79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
05.10.2015р. Справа№ 914/2510/15
За позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ
до відповідача: Комунального підприємства «Бориславтеплоенерго», м.Борислав, Львівської області
про стягнення 227 630,99 грн.
Суддя Коссак С.М.
при секретарі Куць М.Я.
Представники:
Від позивача: Бережка С.І. - представник за довіреністю №14-174 від 24.06.2014р.;
Від відповідача: Боржієвська Л.А. - представник за довіреністю від 01.08.2015р.
Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Комунального підприємства «Бориславтеплоенерго» про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за порушення грошового зобов'язання в сумі 227 630,99 грн.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 23.07.2015р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 31.08.2015.
З підстав зазначених в ухвалі суду від 31.08.215р. розгляд справи відкладено на 16.09.2015р.
16.09.2015р. судом винесено ухвалу про продовження строку вирішення спору та відкладено розгляд справи на 05.10.2015р.
28.09.2015р. відповідачем подано клопотання (вх.№ 41156/15) про доручення доказів до матеріалів справи.
Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов договору №13/2040-ТЕ-21 купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012р. не своєчасно оплатив вартість поставленого газу (з простроченням строків передбачених умовами договору), у зв'язку з цим позивач просить стягнути 16 719,86 грн. - 3% річних та 210 911,13 грн. - інфляційні втрати.
В судовому засіданні 05.10.2015р. представник позивача позовні вимоги підтримує з підстав зазначених в позовній заяві. Просить позов задоволити повністю.
В судовому засіданні 05.10.2015р. представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечує повністю, просить в позові відмовити повністю з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву (вх.№ 638725/15 від 47.09.2015р.)
У судовому засіданні 05.10.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.
28.12.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанією «Нафтогаз України» (продавець, позивач у справі) та Комунальним підприємством «Бориславтеплоенерго» (покупець, відповідач у справі) було укладено Договір №13/2040-ТЕ-21 купівлі-продажу природного газу, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 природний газ, ввезений на митну територію України позивачем за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі-газ) на умовах даного Договору. Обсягах, зазначених у п. 2.1. даного Договору (надалі по тексту - Договір).
Газ, що постачається за цим Договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками.
На виконання своїх зобов'язань за Договором, позивач поставив протягом січня-квітня 2013р., листопада - грудня 2013р., а відповідач прийняв газ на загальну суму 4 944 235,69 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, що підписані сторонами та скріплені печатками без жодних застережень.
Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу (п.6.1 Договору).
Позивачем зазначено, що відповідач в свою чергу зобов'язання за договором виконав, але з простроченням строків передбачених умовами договору.
Відповідно до п.7.1. Договору у разі невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами України та цим договором.
За несвоєчасне виконання умов Договору позивач просить стягнути з відповідача 16 719,86 грн. - 3% річних (за період з 07.08.2014р. по 17.10.2014р.) та 210 911,13 грн. - інфляційні втрати (за період з липня 2014р. - жовтень 2014р.
Судом встановлено, що 30.09.2014р. між Територіальним органом Казначейства в Львівській області, Департаментом фінансів Львівської облдержадміністрації, Фінансовим управлінням Бориславської міської ради, Комунальним підприємством «Бориславтеплоенерго» та Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» укладено договір №481/30 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік»).
Предметом договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постанов Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 р. № 30 (п. 1.1).
Положенням п.7 даного договору передбачено, що відповідач перераховує на рахунок позивача кошти в сумі 2 825 346,52 грн., у тому чисті податок на додану вартість 470 891,09 грн., для погашення заборгованості за спожитий газ природний газ за 2013 рік згідно з Договором від 28.129.2012 р. №13/2040-ТЕ-21.
За змістом підпунктів 2, 3 пункту 10 договору № 481/30 про організацію взаєморозрахунків сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору; перерахувати кошти наступній стороні.
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. Договір є дійсним лише у разі проведення відповідного фінансування.Сторони засвідчують, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій щодо предмету спору (п.п. 13, 14, 15 договору № 481/30).
Сторони несуть відповідальності за невиконання своїх зобов'язань за договором відповідно до законодавства (п.11 договору № 481/30)
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, а саме: платіжне дорученням № 2578 від 16.10.2014р. та виписку банку від 17.10.2014р., суд приходить до висновку, що 16.10.2014р. відповідач погасив заборгованість за природний газ в сумі 2 825 346,52 грн.
Отже, відповідач повністю розрахувався за поставлений газ в сумі 2 825 346,52 грн. При цьому, дотримано п. 7 договору про організацію взаєморозрахунків від 30.09.2014р. № 481/30, щодо порядку взаєморозрахунку.
Відповідач у поданому відзиві на позовну заяву, його представник в судовому засіданні підтверджують факт укладення з позивачем Договору від 28.12.2012р. №13/2040-ТЕ-21, поставку позивачем відповідачу протягом січня - квітня 2013р., листопада - грудня 2013р. природного газу на загальну суму 4 944 235,69 грн.; наголошує на відсутності заборгованості перед позивачем по Договору №13/2040-ТЕ-21купівлі-продажу природного газу; пояснюють, що причиною невчасного виконання зобов'язань перед позивачем зумовлене різницею у тарифах на теплову енергію внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії та послуг централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджуються та/або погоджуються органами державної влади чи місцевого самоврядування.
Окрім того, в обґрунтування своїх заперечень, відповідач посилається на Договір від 30.09.2014р. №481/30 укладеного між Територіальним органом Казначейства в Львівській області, Департаментом фінансів Львівської облдержадміністрації, Фінансовим управлінням Бориславської міської ради, Комунальним підприємством «Бориславтеплоенерго» та Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» про організацію взаєморозрахунків (відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік»), яким змінено строк виконання грошового зобов'язання за Договором від 28.12.2012р. №13/2040-ТЕ-21.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В силу положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору купівлі-продажу (поставки) в силу пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України.
Згідно з ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.
Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли між сторонами у даній справі, внаслідок прострочення відповідачем строків оплати за поставлений позивачем за Договором від 28.12.2012р. № 13/2040-ТЕ-21 купівлі-продажу природного газу Комунальному підприємству «Бориславтеплоенерго» природний газ виключно для виробництва теплової енергії для потреб населення, релігійними організаціями, на суму 2 825 346,52грн.
Відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом за режимами споживання теплової енергії, безпечною експлуатацією теплоенергетичного обладнання та безпечним виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності, врегульовані Законом України "Про теплопостачання".
Статтею 8 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що державна підтримка у сфері теплопостачання надається відповідно до обсягів коштів, передбачених Законом про Державний бюджет України та місцевими бюджетами на відповідний рік, а також коштів на проведення науково-дослідних робіт з удосконалення систем теплопостачання та енергозбереження.
Стаття 20 Закону України "Про теплопостачання" встановлює загальні засади формування тарифів на теплову енергію, згідно з якою тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.
Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для суб'єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.
Тарифи повинні враховувати повну собівартість теплової енергії і забезпечувати рівень рентабельності не нижче граничного рівня рентабельності, встановленого Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері теплопостачання.
У разі, якщо тимчасово тариф на теплову енергію встановлено нижче її собівартості з урахуванням граничного рівня рентабельності, то орган, яким установлено цей тариф, повинен передбачити механізми компенсації цієї різниці в порядку, встановленому законодавством.
На виконання Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", Кабінетом міністрів України була прийнята постанова від 29.01.2014 р. № 30, якою затверджено порядок та умови надання у 2014 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування. (надалі по тесту - Постанова № 30).
Пунктом 4 Постанови № 30 визначено, що підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію населенню або надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості.
Комунальне підприємство «Бориславтеплоенерго» виконало зобов'язання по сплаті коштів за договором №13/2040-ТЕ-21 купівлі-продажу природного газу для потреб населення та релігійним організаціями від 28.12.2012р. в порядку та строки визначені умовами договору про організацію взаєморозрахунків від 30.09.2014р. №481/30, що підтверджується випискою з банківського рахунку та платіжним дорученнями, наявним у справі.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до укладеного договору про організацію взаєморозрахунків від 30.09.2014р. №481/30, сторонами тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до Договору №13/2040-ТЕ-21 купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012р.
Так, за змістом договору про організацію взаєморозрахунків від 30.09.2014р. №481/30 сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору; перерахувати кошти наступній стороні не пізніше наступного дня після нарахування коштів на їх рахунок.
Договір набрав чинності і державою профінансовано погашення заборгованості в сумі 2 825 346,52 грн. Договорами не передбачено можливості існування між сторонами інших грошових зобов'язань та підстав для інших грошових вимог.
Судом досліджено та встановлено, що розрахунок за поставлений природний газ відбувався у порядку та строки, передбачені у договором про організацію взаєморозрахунків від 30.09.2014р. №481/30. Відповідно п. 7 договору про організацію взаєморозрахунків від 30.09.2014р. №481/30 відповідач перераховує на рахунок позивача кошти у сумі 2 825 346,52 грн. , у тому числі податок на додану вартість 470 891,09 грн., для погашення заборгованості за спожитий природний газ за 2013 р. згідно договору від 28.12.2012р. №13/2040-ТЕ-21. А саме, підпунктом 3 пункту 10 договору №481/30 про організацію взаєморозрахунків сторони зобов'язалися перерахувати кошти наступній стороні.
Суд приходить до висновку, що розрахунки за поставлений природний газ відбувся у порядку та строки, передбачених у договором про організацію взаєморозрахунків від 30.09.2014р. №481/30, що підтверджується випискою з банківського рахунку, платіжним дорученням, наявними у справі. Цей факт у судовому засіданні позивачем не спростовано.
Таким чином, відсутність складу правопорушення, позбавляє позивача права застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, визначених ч. 2 ст. 625 ЦК України, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних задоволенню не підлягають.
Отже, для застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, визначених ч. 2 ст. 625 ЦК України необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, встановлених договорами про організацію взаєморозрахунків. Однак договорами про організацію взаєморозрахунків сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.
Відповідні висновки викладені в постановах Верховного Суду України від 09.09.2014 року у справах №5011-1/1043-2012-42/528-2012 та №5011-35/1533-2012-19/522-2012; постанові Верховного Суду України від 25.03.2015р. у справі № 924/1265/13.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Виходячи зі змісту всього наведеного вище, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Судові витрати покладаються на позивача, згідно із вимогами ст. 49 ГПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Повне текст рішення складено та підписано 08.10.2015р.
Суддя Коссак С.М.