частини фіксованого податку у 2010 році від ФОП ОСОБА_2 надійшли кошти в сумі 1216,74 грн. Крім того, згідно з карткою особового рахунку 01.12.2013 року зараховано переплату в розмірі 30 грн.
Отже, станом на даний час за відповідачем обліковується недоїмка зі сплати страхових внесків за 2010 рік в сумі 924,06 грн. (2170,80- 1216,74- 30=924,06).
При цьому суд не бере до уваги доводи відповідача про те, що згідно з квитанцією № 102066.1056.1 від 29.02.2012 року він повністю погасив заборгованість по страхових внесках за 2010 рік, оскільки, як встановлено судом, сплачені за вказаним платіжним документом кошти були зараховані на розрахунковий рахунок, призначений для сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а не страхових внесків, та враховані в рахунок погашення недоїмки відповідача зі сплати єдиного внеску за 2011-2012 рр., що підтверджується наданими суду доказами (а.с. 41-69).
Відповідно до ч. 3 ст. 106 Закону № 1058-ІV територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій. Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, на адресу ФОП ОСОБА_2 направлялась вимог УПФ в м. Вінниці за № Ф-290 від 04.08.2015 року про сплату боргу в сумі 924,06 (а.с. 5), яка відповідачем не оскаржувалась та на сьогодні вважається узгодженою.
Відповідно до ст.ст. 11, 71, 86 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість вимог позивача і заперечень відповідача, оцінивши досліджені у ході розгляду справи докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з ФОП ОСОБА_2 заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2010 рік в сумі 924,06 грн. є правомірними та підтверджуються матеріалами справи, а відтак підлягають задоволенню у повному обсязі.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача-суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 254 КАС України суд,
адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці (ідентифікаційний код 37979905) на р/р № 25607323420103, відкритий в ОПЕРВ ПАТ "Держаний ощадбанк", МФО 302076, заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2010 рік в сумі 924 (дев'ятсот двадцять чотири) грн. 06 коп.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Сало Павло Ігорович