Ухвала від 01.10.2015 по справі 6-19043св15

Ухвала

іменем україни

01 жовтня 2015 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Савченко В.О., Гончара В.П., Остапчука Д.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва Алла Михайлівна, відділ державної виконавчої служби Бородянського районного управління юстиції, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, за касаційною скаргою ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_6 на рішення Апеляційного суду м. Києва від 18 травня 2015 року,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на те, що виконавчий напис від 11 березня 2014 року, який зареєстровано в реєстрі за № 301, не відповідає вимогам закону через його вчинення із чисельними порушеннями.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04 березня 2015 року позов задоволено.

Визнано виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М. про звернення стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку площею 0,1499 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташовану у АДРЕСА_1, вчинений 11 березня 2014 року за реєстровим № 301 незаконним та таким, що не підлягає виконанню.

Скасовано виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М. про звернення стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку площею 0,1499 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташовану у АДРЕСА_1, вчинений 11 березня 2014 року за реєстровим № 301.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 18 травня 2015 року зазначене рішення районного суду скасовано й в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_6 просить рішення апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції, що було помилково скасовано, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» , у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону . Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За правилами ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Для вчинення виконавчого напису в підтвердження наявності заборгованості відповідачем було подано нотаріусу документи відповідно до п. 1 Переліку, а саме: оригінал іпотечного договору; оригінал договору про іпотечний кредит; розрахунок заборгованості за кредитним договором; заяву про вчинення виконавчого напису; повідомлення боржника та іпотекодавця про невиконання зобов'язань за кредитним договором та про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки.

Таким чином, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку в силу вимог ст. 212 ЦПК України , а також, врахувавши обставини справи, обґрунтовано виходив з безпідставності та недоведеності вимог ОСОБА_4, оскільки виконавчий напис вчинено у відповідності до вимог чинного законодавства, підстави для визнання його таким, що не підлягає виконанню відсутні.

При цьому, суд апеляційної інстанції вірно зазначив про те, що з позовом до суду банк звернувся вже після вчинення оскаржуваного виконавчого напису, отже на момент його вчинення був відсутній спір щодо розміру заборгованості за кредитним договором, що не суперечить висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові №6-141цс14 від 11 березня 2015 року.

Колегія суддів погоджується з такими висновками, оскільки вони узгоджуються з матеріалами та обставинами справи.

Суд апеляційної інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин й вірно застосував положення норм матеріального права, й оцінивши усі зібрані у справі докази, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_6 на увагу не заслуговують й висновків суду не спростовують.

Матеріали витребуваної справи не свідчать про те, що апеляційним судом при розгляді даної справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338-341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Таким чином, оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, наведені у касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи вищенаведене та керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Апеляційного суду м. Києва від 18 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В.О. Савченко

В.П. Гончар

Д.О. Остапчук