Ухвала
ІМЕНЕМ України
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого ОСОБА_6,
суддів ОСОБА_7, ОСОБА_8,
при секретарі ОСОБА_9,
за участю прокурора ОСОБА_10,
розглянула 6 жовтня 2015 року в м. Києві кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 за касаційною скаргою заступника прокурора Житомирської області на ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 17 грудня 2014 року щодо вироку Житомирського районного суду Житомирської області від 12 серпня 2014 року.
Вказаним вироком місцевого суду, залишеним без зміни вищезазначеною ухвалою апеляційного суду,
ОСОБА_1, 1983 р. н., громадянина України, судимого 09.12.2011 за ч. 2 ст. 307 КК України на 5 років позбавлення волі із звільненням, на підставі ст. 75 КК України, від відбування покарання з випробуванням протягом трирічного іспитового строку, уродженця міста Житомира, мешканця АДРЕСА_1,
- визнано не винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та виправдано за недоведеністю вини у вчиненні злочину.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що він 10.11.2013 о 17:30, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння біля будинку АДРЕСА_1, на ґрунті неприязних стосунків, що виникли раптово, декілька раз ударив ОСОБА_2 в живіт дерев'яною палицею, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження, як небезпечні для життя потерплого в момент заподіяння.
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів визнає її такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, а вмотивованим - в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до п. 2 ч. 1, ч. 3 ст. 419 КПК України в мотивувальній частині ухвали апеляційного суду має бути зазначено встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними та мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали, положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції повинні бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Цих вимог закону апеляційний суд при постановленні ухвали в даній справі не дотримався.
Так, в апеляційній скарзі прокурор стверджував, що усупереч положенням ч. 1 ст. 373 та пп. 1, 2 ч. 1 ст. 284 КПК України ОСОБА_1 виправдано з підстави, не передбаченої кримінальним процесуальним законом, а саме: через недоведеність вини у вчиненні злочину.
Апеляційний суд залишив поза оцінкою вказаний довід прокурора.
Не звернув увагу апеляційний суд й на те, що суд першої інстанції не допитав свідка зі сторони обвинувачення ОСОБА_3 який, на твердження прокурора, був очевидцем побиття потерпілого ОСОБА_1
Апеляційний суд визнав обґрунтованим висновок місцевого суду стосовно достовірності показань свідка ОСОБА_4 про те, що потерпілого бив палицею не ОСОБА_1, а інша особа. Такий висновок є передчасним, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не допитали вказаного свідка у порядку, передбаченому чч. 3, 4 ст. 96 КПК України, щодо його попередніх діаметрально протилежних показань, які не узгоджуються з його показаннями в суді.
Не було допитано з такого ж питання й потерпілого ОСОБА_2
При цьому поза оцінкою суду залишились й дані протоколу впізнання ОСОБА_2 ОСОБА_1 за фотографіями саме як особи, що побила його, дані заяв та звернень потерпілого про неодноразові спроби сторони захисту шляхом підкупу примусити його змінити викривальні показання щодо обвинуваченого на протилежні, про побоювання потерпілого за своє здоров'я й здоров'я його близьких через агресивність ОСОБА_1 та дані про те, що мати останнього сплатила ОСОБА_2 значну суму в рахунок відшкодування заподіяної її сином відповідної шкоди.
Суд першої інстанції «не прийняв до уваги» розписку потерпілого про отримання від ОСОБА_1 вказаного відшкодування тільки тому, що 15 000 грн передала мати останнього, а не він сам, а суд апеляційної інстанції вказані обставини не перевірив та не дав їм відповідної оцінки з точки зору обґрунтованості визнання вказаного доказу неналежним, недопустимим чи недостовірним (конкретні процесуальні наслідки «неприйняття до уваги» розписки у виправдувальному вироку не зазначені).
Суд першої інстанції визнав протоколи впізнання ОСОБА_1 потерпілим ОСОБА_2 й іншими свідками-очевидцями недопустимими доказами через те, що одним з понятих, які підписали ці протоколи, була «співмешканка» потерпілого ОСОБА_5
Апеляційний суд передчасно погодився з такими висновками, оскільки не встановив з якого часу вказані особи співмешкали, наскільки близькими у сенсі вимог п. 1 ч. 1 ст. 3 КПК України були їх стосунки, не допитав другого понятого та інших учасників відповідних слідчих дій, зокрема - з обставин та умов проведення впізнання тощо, та не з'ясував, чи було вказане порушення, якщо воно дійсно мало місце, настільки істотним, щоб визнати відповідні докази недопустимими.
При цьому слід було виходити із системного аналізу вимог ст. ст. 86, 87 КПК України щодо можливості визнання доказів недопустимими тільки через їх відповідну істотність.
За вказаних обставин колегія суддів визнає оскаржену ухвалу апеляційного суду такою, що не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, що, у відповідності до положень ч. 1 ст. 412 КПК України, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Зважаючи на зазначене, керуючись ст.ст. 434, 436 КПК України, колегія суддів,
Касаційну скаргу заступника прокурора Житомирської області задовольнити.
Ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 17 грудня 2014 року щодо вироку Житомирського районного суду Житомирської області від 12 серпня 2014 року стосовно ОСОБА_1 скасувати, призначивши новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8