Головуючий у 1-й інстанції: Пархоменко О.В. Суддя-доповідач: Епель О.В.
07 жовтня 2015 року Справа: № 367/3279/15-а
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Епель О.В.,
суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,
за участю секретаря Нагорної Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Ірпені Київської області на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 18 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Ірпені Київської області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_2 ( далі - позивач ) звернулась до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Ірпені Київської області ( далі - відповідач ) про:
- визнання незаконними дій відповідача щодо відмови у додатковому донарахуванні ( до раніше встановленої пенсії ) за рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 01.08.2014 р. в розмірі 90 % від суми заробітної плати, з урахуванням сум матеріальної допомоги з 01.03.2015 р.;
- зобов'язання відповідача провести позивачу додаткове нарахування пенсії з дати її призначення і безстроково та відновити виплату заниженої суми пенсії з 01.03.2015 р. в розмірі 90 % від суми заробітної плати з урахуванням сум матеріальної допомоги та у відповідності із довідками, які містяться у пенсійній справі;
- стягнення з відповідача заборгованості недоплаченої щомісячної державної пенсії з дати її призначення;
- зобов'язання відповідача проводити в подальшому позивачу виплату пенсії з урахуванням додатково нарахованих сум із зазначених у позові виплат.
Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 18 серпня 2015 року адміністративний позов було задоволено частково, а саме: визнано протиправними дії відповідача щодо зменшення ОСОБА_2 раніше встановленої пенсії у розмірі 90 % від суми заробітної плати з урахуванням сум матеріальної допомоги з 01.03.2015 р. та зобов'язано відповідача відновити ОСОБА_2 виплату раніше призначеної пенсії у розмірі 90 % від суми заробітної плати з урахуванням сум матеріальної допомоги з 01.03.2015 р., провести перерахунок пенсії з урахуванням сум матеріальної допомоги та у відповідності з довідками, що містяться у пенсійній справі, а також виплатити таку пенсію з урахуванням вже проведених виплат з 01.03.2015 р.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, так як, на думку апелянта, зазначена постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши у межах апеляційної скарги, відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, рішення суду першої інстанції та повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 перебуває на обліку УПФУ в м. Ірпені Київської області з 18.07.2011 р. та отримує пенсію, призначену відповідно до протоколу від 22.07.2011 р. № 301, у розмірі 90 % від заробітку.
Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 01 серпня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2014 року, у справі № 367/4560/14-а було визнано протиправною відмову УПФУ в м. Ірпені Київської області щодо проведення обрахунку пенсії ОСОБА_2 без урахування сум виплаченої їй матеріальної допомоги на оздоровлення і на вирішення соціально-побутових питань та зобов'язано УПФУ в м. Ірпені Київської області здійснити з 21.01.2014 р. ОСОБА_2 перерахунок пенсії державного службовця з урахуванням сум матеріальної допомоги на оздоровлення і на вирішення соціально-побутових питань, зазначених у довідці ДПА України від 04.07.2011 р. № 1368, а також виплатити ОСОБА_2 таку пенсію з урахуванням вже проведених виплат за період з 21.01.2014 р.
На підставі та на виконання зазначеного рішення суду у грудні 2014 року УПФУ в м. Ірпені Київської області провело позивачу перерахунок її пенсії та здійснювало відповідні виплати до лютого 2015 року в розмірі 90 % з урахуванням сум матеріальної допомоги на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань.
З березня 2015 року на підставі розпорядження УПФУ в м. Ірпені Київської області від 23.02.2015 р. позивачу було проведено новий перерахунок пенсії, відповідно до якого розмір пенсії позивача було зменшено до 80 %.
24.03.2015 р. та 06.04.2015 р. позивач у зв'язку з отриманням у березні 2015 року належної їй пенсії у заниженому розмірі звернулась до відповідача із заявами про надання їй розрахунку нарахованих сум пенсії та фактично виплачених.
Листами УПФУ в м. Ірпені Київської області від 02.04.2015 р. № 63/Н-03 та від 17.04.2015 р. № 251/Н-КЦ позивача було повідомлено про те, що у зв'язку з внесенням змін до Закону України «Про державну службу» розмір її пенсії було зменшено з 90 % від суми заробітної плати до 80 % та повідомлено про те, що за таких підстав виконання постанови Ірпінського міського суду Київської області від 01 серпня 2014 року у справі № 367/4560/14-а є недоцільним та призведе до ще більшого зменшення розміру пенсії позивача.
Вважаючи неправомірними дії відповідача щодо зменшення розміру пенсії з 90% до 80% у зв'язку зі змінами в законодавстві позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Судова колегія встановила, що ухвалюючи оскаржуване судове рішення в частині задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що розмір пенсії позивача повинен обчислюватися в порядку, визначеному Законом України «Про державну службу» в редакції, чинній на момент призначення їй пенсії, тобто станом на 18.07.2011 р.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, нормами Законів України «Про державну службу» у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин ( далі - Закон № 3723-XII ), «Про оплату праці» ( далі - Закон № 108/95-ВР ), «Про пенсійне забезпечення» ( далі - Закон № 1788-XII ), «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ( далі - Закон № 1058-IV ), Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1 ( далі - Порядок № 22-1 ).
Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно з ч. 3 ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Частиною 1 статті 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 37 Закону, № 3723-XII у редакції, яка була чинною станом на 18.07.2011 р., тобто на момент призначення позивачу пенсії на підставі цього Закону, на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.
За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати.
У відповідності до п. 1 та п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», цей Закон набирає чинності з 01 жовтня 2011 року, крім абзацу одинадцятого підпункту 11 та абзацу сто тридцять восьмого підпункту 17 пункту 6 розділу II цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2012 року. Обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
У пп. 1.2, 1.5 Порядку № 22-1 визначено, що заява про призначення пенсії працюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником до органу, що призначає пенсію, через уповноважену посадову особу підприємства, установи, організації (далі - посадова особа) за місцезнаходженням такого підприємства, установи або організації. За бажанням особи така заява може бути подана особисто за місцем проживання (реєстрації) або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, або законного представника.
Заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім'ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.
Отже, з викладених правових норм вбачається, що призначення органами Пенсійного фонду України особі пенсії та проведення її перерахунку є різними формами реалізації права громадянина на пенсійне забезпечення, а тому при проведенні перерахунку пенсії особи застосуванню підлягає редакція Закону, яким визначався порядок та розмір відповідного пенсійного забезпечення такої особи саме на момент призначення їй пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 10 грудня 2013 року у справах № 21-348а13 та № 21-420а13, а у відповідності до ч. 1 ст. 244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Виходячи з цього, апеляційний суд звертає увагу на те, що на момент призначення позивачу пенсії, тобто станом на 18.07.2011 р., Законом № 3723-XII було встановлено максимальний розмір пенсії державного службовця - 90 % від заробітної плати і саме в такому розмірі позивачу було призначено пенсію.
З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем було неправомірно та безпідставно знижено розмір пенсії позивача з 90 % до 80 % у зв'язку з внесенням змін до ст. 37 Закону №3723-XII, оскільки редакції цього Закону, які набули чинності після призначення позивачу пенсії, тобто після 18.07.2011 р., підлягають застосуванню виключно до правовідносин з призначення нових пенсій після набрання ними чинності та не застосовуються при перерахунку раніше призначених пенсій.
Доводи апелянта про те, що перерахунок пенсії позивача було проведено у зв'язку з внесенням змін до ст. 37 Закону № 3723-XII Законом № 3668-VІ, колегія суддів вважає не обґрунтованими і безпідставними, оскільки зазначений Закон №3668-VІ набув чинності лише 01.10.2011 р., тобто після того як позивачу було призначено пенсію.
Посилання апелянта на те, що при проведенні перерахунку пенсії позивача було встановлено, що обрахування її пенсії на виконання рішення суду від 01.08.2014 р. призводить до зменшення розміру пенсії, судова колегія вважає такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Таким чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає їх необґрунтованими, безпідставними і такими, що суперечать приписам чинного законодавства та до уваги колегією суддів не приймаються, а отже, апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України, не надав суду жодних належних і допустимих, у розумінні ст. 70 КАС України, доказів та не переконав судову колегію у своїй правоті.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення адміністративного позову в частині позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення ОСОБА_2 раніше встановленої пенсії у розмірі 90 % від суми заробітної плати з урахуванням сум матеріальної допомоги з 01.03.2015 р. та зобов'язання відповідача відновити ОСОБА_2 виплату раніше призначеної пенсії у розмірі 90 % від суми заробітної плати з урахуванням сум матеріальної допомоги з 01.03.2015 р., провести перерахунок пенсії з урахуванням сум матеріальної допомоги та у відповідності з довідками, що містяться у пенсійній справі, а також виплатити таку пенсію з урахуванням вже проведених виплат з 01.03.2015 р. та вважає, що судом першої інстанції було повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню, з дотриманням вимог ст. 159 КАС України.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на це, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга управління Пенсійного фонду України в м. Ірпені Київської області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Ірпінського міського суду Київської області від 18 серпня 2015 року - без змін.
Керуючись ст. ст. 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Ірпені Київської області залишити без задоволення, а постанову Ірпінського міського суду Київської області від 18 серпня 2015 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст рішення, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, виготовлено 07.10.2015 р.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Епель О.В.
Судді: Кобаль М.І.
Карпушова О.В.