Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51
"29" вересня 2015 р. Справа № 911/3332/15
Розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства "Златобанк";
до Фізичної особи-підприємця Синиці Ірини Володимирівни;
про стягнення 735995,95 грн.
Суддя Т.П. Карпечкін
В засіданні приймали участь:
від позивача: Церанюк І.С. (довіреність № 84 від 11.09.2015 р.)
від відповідача: не з'явився.
В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Публічного акціонерного товариства "Златобанк" до Фізичної особи-підприємця Синиці Ірини Володимирівни про стягнення 735995,95 грн.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.08.2015 року порушено провадження у справі № 911/3332/15 та призначено справу до розгляду на 26.08.2015 року.
В судові засідання, які відбулись 26.08.2015 року та 08.09.2015 року представник відповідача не з'явився, сторони вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 04.08.2015 року не виконали, у зв'язку з чим, розгляд справи відкладався до 08.09.2015 року та до 29.09.2015 року відповідно.
В судовому засіданні 29.09.2015 року позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, відповідач в судове засідання 29.09.2015 року не з'явився, вимоги суду не виконав, витребувані документи та письмовий відзив на позов не надав.
Оскільки, про поважні причини неявки в судове засідання відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.
Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, господарський суд,-
08.05.2014 року між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" (позивач, Банк, Кредитодавець) та Фізичною особою-підприємцем Синицею Іриною Володимирівною (відповідач, Позичальник, Боржник) було укладено Кредитний договір № 70/1/14-KL (далі - Кредитний договір).
Відповідно до умов Кредитного договору, в редакції укладених до нього Договорів про внесення змін до Кредитного договору (далі - Договір про внесення змін), Кредитодавець надає Позичальнику кредит, а Позичальник зобов'язується в повному обсязі повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші умови цього кредитного договору (п. 1.1 Кредитного договору).
Відповідно до п. 1.2 Кредитного договору Кредитодавець надає Позичальнику кредит у формі відкриття відкличної Кредитної лінії, в межах максимального ліміту заборгованості, визначеного цим Кредитним договором. Кредит може надаватися траншами.
Грошові кошти за Кредитною лінією (отримання траншів) надаються Банком за заявками Позичальника (далі - Заявка) після їх акцепту Банком.
При наданні Позичальнику Кредитних коштів за акцептованою Заявкою в обсязі, зазначеному в Заявці, така Заявка вважається виконаною, а зобов'язання Банка дотриманими.
Кредит надається для поповнення обігових коштів (п. 1.2.1 Кредитного договору).
Максимальний ліміт заборгованості за Кредитною лінією становить 700 000,00 грн. (п. 1.3 Кредитного договору).
Кінцева дата повернення Кредиту: 06.05.2016 року включно (п. 1.4 Кредитного договору).
За користування кредитом Позичальником сплачуються проценти у вигляді фіксованої процентної ставки, у розмірі - 18 % річних (п. 1.5 Кредитного договору в редакції Договору про внесення змін б/н від 01.09.2014 року).
Повернення кредитних коштів здійснюється на рахунок для оплати боргових зобов'язань та процентів (п. 2.2.1 Кредитного договору).
Сплата процентів здійснюється за фактичний строк користування кредитом. При розрахунку процентів приймається рік і місяць рівні календарній кількості днів. День повернення кредиту до розрахунку не приймається (п. 2.4 Кредитного договору).
Позичальник самостійно сплачує (перераховує) проценти на рахунок для оплати боргових зобов'язань та процентів. Проценти сплачуються за період з першого по останній день календарного місяця щомісячно по сьоме число (включно) місяця, що слідує за місяцем нарахування процентів (п. 2.5 Кредитного договору).
Проценти за останній місяць користування кредитом сплачуються в кінцеву дату повернення кредиту (п. 2.6 Кредитного договору).
Якщо останній день повернення кредиту та/або сплати процентів припадає на вихідний, святковий день або інший неробочий день, то Позичальник має право повернути кредит та/або сплатити проценти наступного робочого дня (п. 2.6.1 Кредитного договору).
Позичальник зобов'язаний сплачувати проценти та комісію у розмірі та в порядку, передбаченому цим Кредитним договором, згідно з умовами Кредитного договору (п. 3.4.2 Кредитного договору).
Позичальник зобов'язаний повернути кредит в повному обсязі в порядку та в строки, передбачені цим Кредитним договором, в тому числі достроково, у разі настання обставин, за яких Банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, в тому числі у випадку настання несприятливих обставин/подій (п. 3.4.3 Кредитного договору).
Позичальник зобов'язаний безумовно сплатити неустойку (штраф, пеню), інші штрафні санкції, відшкодувати заподіяні збитки, завдані невиконанням/неналежним виконанням умов Кредитного договору (п. 3.4.4 Кредитного договору).
Згідно п. 3.1.4 Кредитного договору Кредитодавець має право відмовитись від подальшого кредитування Позичальника за цим Кредитним договором частково або в повному обсязі та/або вимагати повернення у повному обсязі наданих Кредитних коштів (у тому числі дострокового повернення), сплати процентів за весь строк користування кредитними коштами та неустойки/штрафів (за їх наявності) у випадку одноразового порушення Позичальником будь-якого з боргових зобов'язань, в будь-якій їх частині. Наявності/виникнення випадку невиконання умов Кредитного договору.
Договором про внесення змін б/н від 08.01.2015 року Сторони домовились щодо сплати процентів за користування кредитними коштами за період з 01.12.2014 року по 31.12.2014 року включно не пізніше 16.01.2015 року включно.
Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за Кредитним договором в частині надання кредиту згідно заявок відповідача (копії заявок наявні в матеріалах справи) з максимальним лімітом 700000,00 грн. виконав у повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи меморіальними ордерами, що відповідачем не заперечено і не спростовано.
Однак, відповідач в порушення умов Кредитного договору та Договору про внесення змін до нього, у встановлений строк проценти за користування кредитом не сплатив.
З метою досудового врегулювання спору, позивач звернувся до відповідача з листом- попередженням № 296 від 25.05.2015 року, в якому просив сплатити нараховані, але несплачені проценти за користування кредитом та пеню, який повернутий «за закінченням терміну зберігання», про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення (знаходиться в матеріалах справи) та листом-вимогою № 1630 від 23.06.2015 року, який також повернутий «за закінченням терміну зберігання», про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення, що знаходиться в матеріалах справи) про погашення заборгованості, що виникла у відповідача за спірним Кредитним договором. Однак, відповідач відповіді не надав, коштів не сплатив.
Таким чином, станом на момент розгляду спору заборгованість відповідача перед позивачем складає 28997,27 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом та 700000,00 грн. заборгованості по поверненню кредитних коштів, що відповідачем не заперечено і не спростовано.
Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладений між сторонами Договір за правовою природою є кредитим договором, за яким, згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частиною 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відтак, суд дійшов висновку про доведеність факту існування заборгованості Позичальника за Кредитним договором в сумі 28997,27 грн. по процентам за користування кредитом та 700000,00 грн. по поверненню кредитних коштів, а отже вимога про їх стягнення є обґрунтованою, відповідачем не запереченою та не спростованою, і підлягає задоволенню.
У зв'язку з простроченням відповідачем строків сплати процентів за користування кредитом, позивач також заявив вимогу про стягнення з відповідача 1998,68 грн. пені на підставі п. 4.1 Кредитного договору та 5000,00 грн. штрафу на підставі п. 4.3 Кредитного договору.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно п. 4.1 Кредитного договору за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та/або за несвоєчасну повну чи часткову сплату/несплату процентів, Банк має право стягнути, а Позичальник зобов'язаний сплатити неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період за кожен день прострочення та обчислюється з суми неповернутого кредиту та/або несплачених процентів. Сплата пені не звільняє Позичальника від сплати кредиту та/або процентів до моменту фактичного погашення заборгованості.
За кожен випадок невиконання/неналежного виконання зобов'язань за цим Кредитним договором, передбачених п. 3.4 (зокрема, але не виключно, ненадання/несвоєчасне надання документів, передбачених цим Кредитним договором (баланс, звіт про фінансові результати тощо), Банк має право стягнути, а Позичальник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 5000,00 грн. (п. 4.3 Кредитного договору).
Пеня та штрафи сплачуються додатково до прострочених сум кредиту та/або процентів (п. 4.7 Кредитного договору).
Судом досліджено та встановлено, що позивачем нарахована пеня по кожному періоду на фактичні суми заборгованості, існування яких у відповідні періоди відповідачем не заперечено та не спростовано.
Штраф правомірно нарахований у розмірі 5000,00 грн., що відповідає п. 4.3 Кредитного договору. Також, судом враховано, що пеня та штраф є окремими видами відповідальності і їх одночасне стягнення не суперечить нормам чинного законодавства, крім того, обидва види відповідальності та її розмір погоджені сторонами в Кредитному договорі.
Враховуючи встановлені судом обставини щодо наявності заборгованості відповідача по процентам за користування кредитом, по поверненню кредитних коштів, та факту прострочення сплати процентів за користування кредитом, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача про стягнення пені та штрафу.
Однак, судом було виявлено помилки в наданому позивачем розрахунку пені, зокрема, помилки в періодах нарахування, оскільки позивачем помилково дні часткових проплат включені в періоди нарахування пені. Судом було здійснено правильний розрахунок пені, згідно з якими з відповідача підлягає стягненню 1954,34 грн. пені.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.
Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 735951,61 грн. з яких: 700000,00 грн. заборгованості по поверненню кредитних коштів, 28997,27 грн. по процентам за користування кредитом, 1954,34 грн. пені та 5000,00 грн. штрафу. В решті позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08.07.2011 року (в редакції чинній на момент звернення позивача до суду) уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку звільнена від сплати судового збору за подачу позову.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує, що п. 4.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» № 7 від 21.02.2013 року визначено, що у випадках коли позивач звільнений від сплати судового збору, у разі задоволення позову повністю або частково судовий збір стягується з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам) в доход Державного бюджету України, якщо відповідач не звільнений від сплати цього збору. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір», виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.
Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції чинній на момент звернення позивача до суду) ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання позовної заяви майнового характеру 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має відшкодувати позивачу витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовних вимогам.
Керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Київської області, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути Фізичної особи-підприємця Синиці Ірини Володимирівни (08702, Київська обл., м. Обухів, вул. Миру, буд. 11, кв. 120, код 3003514762) на користь Публічного акціонерного товариства "Златобанк" (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького,, буд. 17/52, код 35894495) 700000 грн. (сімсот тисяч гривень) 00 коп. заборгованості по поверненню кредитних коштів, 28997 грн. (двадцять вісім тисяч дев'ятсот дев'яносто сім гривень) 27 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом, 1954 грн. (одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят чотири гривні) 34 коп. пені та 5000 грн. (п'ять тисяч гривень) 00 коп. штрафу.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Синиці Ірини Володимирівни (08702, Київська обл., м. Обухів, вул. Миру, буд. 11, кв. 120, код 3003514762) в доход Державного бюджету 14719 грн. (чотирнадцять тисяч сімсот дев'ятнадцять гривень) 03 коп. судового збору.
Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
4. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 05.10.2015 р.
Суддя Т.П. Карпечкін